РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ОЦІНКИ РИЗИКУ В ІНВЕСТУВАННІ
2.1. Аналіз методичних підходів до оцінки ефективності інвестиційних проектів
В економічній літературі [169] висвітлений традиційний підхід до інвестиційного
проектування, який розглядає інвестиційний проект (ІП) як «об’єкт фінансової
операції, пов’язаної з розподіленими в часі фінансовими надходженнями та
витратами грошей», тобто грошовими потоками.
Інші автори [186] розглядають інвестиційний проект як «систему
організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів, необхідних для
здійснення будь-яких дій або тих, що описують такі дії».
Відповідно до цих точок зору зміст інвестиційного проектування в рамках
традиційної практики зводиться до проектування цих грошових потоків у майбутнє
на величину інвестиційного горизонту з метою складання певного комплекту
«організаційно-правових і розрахунково-фінансових документів».
Результатом даного проектування є фінансовий план інвестиційного проекту, який
повинен бути заснований на прогнозній звітності (прогнозний звіт про рух
грошових коштів, прогнозний звіт про фінансові результати). Проте грошові
потоки, відображені в цих документах складно назвати прогнозом, оскільки по
суті, вони є екстраполюванням поточних оцінок в майбутнє, маючи на увазі
детерміновану майбутнього.
Типовими прикладами практичної реалізації традиційного підходу до
інвестиційного проектування в Україні є наступні документи:
1. Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів і їх
відбір для фінансування [8, 9, 11].
2. Типова форма плану фінансового оздоровлення (бізнес-план) і Методичні
рекомендації зі складання планів фінансового оздоровлення (бізнес-
планів).
3. У Росії, також діє Положення про оцінку ефективності інвестиційних проектів
при розміщенні на конкурсній основі централізованих інвестиційних ресурсів
бюджету розвитку РФ (від 22.11.97г.) і також ряд інших навчально-методичних
публікацій [10, 26, 29, 38, 54, 55, 61, 117, 123, 170, 179, 186, 289, 254].
Дослідженню й розробці методів визначення економічної ефективності
інвестиційного проекту приділяли увагу багато дослідників, ретроспектива
офіційних матеріалів також підтверджує існування значної кількості керівних
матеріалів щодо розрахунку критеріальних показників і генерації методів їх
визначення для обґрунтування інвестиційних рішень.
Дослідженню проблеми оцінки економічної ефективності присвячені роботи багатьох
вчених [16, 20, 29, 30, 34, 38, 45, 47, 50, 55, 61, 82, 96, 103, 117, 123, 138,
139, 149, 157, 164, 167, 186, 200, 207, 211, 224, 254, 277, 281, 306, 308].
Проаналізуємо й узагальнимо основні моменти існуючої практики обґрунтування
ефективності інвестиційних проектів.
Відповідно до теорії тимчасової вартості грошей [157] ефективність
інвестиційного проекту пропонується оцінювати за допомогою дисконтованих
інтегральних показників ефективності проекту:
чистого дисконтованого доходу (Net Present Value – NPV);
внутрішньої норми прибутковості (Internal Rate of return – IRR);
дисконтованого терміну окупності (Payback Period – РР);
індексу рентабельності (Profitability Index – РI);
модифікованої внутрішньої норми рентабельності (Modified Internal Rate of
Return – MIRR).
Оцінка ефективності реальних інвестицій – відповідальний етап у процесі
прийняття рішень. Від того, наскільки неупереджено та різносторонньо проведена
ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти
альтернативного його використання. Раніше використовувані показники
ефективності мали певні недоліки: не враховували фактор часу (ні прибуток, ні
обсяг інвестованих коштів); для розрахунку використовувався тільки прибуток;
проводилась тільки однобічна оцінка (суми прибутку й інвестицій).
Базові принципи й методичні підходи щодо оцінки ефективності реальних
інвестицій [90]:
Перший принцип – оцінка повернення інвестованого капіталу на основі показника
«чистий грошовий потік», сформованого за рахунок суми чистого прибутку та
амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту. Цей
показник може прийматися при оцінці як диференційований за окремими роками
експлуатації інвестиційного проекту чи як середньорічний.
Другий принцип – обов'язкове приведення до дійсної вартості як інвестованого
капіталу, так і суми чистого грошового потоку. Процес інвестування проходить
ряд етапів. Тому за винятком першого етапу всі наступні суми, що інвестуються,
повинні приводитись до дійсної вартості диференційовано з кожним етапом
наступного інвестування. Сума чистого грошового потоку теж коригується.
Третій принцип – вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтна ставка) у
процесі дисконтування грошового потоку для різних інвестиційних проектів.
Розмір доходу від інвестицій формується з обліком таких факторів: середньої
реальної депозитної ставки; темпу інфляції (премії); премії за ризик; премії за
низьку ліквідність та інших з урахуванням особливостей інвестиційних проектів.
При порівнянні двох інвестиційних проектів з різними загальними періодами
інвестування (ліквідністю інвестицій) більш висока ставка відсотка повинна
прийматися за проектом з більшою тривалістю реалізації.
Четвертий принцип – варіація форм використовуваної ставки відсотка для
дисконтування залежно від цілей оцінки. Яка ставка відсотка може бути
використана:
середня депозитна ставка;
середня кредитна ставка;
індивідуальна норма прибутковості інвестицій з урахуванням рівня інфляції
(рівня ризику, рівня ліквідності інвестицій);
норма прибутковості за іншими можливими видами інвестицій.
З урахуванням розглянутих принципів формуються метод
- Київ+380960830922