РОЗДІЛ 2
ЗАВДАННЯ, УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика ґрунтово-кліматичних умов західного Лісостепу
За даними А.І.Гуменюка [48, 49], територія заходу України, де проводилися наші
дослідження, займає 37% Львівщини – це складна і різноманітна частина всієї
Лісостепової зони країни. Тут має місце чергування рівних і хвилястих рельєфів,
масивів лісу і площі полів, різної флори і фауни, ґрунтів сірих і чорноземів
опідзолених, суходільних, низинних лук та боліт, західна частина яких
переходить у Карпатське передгір’я з відносно м’яким вологим кліматом.
Ґрунтоутворюючою породою цієї зони є лесовидні суглинки, на яких утворилися
опідзолені чорноземи, темно-сірі, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. В балках і
долинах річок поширені лучні та торфові ґрунти. Сірі опідзолені займають більше
площі, ніж сірі лісові. Ці грунти мають неглибокий гумусовий горизонт (20-30
см), легкосуглинкові та зрідка супіскові за механічним складом, майже
безструктурні. Вони запливають після дощів, утворюючи кірку і швидко
ущільнюються після обробітку. Вміст гумусу в їх верхньому шарі – до 2%. Ступінь
кислотності у них різний [50].
З усіх ґрунтів західного Лісостепу сірі та світло-сірі лісові ґрунти є
найбідніші на азот. Доступним для рослин фосфором більше забезпечені
слабокислі, менше середньо- і сильнокислі. Калійні добрива на цих ґрунтах, якщо
їх вносити разом з азотними і фосфорними дають значні прирости врожаю, в той
час як органічні є не лише джерелом поживних речовин, а й засобом підвищення їх
біологічної активності та поліпшення фізичних властивостей. Важлива роль у
збагаченні даних ґрунтів азотом належить конюшині. Підвищення ефективності
добрив на цих ґрунтах можна досягнути внесенням вапнякового борошна. Доцільно
застосовувати цементний пил, відходи Роздольського гірничо-хімічного комбінату
або вапнякове борошно.
Світло-сірі лісові ґрунти не мають реліктових чорноземних ознак. Це, по суті,
справжні підзолисті ґрунти Лісостепової зони. Профіль їх чітко диференційований
на горизонти колоїдного елювію та делювію, хоч в сірих опідзолених ґрунтах
елювіальний горизонт виражений дещо менше.
На території західного Лісостепу виділено п’ять агрогрунтових районів, які в
той же час є геоморфологічними і фізико-геоморфологічними або ландшафтними
районами [48].
С.Г.Харченко та А.Н.Смирнова [179] вказують, що завдяки географічному
положенню, клімат Львівщини специфічний. Так, літо, порівняно з такими широтами
на сході, більш холодне, а зима тепліша. Тут відбувається більш-менш поступовий
перехід з однієї пори року в іншу, а в ґрунтах буває більше зайвої вологи.
Клімат на цій території формується під переважаючим впливом повітря, яке
приходить із заходу. Це обумовлює теплий і вологий клімат. Сума опадів у
середньому за рік становить 670-880 мм на північному заході області і 500-600
мм – на південному сході. На теплий період року припадає до 72% усіх опадів,
але в окремі роки бувають досить значні відхилення від середньої суми опадів.
Середня температура повітря найхолоднішого місяця січня –4-50С, найтеплішого
липня – +17+190С. Тривалість без морозного періоду становить 140-160 днів,
періоду з температурою 50С – 205-210, і з температурою 100С – 155-166 днів
[179].
Зона, де проводилися стаціонарні дослідження, відноситься до західного
агрогрунтового району і характеризується слабохвилястою рівниною з часто
заболоченими долинами. В цій частині переважають опідзолені чорноземи і
темно-сірі опідзолені суглинкові ґрунти, які в більшості випадків глеюваті і
досить кислі. Вони часто переходять у лучні, дернові та болотні ґрунти,
особливо в понижених місцях рельєфу. В умовах перезволоження їх використовують
під сіножаті та пасовища, які містять багато гумусу і недостатньо забезпечені
фосфором і калієм.
2.2. Характеристика дослідної ділянки. Технологія вирощування досліджуваної
культури
Дослідження проводилися протягом 2000–2003 рр. в лабораторіях кормовиробництва
та насінництва і насіннєзнавства Інституту землеробства і тваринництва
західного регіону УААН (село Ставчани, Пустомитівського району, Львівської
області) на сірих лісових поверхнево оглеєних ґрунтах.
Грунт під дослідами характеризується такими показниками в пласті 0-20 см: гумус
(за Тюріним) – 1,86; рН (сольової витяжки) – 5,2; гідролітична кислотність –
4,09 мг.екв/100 г. ґрунту; рухомий фосфор (за Кірсановим) – 7,11 мг/100 г
грунту; обмінний калій (за Кірсановим) – 4,72 мг/100 г грунту; ступінь
насичення ґрунту основами – 89,9%.
Сірі лісові поверхнево оглеєні ґрунти містять незначну кількість гумусу.
Поглинальна їх здатність і ступінь насичення основами невисока, реакція
ґрунтового розчину середньо кисла. Азоту, рухомих форм фосфору і калію
міститься в середніх кількостях, тобто ці ґрунти відносяться до
середньозабезпечених поживними речовинами.
Г.О.Андрущенко [16] відмічає, що всі підтипи сірих опідзолених ґрунтів містять
менше гумусу, обмінних основ, рухомого азоту, ніж чорноземи опідзолені. За
даними А.І. Гуменюка [50] , на території Львівської області опідзолені оглеєні
ґрунти займають 84,5%, в тому числі сірі лісові оглеєні - 26,5%. Сірі лісові
ґрунти в Пустомитівському районі, де проводилися наші дослідження, складають -
27,4% .
Об’єктом дослідження був новорайонований сорт пажитнице-кострицевого гібриду
Київський селекції Інституту землеробства УААН.
Польові досліди проводили в продовж 2000-2003 рр. Було закладено три польові
досліди. Розмір площі ділянок: посівної – 30 м2, облікової – 20 м2.
Розміщення варіантів рендомізоване, повторність - чотирьохкратна.
Попередник досліду - озимі зерн
- Київ+380960830922