Ви є тут

Оптимізація інтра- та післяопераційного знеболення за допомогою пролонгованої каудальної анестезії у новонароджених дітей

Автор: 
Власов Олексій Олександрович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U003689
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика обстежуваних хворих
Робота базується на вивченні проведення інтра- та післяопераційного знеболення
у 113 новонароджених, яких було прооперовано з приводу вроджених вад розвитку
та хірургічної інфекції. Всі діти надійшли до відділення хірургії
новонароджених Дитячої міської клінічної лікарні №3 ім. проф. Руднєва, м.
Дніпропетровськ з пологових будинків міста Дніпропетровська (80%), а також з
педіатричних та неонатальних стаціонарів області (20%). 96% немовлят проходили
попередню передопераційну підготовку у відділенні реанімації для новонароджених
та в ньому ж у 100% випадків продовжували свою післяопераційну терапію.
У табл. 2.1 надано повний перелік тих вроджених вад, що коригувалися
хірургічним шляхом. Це переважно вади розвитку кишково-шлункової трубки (61%),
сечовидільної системи (15%), а також діафрагми (5%). Інфекційна хірургічна
патологія: виразково-некротичний ентероколіт, перитоніт - склала 15 відсотків.
Рандомізація оперованих новонароджених проводилась залежно від обраного методу
анестезії та локальних або центральних анальгетиків, що використовуються в
інтра- та післяопераційних періодах.
Основним методом анестезії, вивчення якого було покладено в основу цілей та
завдань даної дисертації, є пролонгована епідуральна анестезія каудальним
доступом. Під цим видом знеболення було прооперовано 63 новонароджених. Групу
порівняння склали 50 немовлят, серед яких використовувалась тотальна
внутрішньовенна анестезія, а в післяопераційному періоді використовувалися
центральні анальгетики (фентаніл, морфін).
Таблиця 2.1
Розподіл новонароджених за патологєю
Вроджені вади
ТВА
Лідокаїн
Анекаїн
Маркаїн
Всього
Атрезія стравоходу
10
22
Перитоніт
16
Гастрошизіс
13
Атрезія Януса
10
Висока кишкова непрохідність
10
Низька кишкова непрохідність
Гідронефроз
Ембріональна грижа
Екстрофія сечового міхура
Діафрагмальна грижа
Мультикістоз нирки
Кіста яєчника
Кіста загального жовчного протока
Пухлина черевної порожнини
Криженево-копчикова тератома
Трахеомаляція
Муковісцидоз кишечна форма
Кіста перикарда
Лобарна емфізема
Всього
50
24
28
11
113
Також обстежено 20 здорових новонароджених віком від 1 до 10 днів для
визначення вікових норм показників, що вивчаються.
Залежно від використання локального анестетика основну групу було розподілено
на 3 групи. Ми використовували лідокаїн, який у даному випадку був “золотим”
стандартом, також бупівакаїн з торговою назвою анекаїн (Pliva, Словакія) та
маркаїн (Astra Zeneca, Велика Британія). Кількісний розподіл немовлят по групах
та за статтю подано у табл. 2.2. Слід відзначити, що загальна кількість
хлопчиків переважала над кількістю дівчат у півтора рази.
Таблиця 2.2
Розподіл новонароджених по групах та статі залежно від використовуваного
анестетика
ТВА
(1 група)
Лідокаїн
(2 група)
Анекаїн
(3 група)
Маркаїн
(4 група)
Загалом
Хлопчики
32
13
17
68
Дівчатка
18
11
11
45
Загалом
50
24
28
11
113
Вибір локальних анестетиків та анальгетиків, а також їх доз визначався
відповідно до прийнятих міжнародних стандартів для цієї вікової категорії.
Дозування місцевих анестетиків було оптимальним та дозволяло підтримувати
адекватну анестезію інтраопераційно та якісне знеболення в післяопераційному
періоді (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Дози використовуваних анестетиків та анальгетиків
Група
Назва групи
Інтраопераційно
Післяопераційно
ТВА
Фентаніл 10мкг/кг
Морфін 0,1 мг/кг
Лідокаїн
5-7мг/кг
2-3 г/кг
Анекаїн
2мг/кг
0,8-1мг/кг
Маркаїн
2мг/кг
0,8-1мг/кг
Слід зазначити, що лідокаїн у післяопераційному періоді вводився безперервно зі
швидкістю 0,1-0,2 мл/кг/год. Решта місцевих анестетиків потрапляла в
епідуральний простір болюсно. Нами помічено, що немає переваг між фракційним
введенням бупівакаїну та його повільним потраплянням через катетер за допомогою
перфузора.
Для центральної аналгезії ми використовували фентаніл за стандартною методикою
для його введення (Дж. А. Ґреґорі) [31]. У всіх випадках, як при центральній,
так і при реґіонарній анестезії сон у новонароджених забезпечувався за рахунок
введення вікових доз реланіума та/або натрію оксибутирата (відповідно до
рекомендацій Маркова І.В, Шабалова Н.П., 1984) [223]. В післяопераційному
періоді у четвертій групі хворих використовувався морфін [224].
У дітей епідуральний простір пунктувався каудальним доступом гострою голкою
розміром G19-21, виробник Braun (Німеччина), через яку вводився
рентгенконтрастний катетер, що встановлюється на рівні потрібних сегментів.
Глибина введення катетера вимірювалась індивідуально від hiatus sacralis до
бажаного рівня лінійкою. Але при виконанні операції на верхніх відділах черева,
діафрагмі, стравоході локалізацію катетера контролювали за рентгенограмою.
Продовжуючи характеристику обстежуваних немовлят, слід зауважити, що в кожній
обстежуваній групі був певний відсоток недоношених немовлят. У табл. 2.4
наведено розподіл дітей залежно від початкової маси тіла, зважаючи на що можна
приблизно уявити ступінь недоношеності. В усіх групах, за винятком четвертої,
кількість новонароджених з низькою вагою була майже однакова, та коливалась у
межах 37% (при внутрішньовенній анестезії) та 41% (в групі з лідокаїном).
Низький відсоток новонароджених з малим терміном гестації при народженні в
групі “Маркаїн” пояснюється тим, що даний препарат з’явився на ук