РОЗДІЛ 2
КОНТЕКСТУАЛЬНІ ЧИННИКИ ТА ЗМІСТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПОПІВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
(КІНЕЦЬ XVIII – ПОЧАТОК XIX СТОЛІТЬ)
2.1. Суспільно-політичні та культурно-освітні умови формування
просвітницької думки на Слобожанщині кінця XVIII – початку XIX ст.
Вивчення проблеми виховних цінностей у просвітницькій думці Слобожанщини кінця
XVIII – початку XIX ст. вимагає вивчення аксіосфери цього періоду. Розуміння
ціннісних пріоритетів соціокультурного середовища конкретного історичного
періоду дозволить найточніше виявити детермінанти формування просвітницької
думки щодо виховних цінностей. Суспільно-політична ситуація і культура
Слобожанщини кінця XVIII – початку XIX ст. вивчалася в дослідженнях багатьох
вчених.
Так, до революційних подій 1917 р. сфера культурно-освітнього життя
Слобожанщини кінця XVIII – початку XIX ст. вивчалася такими дослідниками, як І.
Айзеншток, В.Б. Антонович, М. Аркас, Д.І. Багалій, Д.Н. Бантиш-Каменський, О.
Барвінський, Н.П. Василенко, Б.Д. Грінченко, М.С. Грушевський, Г.П.
Данилевський, Б.А. Дідицький, Д. Дорошенко, М.П. Драгоманов, О.Я. Єфименко,
М.М. Карамзін, Г.Х. Квітка, І.І. Квітка, М.В. Клочков, П.І. Ковалевський, Г.
Коваленко, Д. Коренець, М.І. Костомаров, М.О. Коялович, П.О. Куліш, О.
Лазаревський, О. Левицький, І. Лучицький, М.А. Максимович, М.А. Маркевич, Я.М.
Маркович, Д.П. Міллер, Г.А. Милорадович, В. Мякотин, І.С. Нечуй-Левицький, І.
Новицький, Ф.І. Репецький, К.-Д. Роммель, І.І. Срезневський, М.Ф. Сумцов, Ю.
Тарновський, H.М. Устрялов, Ф. Щербина та ін.
У радянські часи досліджувану проблематику розглядали: Б.С. Абаліхін, М. Аркас,
Б.О. Барвінський, В. Біднов, О.І. Болдирев, М. Гарасевич, М. Голубець, В.
Горленко, Д.І. Дорошенко, П.Г. Клепатський, З. Когут, Л.А. Коваленко, А.
Копистянський, І.П. Крип'якевич, Є. Маланюк, К. Манінг, Н.Ю. Мірза-Авакянц, Р.
Млиновецький, І. Нагаєвський, І.І. Огієнко, Ю. Охрімович, О.П. Павелко, Л.
Підгородецький, Н.Д. Полонська-Василенко, А. Почапський, О.Є. Пресняков, О.
Савич, М. Семчишин, С.О. Сірополко, М. Славінський, А.Г. Слюсарський, М.Ф.
Сумцов, О. Терлецький, Х.В. Тітов, С. Томашівський, Д. Чижевський, М.І.
Яворський та ін.
На сучасному етапі досліджуване нами питання є предметом наукового інтересу
таких науковців, як В.В. Багацький, Б.І. Білик, В.Я. Білоцерківський, О.Д.
Бойко, Я.В. Бойко, В.А. Бокань, А.Г. Болебрух, В.Й. Борисенко, К.П. Бунятян, С.
Величенко, В. Верига, Б. Віл, Ю.А. Горбань, В.С. Горський, Я.І. Грицак, Н.
Гупан, І.О. Гуржій, Н.О. Данилова, О. Дзюба, І.В. Довжук, Ю. Зайцев, М.М.
Закович, І.А. Зязюн, Я.С. Калакура, З. Когут, І.І. Колісник, О.Ф. Коновець,
П.П. Кононенко, Л.І. Кормич, В.В. Кравченко, В.П. Крижанівський, Б.Д. Лановик,
Ю.А. Левенець, О. Любар, Р.Д. Лях, П. Магочі, Ю.І. Макар, Я. Малик, Р.М.
Матейко, З.М. Матисякевич, Л.Г. Мірошник, Ю.А. Мицик, О. Мацай, В.Ю. Мурзін, Д.
Наливайко, А.П. Польовий, М.В. Попович, Л.А. Радченко, І.К. Рибалка, Я.
Розумний, В.Г. Сарбей, О.М. Семашко, В.І. Семененко, Г.Я. Сергієнко, О.В.
Симоненко, О.Ф. Скакун, В.А. Смолій, В.С. Солдатенко, М.Г. Стельмахович, В.С.
Степанков, О. Субтельний, М.Г. Тараненко, В.С. Уласов, Д. Федоренко, А.І.
Черній, В.А. Черній, В. Чуприна, В.П. Шевчук, Н.М. Яковненко, М.Д. Ярмаченко та
ін.
Погляди вітчизняних просвітників кін. XVIII – поч. XIX ст. на ціннісні
пріоритети виховання формувалися в контексті складного історичного періоду в
житті українського народу, який характеризується сучасним українським науковцем
В.В. Кравченком як “суперечлива, перехідна епоха, в якій поєднувалися настрої
соціального песимізму і пафос оновлення всіх сфер суспільного розвитку” [181,
с.47-48.]. Це був період перегрупування культурних сил, змін орієнтацій
культурного розвитку, секуляризації культури, накопичення духовного,
інтелектуального потенціалу. Отже, ціннісні установки українських просвітників
щодо виховання формувались в процесі великої духовної й інтелектуальної роботи
в період зародження нових аксіологічних засад української культури в умовах
експансії країн-колонізаторів, розвитку капіталістичних відносин та початку
модернізації всіх сфер життя.
Розглянемо деякі аспекти політичного життя Російської імперії досліджуваного
періоду, які вплинули на розвиток просвітительської думки Слобожанщини.
Аксіосфера українського суспільства кін. XVIII – поч. XIX ст. була обумовлена
перш за все політичними обставинами, які ознаменували закінчення самостійної
політичної історії України козацької доби: втратою автономності Слобідської
України (1765) і Гетьманщини (1785), скасуванням Запорозької Січі (1775),
введенням кріпацтва (1783).Отже, після ліквідації полкового устрою Слобожанщина
була перетворена в Слобідсько-Українську губернію (у 1796 році перейменовано на
Харківську губернію) із загальноросійським внутрішнім устроєм. Це був
переламний час, протягом якого соціально-політичне життя російської України
зазнало кардинальних змін, адже, за цей час імперська влада змінилася тричі:
політично-адміністративна програма Катерини II, що визначила провінційний
статус Слобідської України в рамках імперії, замінилася суворою політикою Павла
I, а вже через декілька років почали втілюватися в загальноімперське
соціокультурне життя ліберальні реформи Олександра I.
Павло I, який вступив на престол у 1796 р., остерігаючись впливу ідей
французької революції, почав “безкомпромісне гоніння на ліберальні думки і
заморські смаки”: накладалася заборона на все французьке. Отже, для
привілейованого стану, що досить вільно жив у роки царювання Катерини II,
настали суворі часи: за найменшу провину позбавляли дворянства, засилал
- Київ+380960830922