Вы здесь

Державне регулювання інфляційних процесів в перехідних економіках

Автор: 
Черничко Станіслав Федорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003743
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ АНТИІНФЛЯЦІЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЕКОНОМІКИ В РІЗНИХ ТИПАХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
2.1. Антиінфляційне регулювання як форма державного регулювання економіки в
різних моделях ринкової економіки
Розвиток інфляційних процесів має давню історію, яка, фактично, співпадає з
розвитком ринкової економіки та появою грошей. Теоретичні підходи до вирішення
проблеми інфляції являються одним з основних питань економічної теорії, і цій
проблемі приділяється значна увага. Інтерес до проблеми інфляції то зростає, то
зменшується в залежності від етапу економічного розвитку конкретної країни та
зміни її основних макроекономічних показників.
Інструменти антиінфляційного регулювання як форми державного регулювання
розвитку ринкової економіки спрямовані на створення сприятливого середовища для
розвитку підприємницької діяльності, забезпечення стабільності, без якої
неможливим є залучення довгострокових інвестицій, та розвиток людського
капіталу, який сприяє ефективності використання людських ресурсів.
На даному етапі існують різні економічні напрямки та школи, що розглядають цю
проблему з різних боків та вносять свої пропозиції в її осмислення та
вирішення.
Дослідження існуючих форм, методів, принципів та інструментів антиінфляційного
регулювання економіки характерних, як в історичному, так і теоретичному
аспектах для країн з розвинутою ринковою економікою створює можливості для
використання їх досвіду для економіки України та розробки ефективних механізмів
державного впливу, які дозволяють не тільки в короткостроковому періоді
вирішити проблему уповільнення темпу інфляції, а і забезпечити збереження
високих темпів економічного зростання.
2.1.1. Особливості розвитку інфляційних процесів в країнах з розвинутою
економікою
На початковій стадії розвитку капіталістичних відносин, тобто в період
домонополістичного розвитку капіталізму (з початку ХVІ до останньої третини XІX
ст.) основною причиною інфляції були війни та повоєнні проблеми. В такі періоди
держава, для вирішення своїх проблем могла використовувати надмірну емісію
грошей і припинити їх обмін на золото.
На протязі XІX ст. спостерігаються два періоди загального підвищення рівня
цін:
на протязі перших двох десятиліть після наполеонівських війн;
під час Кримської, Франко-Прусської та Громадянської воєн у США.
Після закінчення впливу воєнних шоків рівень цін повертався до першопочаткового
значення.
В подальшому, при розвитку капіталістичних відносин (на межі XІX-XX ст.),
інфляція набула постійного та загального характеру, та охопила всі розвинуті
країни. Темпи її розвитку були високими, а у деяких країнах навіть стрімкими.
Особливістю даного етапу є відсутність в обігу золотих монет (після 1914 року),
а пізніше і нерозмінність банкнот на золото (після кризи 1929-1933 років).
Замість золотих цін встановлюються паперові грошові ціни.
Можна виділити декілька етапів розвитку сучасного антиінфляційного регулювання
в залежності від характеру інфляційних процесів.
Перший етап пов’язується з періодом після Другої Світової війни. Специфіка
повоєнної інфляції виражається комплексністю причин і форм її прояву. Основними
серед них є:
надлишок грошової маси, пов’язаний з необхідністю фінансування;
структурні кризи в економіці;
дефіцит товарної пропозиції.
Другий етап антиінфляційного регулювання пов’язується з трансформацією інфляції
в феномен світового масштабу. Домінування кейнсіанських підходів сприяло
переходу антиінфляційного регулювання на другий план. Основною метою державного
регулювання економіки було згладжування циклічності розвитку економіки.
Третій етап відноситься до 70-х років, періоду:
прискорення темпів інфляції (особливо в розвинутих країнах) (див. табл. 2.1);
зростання нерівномірності, стрибкоподібності інфляційних процесів;
розвитку імпортованої інфляції, спричиненої зовнішніми чинниками.
Четвертий етап пов’язаний зі зміною теоретичних підходів щодо регулювання
інфляційних процесів. Серед основних чинників регулювання виділяються заходи
бюджетно-податкового регулювання, а також проведення таргетування інфляції [26;
с.8 ].
Таргетування інфляції – одна з основних концепцій антиінфляційного регулювання,
що передбачає встановлення цільових орієнтирів для зростання грошової маси на
попередній період. Нею передбачено наявність наступних основних елементів:
визначення цінової стабільності як основної цілі грошово-кредитного регулювання
в довгостроковій перспективі;
застосування центральним банком чітко визначених кількісних цільових показників
щодо темпу інфляції та відповідальність за їх дотримання;
ознайомлення громадськості з дією органів антиінфляційного регулювання.
Таргетування інфляції на першопочаткових стадіях впровадження спричиняє падіння
темпів зростання ВВП. Виникає ВВП-розрив – різниця між потенційно можливим
обсягом ВВП при повній зайнятості і фактично досягнутим при циклічному
безробітті. Але згодом, внаслідок дії специфічних інструментів, економічне
зростання нормалізується.
Ідея доцільності застосування державою заходів антиінфляційного регулювання
бере свій початок в працях Фрідмена, який визначав залежність між заходами
грошово-кредитного регулювання державою економічного розвитку та економічною
активністю в країні.
Пізніше Лукас висловив думку, що дієвість цих заходів залежить від сприйняття
економічними суб’єктами заходів державного регулювання, а також очікування
певних наслідків від їх застосування. Тому чим більшим і повним є ознайомлення
громадськості з очікуваними наслідками від застосування заходів
антиінфляційного регулювання, тим меншою і спокійнішою буде їх реакція на ці
заходи.
Але, на практиці, центральні банки багатьох