РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених завдань в роботі використані клінічні, аудіологічні,
вестибулометричні, імунологічні, рентгенологічні і лабораторні методи
дослідження.
2.1. Клінічна характеристика досліджуваних хворих
В дисертації проаналізовано дані клінічного, аудіологічного,
вестибулометричного, імунологічного дослідження, методи та результати лікування
239 хворих з різними клінічними формами лабіринтитів, що були ускладненнями
гострого та хронічного гнійного середнього отиту.
Основну групу становили 120 пацієнтів, які проходили лікування в ЛОР-клініці з
1999 по 2004 рік і до яких був застосований диференційований підхід в
обстеженні та подальшому лікуванні. До контрольної групи увійшли 119 хворих, що
знаходилися на лікуванні в клініці за період 1992 – 1998 років, обстеження і
лікування яких проводилося традиційно. Результати клінічного обстеження та
лікування даної групи хворих проаналізовані на основі архівних матеріалів:
історій хвороб, протоколів операцій, катамнезу.
Вік хворих становив від 10 до 75 років. Дані про розподілення хворих за статтю
і віком подані в таблиці 2.1 та рисунку 2.1.
Як свідчать приведені на діаграмі дані з 119 пацієнтів контрольної групи у віці
10-16 років було 2, 17-20 років – 5, 21 – 35 років – 45, 36 – 60 років – 50, 61
– 75 років – 17 чол. Осіб чоловічої статі було 62 (52,1 %), жіночої – 57
(47,9 %).
З 120 пацієнтів основної групи у віці 10 –16 років було 5, 17 – 20 років – 7,
21 – 35 років – 40, 36 – 60 років – 45, 61 – 75 років – 23 чол. Осіб чоловічої
статі було 50 (41,7 %), жіночої – 70 (58,3 %).
Наведені дані свідчать про те, що більшу частину пацієнтів (75,3 %), які
звернулися за медичною допомогою становлять люди у віці 21 – 60 років, дещо
меншу частину – 16,7 %, люди у віці 61 і більше років; 53,1 % становлять жінки,
46,9 % – чоловіки. З цього можна зробити висновок, що в залежності від віку
ускладнення лабіринтитом у хворих обох груп найчастіше виникало у працездатному
віці, що є не тільки медичною, але й соціальною проблемою.
Таблиця 2.1
Дані про розподілення хворих лабіринтитом за статтю і віком
Групи
хворих
Одиниця
виміру
Загальна кількість
Стать
Вікові групи (роки)
Чол.
Жін.
10-16
17-20
21-60
61-75
Контрольна
група
абс
119
62
57
95
17
100
52,1
47,9
1,7
4,2
79,8
14,3
Основна
група
абс
120
50
70
85
23
100
41,7
58,3
4,2
5,8
70,8
19,2
Рис. 2.1. Вікова структура досліджуваних хворих.
Тривалість ускладнень з боку внутрішнього вуха становила від декількох днів при
гострому середньому отиті, до декількох місяців після загострення хронічного
процесу у вусі при ХГСО в обох досліджуваних групах.
Із 239 досліджуваних хворих у 67 (28,0 %) діагностовано ГГСО , у 172 (72,0 %)
пацієнтів – ХГСО, із них мезотимпаніт – у 13 (7,6 %), епітимпаніт – у 37 (21,5
%), епімезотимпаніт – у 122 (70,9 %). Холестеатома була виявлена у 118
пацієнтів з хронічним епі- та епімезотимпанітом, що складало 74,2 %,
каріонекротичний процес без холестеатоми визначено у 37 (25,8 %).
Розподіл хворих з ГГСО та ХГСО, що ускладнився лабіринтитом в основній і
контрольній групі приведений в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Дані про частоту ГГСО і ХГСО, ускладненого лабіринтитом у хворих досліджуваних
груп
Група хворих
n = 239
Кількість
хворих
ГГСО
ХГСО
Контрольна група
абс.
119
25
94
100
21,0
79,0
Основна група
абс.
120
42
78
100
35,0
65,0
У основній групі (120 хворих) ГГСО діагностовано у 42 (35,0%) пацієнтів, ХГСО –
у 78 (65 %) пацієнтів, із них мезотимпаніт був у 8 (10,3 %), епітимпаніт – у 19
(24,4 %), епімезотимпаніт – у 51 (65,3 %). У контрольній групі (119 хворих)
ГГСО був у 25 (21,0 %) пацієнтів, ХГСО – у 94 (79,0 %) пацієнтів, із них
мезотимпаніт – у 5 (5,4 %), епітимпаніт – у 18 (19.1 %), епімезотимпаніт – у 71
(75,5 %).
Ці дані показують, що за останні роки збільшилася питома вага хворих ГГСО,
ускладненим тимпаногенним лабіринтитом.
У таб. 2.3 приведені дані про поєднання лабіринтиту з іншими отогенними
внутрішньочерепними і позачерепними ускладненнями. Крім цього дифузний гнійний
лабіринтит був розцінений як проміжна ланка у виникненні менінгіту та абсцесу
мозочка у 17 хворих, з них ГГСО ускладнився менінгоенцефалітом у 1 хворого, а
інші лабіринтогенні ускладнення виникли у 16 хворих ХГСО.
Таблиця 2.3
Дані про частоту поєднання лабіринтиту з іншими формами отогенних ускладнень
Ускладнення
Кількість випадків
Контрольна група
Основна група
Разом
Мастоїдит:
в т.ч. з субперіост.абсцесом
16
25
10
Невропатія лицевого нерва
15
22
Перисинуозний абсцес
Екстрадур.абсцес СЧЯ
Синус-тромбоз
Менінгіт
Менінгоенцефаліт
Абсцес скроневої частки мозку
Абсцес мозочка
Всього
42
46
88
Досліджувані хворі обох груп мали різні клінічні форми тимпаногеного
лабіринтиту, характер та частота яких представлена в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4
Частота клінічних форм лабіринтитів у досліджуваних хворих
Клінічна форма
Контрольна група
абс. (%)
Основна група
абс. (%)
Індуційований
лабіринтит
2 (1,7)
6 (5,0)
Гострий дифузний серозний лабіринтит
26 (21,8)
46 (38,4)
Гострий дифузний гнійний лабіринтит
32 (26,9)
17 (14,2)
Обмежений лабіринтит
20 (16,8)
16 (13,3)
Некротичний лабіринтит
7 (5,9)
4 (3,3)
Хронічний дифузний лабіринтит
32 (26,9)
31 (25,8)
Разом
119 (100)
120 (100)
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Методи дослідження слуху
Слухові порушення вивчали шляхом збору анамнестичних даних, даних клінічного
обстеження (отоскопії, отомікроскопії), комплексного дослідження слухової
функції в динаміці лікування.
Слух досліджували в ізольованому від зов
- Київ+380960830922