РОЗДІЛ 2
СТОРОНИ, ЗМІСТ, ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ, НАСЛІДКИ НЕВИКОНАННЯ АБО
НЕНАЛЕЖНОГО ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПЕРЕРОБКИ ДАВАЛЬНИЦЬКОЇ СИРОВИНИ
2.1. Сторони та умови договору переробки давальницької сировини
В укладенні договору сторонами реалізується основна його мета –формалізувати
закріплення вільного волевиявлення сторін на встановлення, зміну чи припинення
між ними цивільних правовідносин. Свобода договору, закріплена як базовий
принцип цивільного права (п.3 ст.3 ЦК України), реалізується перш за все в
усвідомленні суб’єктами свого права укласти будь-який договір у рамках закону.
Укладення певного цивільно-правового договору залежить від інтересу та бажання
самих суб’єктів суспільних відносин, що є мотивом їх волевиявлення. Суб’єкти
виступають у цих відносинах як носії певних прав і обов’язків та діють як
особливі соціальні фігури – власники майна, продавці та покупці майна,
наймодавці та наймачі, автори творів науки, літератури, мистецтва тощо
[34,с.68]. У договорі переробки давальницької сировини замовник прагне
найкращим чином переробити сировину, що належить йому, виконавець може
переробити цю сировину, тобто виконати певну роботу та отримати з цього
прибуток.
Загальні положення про сторони договору базуються на загальнотеоретичних
положеннях про суб’єктів цивільного права, яке пов’язує можливість бути
учасником цивільних правовідносин із наявністю в цих учасників цивільної
правосуб’єктності [194,с.14]. Під терміном цивільна правосуб’єктність загалом
розуміють юридичну можливість бути учасником цивільних правовідносин,
самостійно набувати права та мати юридичні обов’язки, нести відповідальність за
їх невиконання чи неналежне виконання [194,с.14]. Що стосується сторін, які
бажають вступити у зобов’язальні відносини та укладають двосторонні правочини
тобто договори (ч.2 ст.202 ЦК України), то ЦК України вказує на необхідність
наявності у них достатнього обсягу цивільної дієздатності як необхідної умови
дійсності правочину (ч.2 ст.203). Адже достатній обсяг цивільної дієздатності
можливий лише при наявності повного обсягу правоздатності. Іншими словами,
сторони є носіями суб’єктивних прав і юридичних обов’язків загального рівня, на
основі якого виникає рівень договірний.
Сторонами договору переробки давальницької сировини можуть бути фізичні та
юридичні особи. Юридична особа набуває необхідного обсягу право- та
дієздатності з моменту створення, тобто з моменту державної реєстрації (ч.4
ст.87, ст.ст.91, 92 ЦК України). В юридичній літературі та ЦК України міститься
концепція, згідно з якою правосуб’єктність юридичних осіб має спеціальний
характер [144,с.108; 29,с.68–69; 34,с.146–151]. Тобто правоздатність та
дієздатність юридичної особи повинна відповідати статуту юридичної особи, її
статутним цілям. ЦК УРСР 1963р. регламентував, що правоздатність юридичної
особи повинна відповідати встановленим цілям її діяльності (ст.26). За
радянських часів цей принцип закріплював планове ведення народного
господарства, вимагав, щоб кожна з організацій діяла у точній відповідності з
планом. З прийняттям у 2003 р нового Цивільного кодексу України. поняття
правоздатності юридичної особи наповнилося новим змістом.
Сьогодні правоздатність юридичної особи вважається загальною [194,с.106–107;
35,с.125]. Тобто з моменту створення будь-яка юридична особа має всі цивільні
права і обов’язки, властиві юридичним особам. Ця концепція викладена в абз.2
ч.1 ст.80, ст. 91 ЦК України. Згідно з ЦК України, лише установи є цільовими
юридичними особами, в установчих актах яких зазначається мета їх діяльності
(ч.3 ст.88 ЦК України).
Проте було б помилковим, зазначає, І.В.Єлісеєв, вважати, що правоздатність
юридичних осіб має універсальний характер [35,с.125]. Наприклад, відповідно до
ч.3 ст.91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності,
перелік яких встановлюється законом, після отримання ними спеціального дозволу
(ліцензії). На практиці це можуть бути ліцензії, патенти, сертифікати, квоти та
інші дозвільні документи. Наявність таких та інших обмежень для юридичних осіб
виправдана. У противному разі був би втрачений будь-який державний контроль за
діяльністю юридичних осіб, без якого неможливо обійтись і в ринковій
економіці.
Р.Б.Шишка, вказуючи на таку особливість діяльності юридичних осіб, висловлює
думку, що в цьому разі дієздатність юридичної особи виникає перманентно, звідси
і правосуб’єктність таких юридичних осіб називає перманентною, яка може
розширюватися та звужуватися [144,с.108–109; 194,с.106–109,191]. На наш погляд,
таке визначення правосуб’єктності юридичної особи, не звужуючи її в цілому, є
більш обґрунтованим та конструктивним. В.С.Мілаш, яка критикує зв’язок між
спеціальною та загальною правоздатністю та ліцензуванням, зазначає, що коли
фізична особа отримує ліцензію для зайняття певною діяльністю, то в цьому разі
її правоздатність як і раніше вважається загальною [103,с.54–55]. Вона
стверджує, що ліцензія вказує на момент виникнення дієздатності, і пов’язує
спеціальну правоздатність господарської організації з встановленими цілями
діяльності в установчих документах та ролі, в якій виступає господарська
організація у конкретних договірних відносинах [103,с.55].
У загальному випадку вказані вимоги стосуються і сторін договору переробки
давальницької сировини. Зазвичай більшість учасників договору переробки
давальницької сировини є суб’єктами підприємницької діяльності і діють на
економічній основі з метою отримання прибутку. Як учасники підприємницької
діяльності такі суб’єкти зареєстровані у встановленому законом порядку
- Київ+380960830922