РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна частина дисертаційної роботи виконана з 2000 по 2005 рік у ВАТ
“Племзавод Любомирівка” Верхньодніпровського району Дніпропетровської області,
в лабораторіях та на кафедрі розведення і генетики сільськогосподарських тварин
біотехнологічного факультету Дніпропетровського державного аграрного
університету.
Дослідження проводили на маточному поголів'ї української червоної молочної
породи великої рогатої худоби, затвердженої наказом №360/75 від 3 серпня 2005
року, за єдиною методикою аналізу даних масового контролю продуктивності тварин
та за методом груп. Групи комплектували за принципом аналогів.
Матеріалом досліджень були телиці центрального зонального типу української
червоної молочної породи з умовною кровністю вихідних порід – Ѕ червона степова
х Ѕ червоно-ряба голштинська, ј червона степова х ѕ червоно-ряба голштинська, ?
червона степова х ? червоно-ряба голштинська. Тварин було розподілено на три
групи залежно від інтенсивності росту до трьохмісячного віку. Для цього
розрахували відносний приріст тварин у період від народження до віку три місяці
за формулою С.Броді [198]. Перша група мала низький відносний приріст (менше
-0,5 сигми), друга група – середній (±0,5 сигми) та третя група тварин –
високий відносний приріст (більше +0,5 сигми).
За аналогічним принципом дослідних тварин розподіляли за тривалістю утробного
періоду, з урахуванням віку матерів та сезону отелення (перша група –
подовжений, більше +0,5 сигми; друга – середній, ±0,5 сигми; третя – короткий,
менше -0,5 сигми) та залежно від типу спаду росту до річного віку за
Ю.К.Свєчиним, Л.І.Дунаєвим [140] (перша група – сповільнений, менше -0,5 сигми;
друга група - помірний, ±0,5 сигми; третя – швидкий, більше +0,5 сигми).
Схема досліджень представлена на рис. 2.1.
Рис.2.1. Схема досліджень.
Під час проведення досліду, тварин утримували в зимовий період у стандартних
приміщеннях для великої рогатої худоби, а влітку – у таборах. Умови утримання і
годівлі всіх груп тварин були подібними і відповідали існуючим вимогам.
Тривалість утробного розвитку теличок вираховували в днях, як проміжок часу між
останнім плідним осіменінням і отеленням їх матерів. За утробну швидкість росту
приймали співвідношення між цією ознакою і живою масою новонароджених.
Рівень росту та розвитку оцінювали за показниками живої маси в основні вікові
періоди до 18 місяців та після першого отелення.
Відносний приріст розраховували за формулою С.Броді (2.1).
(2.1)
де R – відносний приріст живої маси, %;
W0 –жива маса на початку періоду, кг;
W1 – жива маса вкінці періоду, кг;
Загальний обмін енергії піддослідних тварин визначався за формулою С.Броді
[198]:
Q=70,5 х m0,734 (2.2)
де Q – загальний обмін енергії, ккал;
m – жива маса, кг.
Індекс спаду швидкості росту до річного віку визначали за методикою
Ю.К.Свєчина, Л.І.Дунаєва [145], який свідчить про рівень зниження обміну
речовин в організмі (2.3):
(2.3)
де K – спад відносної швидкості росту, %;
W0 – жива маса при народженні, кг;
Wt – жива маса у 6 місяців, кг;
Wt1 – жива маса у 12 місяців, кг.
Після першого отелу проведена лінійна характеристика росту тварин залежно від
ознак раннього онтогенезу за висотою в холці, косою довжиною тулуба, обхватом
грудей, глибиною та шириною грудей, шириною в маклоках, обхватом п`ястка та
вираховувались індекси будови тіла за загальноприйнятими формулами.
Конституціональні типи встановлювали (широкотілий, вузькотілий) візуально та з
використанням методики модельних відхилень за М.М.Колісником (1960). Визначення
відхилень здійснювали за формулою:
(2.4)
де а – модельне відхилення;
В – індекс окремої тварини;
– середня величина індексу по групі.
Клінічні показники (ректальна температура, частота дихальних рухів та пульсу)
визначали за загальноприйнятими методиками. Кров для гематологічних досліджень
брали з яремної вени від 5 голів з кожної групи до ранкової годівлі у
двократній повторності. При дослідженні крові визначали морфологічні показники
(кількість еритроцитів та лейкоцитів, вміст гемоглобіну) та біохімічні
(загальна кількість білка та його фракцій – б, в, г). Кількість еритроцитів та
лейкоцитів підраховували за загальноприйнятою методикою у камері Горяєва. Вміст
гемоглобіну визначали за методом Салі. Вміст загального білка визначали за
допомогою біуретової реакції, а його фракції – турбідиметричним
(нефелометричним) методом.
Молочну продуктивність корів оцінювали за показниками: надій за 305 днів чи за
скорочену лактацію, вміст жиру в молоці та кількість молочного жиру.
Відтворювальну здатність корів оцінювали за такими показниками: вік першого
парування та першого отелення, тривалість сервіс-періоду, тривалість
сухостійного періоду, міжотельний інтервал, коефіцієнт відтворювальної
здатності (2.5) та визначали індекс плодючості за Й.Дохі, 1961 (2.6).
В=365/Т (2.5)
де В – відтворювальна здатність;
365 – кількість днів;
Т – тривалість міжотельного інтервалу, днів.
m=100-(К+2і) (2.6)
де m – індекс плодючості;
К – вік корови під час першого отелення, місяців;
і – інтервал між отеленнями, місяців.
Вартість додаткової основної продукції (Е) проведених досліджень визначали за
загальноприйнятою формулою:
(2.7)
де Ц – закупівельна ціна в масштабі цін, які діяли в області на момент
проведення досліджень, грн.;
С – середня продуктивність тварин залежно від ознак раннього онтогенезу, кг;
П – середня прибавка основної
- Київ+380960830922