РОЗДІЛ 2
ІНФОРМАЦІЙНЕ Й МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПАРАМЕТРАМИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ
ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ВУГІЛЬНИХ ШАХТ
2.1. Управління параметрами, що визначають інвестиційну привабливість шахт
У будь-яких досить розгалужених виробничих структурах – холдингах, корпораціях
і інших типах об'єднань – практично завжди складові їх структури (шахти,
дочірні АТ) мають різну рентабельність. Частина з них, або постійно, або якийсь
час, є малорентабельними або збитковими та потребують дотацій. Тому вирішення
проблеми розподілу дотацій та/або інвестицій, як відзначають дослідники [85,
115], повинне здійснюватися залежно від співвідношення між ціною та
собівартістю й становить особливий інтерес для вугільної промисловості,
оскільки для неї характерна наявність збиткових шахт.
У цих умовах стало необхідним розглянути можливість інвестування в
підприємства, що забезпечують максимальний приріст видобутку вугілля, на основі
формування оптимального балансу між джерелами фінансування: коштами державної
підтримки та приватними інвестиціями. Дане завдання може бути вирішене з
використанням методів оптимального програмування, а саме задач оптимального
виробничого планування [18, 25, 58, 59, 65, 78, 143, 156, 158, 162] з наступним
аналізом отриманих результатів моделювання.
Розглянемо вихідну економіко-математичну модель як засіб опису деякої системи
із входом і виходом, причому, входом є природні, матеріальні, фінансові й
трудові ресурси. Вихід асоціюється з величиною функціонала, що відображає або
рівень виробничих витрат, або прибуток від реалізації продукції. При цьому
різні рішення по зміні пропускної здатності окремих ланок шахт можна розглядати
як наслідок сформованої концентрації гірничих робіт, тобто кількості одночасно
працюючих лав. Модель формалізується у вигляді перетворення вихідних
техніко-економічних параметрів у мінімізацію інвестиційних витрат або витрат на
виробництво.
Вугільна шахта виступає як елемент галузі, стан якої визначається сукупністю
діючих шахт, кожна з яких має свої умови й особливості, часто різноспрямовані,
і це переноситься на стан галузі. Але галузь має певну структуру і є системою
більш високого порядку, ніж окрема шахта. Тому дії, що призводять до певного
результату, наприклад, збільшення потужності шахтного фонду регіону, можуть не
мати такого ж результату для галузі, якщо в цей же час на інших шахтах
знизилась потужність або деякі шахти закриті.
У даній роботі порушені окремі аспекти й особливості шахти як системи, а також
деякі питання її розвитку, головним чином з позиції розгляду шахти як
економічної системи. Основні методи вирішення цих питань – системний аналіз і
моделювання процесу. Ці методи дозволяють не тільки розглянути структуру
вугільної шахти, але й дають можливість установити характер взаємодії між її
елементами. Мета роботи шахти полягає у видобуванні корисної копалини при
певних економічних показниках. Умовою, при якій споживач вважає за доцільне
купувати продукцію шахти, є виконання двох вимог: належна якість продукції та
певні економічні показники, наприклад, ціна продукції. Природні умови створюють
передумови для одержання необхідної продукції, а виробничі фактори забезпечують
бажаний рівень показників. Звичайно, всі три фактори повинні взаємодіяти між
собою, і через відсутність одного з них, наприклад, належних природних умов,
система не діє, але природний і виробничий фактори підлеглі економічному.
Зупинимося коротко на проблемі урахування фактора часу й особливостей його дії
стосовно до вугільних шахт як гірничодобувних підприємств. Нові технічні
досягнення можна не використовувати, і при цьому в деяких випадках підприємство
буде працювати протягом тривалого часу (з меншою, ніж це могло бути, але
прийнятною ефективністю), і тоді дія фактора часу полягає в поступовому
зношуванні основних засобів і старінні підприємства. Все сказане щодо міри
використання науково-технічних досягнень відноситься й до гірничодобувних
підприємств, але тут дія фактора часу не обмежується його впливом на виробничі
фактори. На вугільних шахтах виробнича діяльність підприємства (видобування
корисної копалини) незалежно від виробничих факторів об'єктивно призводить до
розвитку підприємства в часі й у просторі. Якщо представити вугільну шахту
150-200-літньої давнини із примітивною технікою, то вона однаково по-своєму
розвивалася в часі й у просторі.
Відповідно до сказаного вище про визначальну роль економічної системи всі
зміни, що виникають у процесі розвитку шахти під дією природних і виробничих
факторів, знаходять своє остаточне відбиття в економічних показниках роботи
шахти, зокрема, у витратах на видобування вугілля й рівні інвестицій,
необхідних для функціонування шахти за бажаним варіантом розвитку.
Головний інтерес в даній роботі становить пошук шляхів поліпшення операційних
характеристик шахти як економічної системи. Регулювання такої системи може бути
досягнуто одним або декількома з наступних способів:
збільшенням обсягів видобутку й отже зниженням виробничих витрат, що
мінімізують цільову функцію;
зміною інвестиційного режиму в міру відпрацьовування кращих запасів;
зниженням якості вугілля в міру відпрацьовування кращих запасів.
При використанні першого способу розглядаються фактори, які піддаються керуючим
впливам. Але саме збільшення обсягу видобутку або рівня освоєння виробничої
потужності визначають можливість підвищення ефективності роботи шахт і,
відповідно, виживання підприємств у ринкових умовах.
Спосіб, пов'язаний зі зміною інвестиційного режиму в міру відпрацьовування
запасів, також характеризується значними можливостями управління, бо він
пов'
- Київ+380960830922