РОЗДІЛ 2
МОДЕЛІ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ,
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
. Матеріали, моделі та методи дослідження
Експериментальна частина виконана на 52 щурах популяції Вістар вагою 115-185 г.
Модель РА – ад’ювантний артрит (АА) викликали субплантарним введенням 0,1 мл
повного ад’юванта Фрейнда, що містить 0,5 мг вбитої вакцини БЦЖ в вазеліновій
олії з ланоліном у співвідношенні 1:1. Введення щурам МТ та ТТ починали на 14-й
день експерименту – в розпал ад’ювантної хвороби і проводили 14 днів. Перша
група щурів з АА лікування не отримувала; друга отримувала МТ в дозі 0,1 мг/кг;
третя – ТТ 25 мг/кг; четверта – МТ (0,1 мг/кг) в поєднанні з ТТ (25 мг/кг).
Зазначені препарати вводили 1 раз на день інтрагастрально. Контролем служили 8
інтактних щурів. З досліду тварин виводили шляхом декапітації під легким
ефірним наркозом на 14-й день (9 тварин з групи АА без лікування) та решту
тварин на 28-й день. Розподіл тварин в залежності від виконаних дослідів та
моделей приведено в таблиці 2.1. Експериментальне дослідження було виконано на
базі центральної науково-дослідної лабораторії Вінницького національного
медичного університету ім. М.І. Пирогова.
Таблиця 2.1
Розподіл експериментальних тварин по групах в залежності від лікування
Групи тварин
Дози
Тривалість введення, дні
Кількість тварин
Контроль (здорові тварини)
Ад’ювантний артрит
Метотрексат
0,1 мг/кг
14
Тіотриазолін
25 мг/кг
14
10
Метотрексат + тіотриазолін
0,1+25 мг/кг
14
Без лікування
17
Всього
52
Ефективність лікування оцінювали за динамікою об’єму ураженої кінцівки та
порогу больової чутливості, які визначались на 14-й та 28-й день після введення
щурам ад’юванту (тобто до та після 14-денної терапії). Поріг больової
чутливості оцінювали шляхом механічного стискання ураженої кінцівки [73, 70].
Ступінь тиску реєструвалась за спеціальною шкалою видовження еластичного
джгута. Об’єм кінцівки вимірювали за допомогою спеціального пристрою, описаного
раніше [73, 70].
В гомогенаті печінки визначали вміст загальних ліпідів за реакцією з
фосфорнованіліновим реактивом, фосфоліпідів за здатністю утворювати гідрофобний
комплекс з феротіоціанатом амонію [57], рівень відновленого глутатіону
ензиматичним методом [97]. Вміст загального білку визначали мікробіуретовим
методом [39], малонового диальдегіду визначали за реакцією з тіобарбітуровою
кислотою [6].
Активність запального процесу визначали за рівнем серомукоїду та сіалових
кислот в сироватці крові [25].
Морфологічне дослідження м’язів проводилося як у експериментальних тварин, так
і у хворих, за участю доцента кафедри гістології ВНМУ ім. М.І. Пирогова –
к.мед.н. А.П. Короля та патанатома вищої категорії Хмельницького державного
патолого-анатомічного центру – к.мед.н В.М. Сарнацького загальноприйнятими
методами після фіксації матеріалу в формаліні та забарвлення
гематоксилін-еозином та за Ван-Гізон [66].
Морфометричний аналіз проводили за допомогою окуляр-мікрометра. Ціну поділки
(Р) визначали об’єкт-мікрометром за формулою Р = ,
де а - відраховане число поділок за шкалою об’єкт-мікрометра,
с – ціна поділки об’єкт-мікрометра,
k – число поділок окуляр-мікрометра [1].
На поперечних зрізах м’язів за допомогою окуляр-мікрометра визначали діаметр
м’язових волокон, а також вимірювали діаметр і товщину стінки артеріол і
капілярів в перимізії.
Усім хворим і особам контрольної групи визначали композицію тіла. Індекс маси
тіла (ІМТ) вираховували шляхом ділення ваги (кг) на квадрат росту (м2 ). Для
визначення частки жирового компоненту в масі тіла використовували метод, що
ґрунтується на вимірюванні товщини жирових складок в 4 ділянках тіла (в ділянці
трицепсів, біцепсів, підлопатковій та надклубовій). Визначення жирових складок
проводилось не на домінуючій руці. З трьох визначень в кожній ділянці
вираховували середню величину. На основі цих визначень вираховували щільність
тіла за формулою J. Durnin and J. Womersley (1974), а потім за формулою W.E.
Siri (1961) розраховували частку жиру в масі тіла (ЧЖМТ).
ЧЖМТ = (4,95/d – 4,5)Н 100,
де ЧЖМТ – частка жиру в масі тіла (%),
d – щільність тіла.
Для жінок d = 1,1369-0,0598 Ч lg(d1 + d2 + d3 + d4),
де d1 – товщина шкірно-жирової складки на задній поверхні плеча (мм),
d2 – товщина шкірно-жирової складки на передній поверхні плеча (мм),
d3 – товщина шкірно-жирової складки на спині (мм),
d4 – товщина шкірно-жирової складки на боку (мм).
Стан м’язів у хворих на РА оцінювали за їх масою та силою скорочення. Масу
м’язів визначали, використовуючи добову екскрецію креатиніну. З трьох проб
визначали середнє значення, і маса м’язів була встановлена з розрахунку, що 1 г
екскретованого за добу креатиніну відповідає 20 кг м’язової маси [275].
Силу ізометричного скорочення згиначів та розгиначів в ліктьовому та колінному
суглобах з обох боків визначали за допомогою спеціально сконструйованого
приладу (Патент № 59256 А, Патент № 70892 А). Попередні тестування засвідчили
високу відтворюваність методу. За кожного визначення пацієнт займав сидяче
положення в спеціальному кріслі, що давало змогу виключити вплив сили тяжіння
та дію м’язів тулуба. Обстеження проводилось в другій половині дня після
зменшення ранкової скутості. Нерозтяжна металева стрічка була з’єднана з
динамометром, який визначав силу натягнення в кілограмах. Пацієнт був
проінструктований таким чином, щоб поступово збільшувати силу скорочення до
максимально можливої, яку реєстрували, як силу максимального скорочення (СМС).
СМС використовували для розрахунку індексу м’язової сили (ІМС) кисті, згиначів
та розгиначів в ліктьовому та колінному суглобі. ІМС (%) вираховували як
відношення
- Київ+380960830922