РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Структура організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної
безпеки виробничого підприємства
Парадигма сталого й екологобезпечного розвитку ґрунтується на уявленні щодо
можливості переходу до гармонічних відносин людини з природою на основі
розвитку екологоорієнтованого виробництва, плати за забруднення навколишнього
природного середовища і використання ресурсів, здійснення превентивних заходів
із досягнення екологічних цілей. Реальна еколого-економічна ситуація диктує
необхідність розробки концепції й впровадження такого
організаційно-економічного механізму забезпечення екологічної безпеки
підприємств, який зможе попереджуючи впливати на причини забруднення довкілля.
Необхідно підвищити відповідальність підприємств за завданий природі збиток і у
той же час підвищити їх зацікавленість у дотриманні вимог екології. При цьому
цілі виробничої діяльності підприємств мають гармонічно відповідати екологічним
вимогам суспільства і концепції загальнолюдських цінностей.
Як було зазначено в розділі 1, у сучасних умовах поняття «екологізація
виробництва» тісно пов’язане з використанням поняття «сталий розвиток».
Говорячи про взаємозв’язок даних понять, необхідно підкреслити, що поняття
«сталий розвиток» є більш широким поняттям, ніж «екологізація виробництва»;
останнє слід вважати одним із вагомих факторів, головних напрямків ефективної
реалізації стратегії сталого й безпечного розвитку. Сталий розвиток передбачає
крім екологоорієнтованого розвитку і досягнення соціальних цілей, зокрема,
соціальну рівність громадян і забезпечення їх зайнятості, а ці складові не
входять до категорії екологізації виробництва. З цієї точки зору першорядне
значення має екологізація виробництва на МСП виробничого типу, функціонування
яких у найбільшому ступені, ніж інші організаційні структури, сприяє рішенню
проблеми зайнятості населення і найбільш за все відповідає принципам сталого
розвитку, що й було обґрунтовано в п. 1.3. Загальновизнано, що саме малий і
середній бізнес виконує важливу соціальну функцію в системі господарювання,
зокрема, зі створення нових робочих місць і зниження рівня безробіття. Крім
того, для екологоорієнтованих виробничих МСП характерні оперативність у
засвоєнні випуску нової екологічної продукції, схильність до впровадження
екологоспрямованих нововведень, невисокі експлуатаційні видатки, оперативність
у прийнятті виважених еколого-економічних рішень. Даний підхід узгоджується з
рядом концепцій з екологічної переорієнтації економіки, зокрема, зв’язаних із
застосуванням економічних механізмів, що примушують виробників повністю уявляти
собі екологічні витрати прийнятих ними рішень і дозволяють ефективно управляти
ними (витратами). Подібні концепції були відображені й в документах Програми
ООН з навколишнього середовища і розвитку (ЮНЕП).
У Докладі ЮНЕП щодо стану навколишнього середовища наприкінці тисячоліття
«Глобальна екологічна перспектива – 2000» [50, с.208-210] відзначалося, що у
світі все частіше застосовуються економічні міри з метою зниження негативного
впливу сфери виробництва на довкілля, тому що вони мають великий потенціал як
стимули сталого розвитку. На екологічному саммиті «ГЕО – 2000» особливу увагу
було приділено економічним стимулам як засобу, з одного боку, досягнення
більшої сталості моделей виробництва і споживання, а з іншого – забезпечення
ресурсів, необхідних для фінансування сталого розвитку. Ця роль економічних мір
відображена у Принципі 16 «Декларації Ріо» (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Економічні міри, застосовувані з метою охорони довкілля
(Принцип 16 Декларації Ріо-де-Жанейро)
Економічні міри
Конкретні види
Фіскальні міри
Податок на забруднення, на ресурси й користування землею, на споживані у
процесі виробництва матеріали, на експортовану й імпортовану продукцію
Створення ринка
Купівля-продаж дозволів на емісію, квотування,
дозволи на землекористування
Фінансові міри
Ссуди, гранти, субсидії, екологічні фонди,
низькі процентні ставки при кредитуванні
Системи зборів
Збори за забруднення навколишнього середовища,
за користування дорогами
Права власності
Володіння, право на використання ресурсів і розробку корисних копалин
Облігації й системи їх погашення
Випуск облігацій з метою збору коштів на відновлення лісів, меліорацію землі,
видалення відходів
Ефективність економічного механізму екологічного регулювання виробничої
діяльності підприємств засновується на збалансованому сполученні регуляторів
примусово-обмежувального характеру з регуляторами стимулюючо-компенсаційного
характеру. Одним з останніх є фінансово-екологічне заохочення господарюючих
суб’єктів, котрі намагаються знизити обсяги шкідливих викидів і відходів
виробництва через застосування превентивних мір. У розвинутих країнах багато
підприємств за власною ініціативою почали покращувати методи виробництва в
якості міри реагування на ситуацію, неприйнятну з огляду на охорону довкілля,
усвідомивши, що основну відповідальність за збиток, завданий природному
середовищу, несе промисловість. Ігнорування вимог екології стало втратним з
фінансової точки зору, так як традиційною стратегією реагування урядів багатьох
держав було прийняття законодавства, що передбачає командно-адміністративні
методи впливу, встановлення норм викидів, накладення штрафів за порушення
екологічного законодавства.
Ринкові умови господарювання обумовили розробку нової концепції «екологічно
більш чистого виробництва». Іншими словами, в екологічних програмах розвинуті
країни перейшли від боротьби за очисні спо
- Київ+380960830922