РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих
За період 2002 – 2005 р.р. було обстежено 72 дитини (34 хлопчики і 38
дівчинки), серед яких 38 дітей віком від 6 місяців до 15 років з верифікованим
діагнозом резистентних епілепсій та епілептичних синдромів (синдром Веста і
синдром Леннокса-Гасто), 18 дітей віком від 3 років до 13 років з епілепсіями,
які контрольовані антиепілептичними препаратами та 16 дітей з не епілептичними
припадками (синкопальними станами).
Для зручності систематизації і відтворення отриманих результатів наукового
пошуку, об’єктивізації при співставленні даних досліджень всі обстежені хворі в
залежності від форми епілепсій та епілептичних синдромів, контрольованості
антиепілептичними препаратами, хворі були розподіленні на дві групи:
І група – основна, до якої ввійшли: 38 хворих з резистентними епілепсіями та
епілептичними синдромами, серед яких - 18 хворих з симптоматичними
резистентними парціальними і генералізованими епілепсіями і 20 хворих з
резистентними епілептичними синдромами (6 хворих з синдромом Веста і 14 – з
синдромом Леннокса-Гасто).
ІІ група – контрольна, до якої ввійшли: 18 хворих з симптоматичними
парціальними епілепсіями, що контролювались антиепілептичними препаратами та 16
хворих з не епілептичними пароксизмами (синкопальні стани).
Незважаючи на те, що частота розповсюдженості синдрому Веста більша ніж
синдрому Леннокса-Гасто дослідження акцентувалось на злоякісних резистентних
формах епілептичних синдромів, яким є синдром Леннокса-Гасто. Синкопальні стани
зовнішньо можуть нагадувати згинальні спазми, атонічні і акінетичні епілептичні
припадки [107], що спостерігаються при резистентних епілептичних синдромах,
таких як синдром Веста і синдром Леннокса-Гасто. Саме тому ми включили в
контрольну групу хворих з не епілептичними припадками - синкопальні стани.
Наведена нами структура обстежених пацієнтів ні в якому разі не відображає
поширеність захворювання і захворюваність як при РЕ і РЕС, так і на
захворювання епілепсії і не епілептичних припадків - синкопальних станів. Групи
обстежених хворих є однорідними за віковою і статевою структурою.
Діагностування різних форм епілепсії і епілептичних синдромів дитячого віку
проводили згідно з сучасною міжнародною класифікацією епілепсії і епілептичних
синдромів, прийнятою Міжнародною Лігою по боротьбі з епілепсією в жовтні 1989
р. в Нью – Делі (США) [155].
Діагностування ЕП проводили згідно сучасної міжнародної класифікації
епілептичних припадків, прийнятою Міжнародною Лігою по боротьбі з епілепсією в
1981 році [89].
Діагноз епілепсії базувався на визначенні, що було запропоновано Міжнародною
Протиепілептичною лігою. Діагноз епілепсії встановлювався виключно при
наявності повторних припадків. Всі випадки резистентної епілепсії були
верифіковані по характеру припадків і по формі синдрому [42,89,102,155]. Термін
резистентної епілепсії ґрунтувався на термінах, що були запропоновані
епілептологами [42,110,124,155,193]. „Епілепсія вважається резистентною, якщо
при адекватному лікуванні протягом місяця є один або декілька припадків”
[89,102,127,258]. Крім того, J.Aicardi (1994) виділяє при ранніх резистентних
формах обов’язково наявність структурних порушень мозку [127]. Основним методом
діагностики ранніх резистентних форм епілепсії і епілептичних синдромів є
клінічна симптоматика припадків, що спостерігалися в стаціонарі та амбулаторно.
Діагноз базувався на сукупності клінічних, електроенцефалографічних,
нейровізуалізаційних та нейрорадіологічних даних.
Хворі отримували базисну терапію, яка включала похідні вальпроєвої кислоти,
ламотриджин, фінлепсин, топамакс, антелепсин. Вивчався ефект різних груп
препаратів. При недостатній ефективності монотерапії використовували
політерапію. При проведенні лікування приділяли увагу частоті і характеру
побічних впливів медикаментозної терапії.
2.1.1. Характеристика хворих з резистентними симптоматичними парціальними і
генералізованими епілепсіями і резистентними епілептичними синдромами Веста і
Леннокса-Гасто
В процесі клінічного спостереження всі випадки резистентних форм епілепсії та
епілептичних синдромів були систематизовані відповідно до Міжнародної
класифікації епілепсії та епілептичних синдромів (1989). В ході обстеження було
діагностували наступні дитячі форми епілепсії та епілептичні синдроми:
інфантильні спазми (синдром Веста); епілепсія з поліморфними припадками і
пік-повільнохвильовою активністю ЕЕГ (синдром Леннокса-Гасто); фармрезистентна
симптоматична парціальна і генералізована епілепсія; хронічний прогресуючий
вогнищевий енцефаліт Рассмусена.
Серед обстежених 38 дітей (52,8%) з резистентними формами епілепсії та
епілептичними синдромами дівчаток було 20, а хлопчиків 18. Вік хворих
відрізнявся варіабельністю і був в діапазоні від 6 місяців до 15 років. Діти у
віці до 8 років склали основну обстежувану групу – 30 чоловік, що склало 78,9%
від всіх обстежених дітей з резистентними формами епілепсії та епілептичними
синдромами. Дебют припадків коливався в широких межах: від 1-го дня
постнатального життя до 8 років. Сімейних випадків резистентної епілепсії та
епілептичних синдромів, ми не спостерігали ні в одному випадку. Тривалість
захворювання коливалася від 2 місяців до 8 років.
Характеристика обстежених дітей з резистентними формами епілепсії та
епілептичними синдромами представлено в таблиці №2.1.1.1.
Таблиця №2.1.1.1.
Загальна характеристика обстежених дітей
з резистентними формами епілепсії та епілептичними синдромами
Форма епілепсії та епілептичного синдрому
Раз
- Київ+380960830922