РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ
2.1. Клінічна характеристика хворих
В роботі представлені результати обстеження та лікування 159 хворих із
атеросклеротичною оклюзією черевного відділу аорти та магістральних артерій
нижніх кінцівок, що знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні
судинної хірургії кафедри шпитальної хірургії Тернопільського державного
медичного університету ім. І.Я. Горбачевського на базі Тернопільської обласної
клінічної комунальної лікарні за період із 2001 по 2005 рр.
Для оцінки важкості ішемії нижніх кінцівок використовували класифікацію ІІ
міжнародного консенсусу з питань хронічної критичної ішемії нижніх кінцівок.
Так, ІІ ст. хронічної ішемії було діагностовано у 21 (13,2 %) хворого, ІІІ А
ст. – у 78 (49,5 %) пацієнтів, ІІІ Б – у 42 (26,4 %), IV ст. – у 18 (11,3 %)
хворих.
Із 159 хворих, яким проводили реваскуляризацію нижніх кінцівок, 131 (82,4 %)
хворий перебував у віці до 60 років, а 28 (17,6 %) – старше 61 року. У 109
(68,6 %) пацієнтів діагностували хронічну патологію інших органів і систем.
Найбільша кількість обстежених страждала супутніми захворюваннями
серцево-судинної та дихальної систем. Одна супутня патологія була виявлена у 69
(63,3 %) хворих, два супутніх захворювання – у 34 (31,2 %) пацієнтів; наявність
одночасно трьох супутніх захворювань виявлена у 6 (5,5 %) пацієнтів.
Із серцево-судинної патології найчастіше діагностували ішемічну хворобу серця,
стабільну стенокардію напруги ІІ функціонального класу – у 59 (54,1 %)
пацієнтів; ішемічну хворобу серця, стабільну стенокардію напруги І
функціонального класу виявлено у 43 (39,4 %) випадках і лише у 7 (6,5 %) хворих
– ішемічну хворобу серця, стабільну стенокардію напруги ІІІ функціонального
класу.
За результатами проведеної ангіографії виділено атеросклеротичну оклюзію
термінального відділу черевної аорти (26 спостережень) та оклюзію
клубово-стегнового сегмента (133 спостереження).
Атеросклеротична оклюзія аорто-клубово-стегнового сегмента у 143 випадках
поєднувалась із оклюзійно-стенотичним ураженням периферичного артеріального
русла, у більшої частини хворих на одній із нижніх кінцівок. Вказана обставина
вимагала реконструкції аорто-клубово-стегнового сегменту доповнювати
відновленням прохідності стегно-підколінного на одній з нижніх кінцівок з метою
попередження синдрому обкрадання. Так, у 16 (10,1 %) випадках виконана
реконструкція тільки аорто-клубово-стегнового сегмента, у 38 (23,9 %) випадках
основна операція доповнена реконструкцією глибокої артерії стегна хоча б на
одній із нижніх кінцівок, у 105 (66,0 %) випадках реконструкція
аорто-стегнового сегмента доповнена реконструкцією ГАС та артерій
стегно-підколінного сегмента (рис. 2.2).
2.2. Методи обстеження хворих
При обстеженні хворих був використаний комплекс клінічних та інструментальних
методів дослідження.
Клінічне обстеження включало: анамнез, скарги, пальпацію і аускультацію судин,
реєстрацію пульсу і артеріального тиску на верхніх та нижніх кінцівках.
Всім обстеженим пацієнтам проводили стандартизовані загальноклінічні
лабораторні дослідження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі,
визначення рівня цукру крові натще, біохімічний аналіз крові (загальний білок,
альбумін, білірубін, холестерин, сечовина, креатинін, трансамінази,
електроліти).
Визначення показників згортальної та фібринолітичної системи проводили
наступним чином:
- протромбіновий індекс (ПІ) – за A.J. Quick (1965,1966);
- тромбіновий час (ТЧ) – за R.M. Biggs i R.G. Macfartane (1962);
- тромботест (ТТ) – за уніфікованою методикою;
- фібриноген (ФГ) – ваговою методикою: гравіметричним методом за Р.А. Рутбергом
(1964);
- активність фібриностабілізуючого фактору (Ф ХІІІ) – за допомогою „набору для
визначення фактора ХІІІ” науково-виробничої фірми „SIMKO Ltd” (Львів);
- плазмін (ПЛ), плазміноген (ПГ), сумарна фібринолітична активність
(СФА),антиплазмін (АП) – за В.А. Монастирським і співав.(1988);
- час Хагеман-залежного фібринолізу (ЧХІІаЗФ) – використавши „набір для
визначення Хагеман-залежного фібринолізу” науково-виробничої фірми „SIMKO Ltd”
(Львів);
- час лізису еуглобінових згустків (ЧЛЕЗ) – застосувавши набір „Набір для
визначення фібринолітичної активності плазми крові ” науково-виробничої фірми
„SIMKO Ltd” (Львів).
Показники згортальної та фібринолітичної систем визначались до операції, через
6, 12, 24 год після операції.
Активність перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) оцінювали за величиною
малонового діальдегіду (МДА) (за методикою І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі
(1977)), дієнових кон’югатів (ДК) (за методикою В.Б. Гаврилова, М.І.
Мишкорудної (1983)), шифові основи визначали за допомогою флюорометричного
методу (за методикою Bidlach et al., (1979)). Активність каталази (КТ) –
спектрофотометрично за методикою М.А. Королюк та співав. (1988). Молекули
середньої маси (МСМ) визначали спектрофотометричним методом (за методикою А. В.
Владика і співав. (1986)).
Парціальний тиск кисню (рО2) артеріальної і регіональної венозної крові
визначався на апараті Stat Profile 2 (Nova Biomedical).
Сатурацію гемоглобіну киснем артеріальної і регіональної венозної крові
визначали на апараті „Unistat” (USA).
Концентрацію ендотеліну – 1 визначали в плазмі крові з використанням
імуноферментної тест-системи з попередньою екстракцією зразків у Amper-колонках
відповідно до інструкції фірми виробника.
ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-4, б ФНП визначали імуноферментним методом.
Проникливість артеріальної стінки визначали за методом І.К. Венгера (1994):
метод здійснюється шляхом створення депо речовин в пери капілярному