РОЗДІЛ 2
СТАН УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ В ПРОЦЕСІ ІНТЕГРАЦІЇ
2.1. Аналіз розвитку підприємств борошномельної та хлібопекарської
промисловості
Хлібопекарська промисловість за товарною структурою роздрібного товарообороту
підгалузей харчосмакової промисловості посідає друге місце після кондитерських
виробів. У 2002 році товарооборот у порівняльних цінах становив 35,2% продукції
цієї підгалузі. Протягом 2000 – 2002 років у хлібопекарській галузі України
виробництво дещо стабілізувалось і було на рівні 2356–2464 тис. т хліба та
хлібобулочних виробів. Незначні зміни пояснюються зменшенням кількості
підприємств, охоплених статистичною звітністю. Але наявна багаторічна загальна
тенденція до спаду виробництва. Так, у 2002 році порівняно з 1990 роком обсяги
хлібопродукції зменшились на 64,2%. Тільки за перше півріччя 2003 року
порівняно з відповідним періодом 2002 року відбулось зменшення виробництва
хліба на 11 тис. т. Це пояснюється зменшенням пропозиції зернової сировини на
внутрішньому ринку та її подорожчанням напередодні низького валового збору
зернових у 2003 році.
Слід зазначити, що у 2003 році валовий збір пшениці становив 3,6 млн т., що у
5,7 раза менше, ніж у 2002 році при врожайності 14,7 ц/га, жита одержали на
рівні 624,3 тис. т.
Зміни, що відбулися у виробництві зерна під впливом погодних умов, позначались
на обсягах реалізації та цінах (рис. 2.1).
Зерно – типовий продукт сезонного виробництва, і ціна його реалізації
змінюється під дією фактора сезонності. Так, найбільша пропозиція зерна у 3-му
кварталі зменшує його ціну, із як зростанням витрат на зберігання врожаю ціна
підвищується. Така тенденція в коливанні цін простежувалась у 2002 році.
Рис. 2.1. Динаміка обсягів і цін продажу зерна
Пік сезонної реалізації зерна припадає на липень – вересень, коли
сільськогосподарські підприємства продають 50% урожаю поточного року, а на
період липень – грудень – у середньому 90% урожаю. Сезонні зменшення цін
протягом 2001 – 2002 років спричинені збільшенням пропозиції зерна та,
відповідно, обсягів його реалізації на 54% за липень – грудень у 2001 році, та
на 65% – у 2002 році порівняно з 2000 роком (рис. 2.2).
При цьому середня реалізаційна ціна зерна (за даними Держкомстату) в ці періоди
у 2001 році була на 16% менше, а у 2002 році – на 31% менше порівняно з
відповідним періодом 2000 року. Посилення тенденції до зменшення внутрішніх цін
у 2002 році зумовлене збільшенням валового збору зерна протягом двох останніх
років.
Крім того, основними зовнішніми причинами, що вплинули на низьку ціну зерна в
січні – серпні 2003 року, були:
1) зростання перехідних залишків зерна на 7 млн т порівняно з 2001 роком;
2) невідшкодування податку на додану вартість експортерам, унаслідок чого ціни
зменшились на 10 – 15%;
3) нестабільність і різні варіанти змін в імпортній політиці Європейського
союзу.
Рис. 2.2. Кон’юнктура цін на зерно, грн/т
До цього у 2001 – 2002 маркетинговому році спрямований експорт зерна становив
близько 1/3 його обсягів; певним конкурентом в експорті української пшениці
протягом 2000-2001 маркетингового року була Росія, де ціна пшениці була на 5 –
7 дол. США нижче від української.
У ринковій економіці вільні ціни завжди зрівноважують попит і пропозицію як на
окремий товар, так і на всю товарну масу. Але поки що на зерновому ринку
стійкість такої рівноваги недостатня. У попередні роки ціна на зерно була
нижчою від вартості, а у 2003 році – вищою, отже, і рівновага попиту та
пропозиції має нестійкий характер.
У 2003 році різке зменшення площ під продовольчими зерновими, недосконалість
ринкової інфраструктури, недалекоглядна політика державних органів влади
стосовно вибору оптимального рішення в ринкових відносинах значною мірою
вплинули на підвищення внутрішніх цін на зерно.
Так, напередодні низького врожаю 2003 року ціни на пшеницю підвищилися на 60%,
на жито – на 43% порівняно з червнем 2002 року (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Рівень цін реалізації пшениці та жита сільськогосподарськими
підприємствами в червні 2001 – 2003 років
Сполучною ланкою між сільськогосподарським виробництвом і ринком хлібопродуктів
є зернопереробна галузь, яка виконує функції заготівлі, зберігання, переробки
зерна та реалізації продукції переробки споживачам. Продукція борошномельної
промисловості призначена для використання в харчовій, а саме хлібопекарській,
промисловості.
Борошномельні підприємства ДАК “Хліб України” використовують зерно комерційних
структур, Пенсійного фонду, обленерго, фіксований сільськогосподарський
податок, що закуповується як за власні кошти, так і за кредити банків.
Сировиною для приватних млинів є продукція, придбана за власні кошти, а також
зерно комерційних структур і безпосередньо сільськогосподарських виробників (як
юридичних, так і фізичних осіб), що переробляється на давальницьких умовах.
Максимальні рівні цін на борошно вищого ґатунку на підприємствах торгівлі
України почали підвищуватись високими темпами до травня 2003 року (рис. 2.4).
Рис. 2.4. Динаміка максимальних рівнів цін на борошно вищого ґатунку на
підприємствах торгівлі України
Так, у травні – серпні 2003 року максимальна ціна 1 т борошна вищого ґатунку
становила 2500 грн порівняно з 1350 – 1450 грн на початок 2001 року. У такій
ситуації, що склалася в Україні, навіть великі борошномельні підприємства та
комбінати мають витримувати конкуренцію з постачанням продукції як іноземного
виробництва, так і міні-підприємств. Справа в тому, що середня світова ціна на
продовольчу пшеницю на біржовому ринку з липня до грудня 2003 року підвищилась
зі 130 до 160 дол. т, а середня