Ви є тут

Управління операційним прибутком на прикладі підприємств харчової промисловості.

Автор: 
Олейнікова Людмила Григорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004057
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНИМ ПРИБУТКОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Стан виробництва та рівень операційного прибутку на підприємствах харчової
промисловості
Харчова промисловість відіграє особливу роль і значення в розвитку продуктивних
сил України. Адже, по-перше, вона сприяє процесові відтворення, життя і
діяльності людини як головної продуктивної сили. Це здійснюється шляхом
збільшення виробництва харчовою промисловістю продуктів харчування, розширення
їх асортименту, докорінного підвищення їх якості. По виробництву багатьох видів
продукції харчової промисловості Україна посідає провідне місце в світовому
територіальному розподілі праці по виробництву і споживанню основних продуктів
харчування. По-друге, харчова промисловість України, не дивлячись на те, що в
минулому їй не надавали пріоритетного значення в інвестиційній політиці, має
провідне місце за деякими показниками в структурі промислового,
агропромислового і народногосподарського комплексу, про що свідчать дані про її
питому вагу в загальному обсязі продукції (табл. 2.1) [14, 15, 24].
З даних таблиці видно, що частка харчової промисловості в промисловості України
складала (1990 р.) відповідно: у вартості продукції промислового виробництва –
18,6 %; в 1995, 1999, 2000 роках – 15,1 %, 15,1 % і 17,7 %. Таке зниження в
1995,1999 роках спричинено недооцінкою її ролі і значення в
соціально-економічному розвитку [10, 16].
Проте в останні роки мало місце збільшення питомої ваги харчової промисловості
в структурі народногосподарського та промислового комплексу України. Так,
частка харчової промисловості в загальній вартості продукції промислового
виробництва 2000 р. складала 17,7 %, а 2001 р. вона збільшилась до 19,1 %,
тобто на 1,4 %. В загальному обсязі продукції промисловості частка харчової
промисловості в 2002 році досягла 19,5%, тобто за цей час збільшилася з 15,1 %
в 1995 році до 19,5 % в 2002 році тобто на 4,4%.
Таблиця 2.1
Розподіл обсягів продукції промислового виробництва за видами діяльності
(відсотків до загального обсягу)
ПОКАЗНИКИ
1990
1995
1999
2000
2001
2002
2003
Вся промисловість
у тому числі
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
100,0
добувна промисловість
5,7
13,3
11,2
12,0
10,9
10,4
9,9
харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів
18,6
15,1
15,1
17,7
19,1
19,5
17,4
легка промисловість
10,8
2,8
1,6
1,7
1,6
1,4
1,1
виробництво деревини та виробів з деревини
2,9
2,2
2,2
0,7
0,8
0,9
0,7
целюлозно-паперова промисловість; видавнича справа
2,5
2,8
3,0
1,9
виробництво коксу та продуктів нафтопереробки
7,1
5,1
5,2
3,7
5,5
5,5
7,7
хімічна та нафтохімічна промисловість
5,5
7,1
5,4
6,7
6,9
6,7
6,6
Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів
3,4
3,9
3,1
2,9
3,1
3,1
3,0
металургія та оброблення металу
12,1
23,4
25,9
25,6
23,7
23,8
25,8
машинобудування
30,7
16,1
14,1
11,3
11,5
12,2
13,6
Виробництво та розподілення електроенергії, газу
3,2
11,0
16,2
15,2
14,1
13,5
12,3
Складено автором за даними [117, 131]
За загальним обсягом продукції харчова промисловість та перероблення
сільськогосподарських продуктів має третє місце серед галузей промисловості
України в 2003 році (17,4%), поступаючись лише металургії та обробленню металу
(58%).
Відмінною рисою розвитку виробництва товарів народного споживання є
випередження темпів випуску продукції у вартісному вираженні порівняно з
темпами виробництва продукції в натуральному вираженні. В умовах зростання
купівельної спроможності населення це співвідношення має прогресивне значення,
адже відображає структурні зміни у виробництві, що супроводжуються збільшенням
питомої ваги виробництва більш дорогих видів продукції підвищеної якості. Це
досягається, коли здійснюється комплекс заходів щодо налагодження
взаємовідносин із постачальниками сільськогосподарської сировини та
удосконалюються процеси виробництва, внаслідок чого на переробку надходить
сировина підвищеної якості, яка краще зберігається та переробляється з
найменшими втратами [104, 105].
У сучасних умовах процес прискореного зростання обсягів виробництва продукції у
галузях, що виробляють товари народного споживання, у вартісному вираженні
відносно темпів зростання виробництва у натуральному вираженні відбувається, в
основному, в разі зміни асортименту, підвищення якості продукції, а найчастіше
є наслідком зростання цін під час інфляційних процесів в економічному просторі
країни [4]. В умовах становлення ринкової економіки особливе значення мають
показники собівартості та ефективності виробництва, хоча досить тривалий
проміжок часу ці показники були невиправдано замінені в економічній практиці
показниками ціни. Приниження ролі собівартості є результатом помилкових та
спрощених уявлень про значення фактора одержання прибутку в ринковій економіці
і тому нами зроблена спроба виправити це хибне уявлення. При нормалізації
економічного та фінансового стану держави тільки шляхом зменшення собівартості
продукції можна забезпечити зниження рівня цін та підвищення
конкурентоспроможності продукції, одночасно збільшуючи обсяги продажів та масу
прибутку, що одержується. Внаслідок цього традиційно в країнах з розвиненими
ринковими відносинами основою зростання прибутку є постійна діяльність щодо
зниження витрат виробництва. Це досягається шляхом ретельного дослідження та
удосконалення виробничих процесів, поліпшення організації робочих місць,
посилення контролю за всіма стадіями процесу виробництва, впровадження
прогресивних технологій, раціоналізації процесів закупівель сировини