Ви є тут

Правове регулювання працевлаштування в Україні

Автор: 
Шабанов Роман Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0407U003351
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІДНОСИНИ З ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
2.1. Поняття й особливості правовідносин із працевлаштування
У дослідженні інституту працевлаштування бачиться необхідним більш детально
розглянути правовідносини, які виникають у цій сфері.
Суспільні відносини набирають форми правових відносин за наявності двох умов:
по-перше, необхідно, щоб вони виражались чи могли виражатися в актах вольової
поведінки людей; по-друге, вони повинні бути врегульовані нормами права [30]
[125 [30] Горбачева Ж.А. Правовое регулирование трудоустройства в Российской
Федерации. Автореф. дисс. …к. ю. н. – М., 1997.- С. 12.]. Суспільні відносини,
які виникають у сфері працевлаштування, відповідаючи цим умовам, набувають
форми відповідних правовідносин і виступають елементом механізму правового
регулювання працевлаштування.
Р.О. Халфіна зазначала, що правовідносини, під якими розуміється як єдність
форми, так і матеріального змісту, потребують дослідження з позиції різних
галузей науки [177] [126 [177] Халфина P.O. Общее учение о правоотношениях. –
М., 1974. – С. 22-26.]. Зокрема, в кожній із галузевих юридичних наук
здійснювалися спроби визначити специфіку правовідносин, зумовлену предметом,
методом, принципами та іншими основними складниками правового регулювання тієї
чи іншої галузі суспільних відносин. При цьому було встановлено, що багато
найбільш значущих особливостей різних галузей правового регулювання виражаються
в понятті правовідносин у різних галузях права.
Проблема правовідносин завжди займала одне з провідних місць у науці трудового
права й мала важливе значення. У правовідносинах відбувається реалізація
правових норм, у них проявляються сильні й слабкі сторони законодавства. Тому
на основі оперативної й об’єктивної інформації про характер правовідносин можна
судити про необхідність внесення змін до законодавства й практики його
застосування.
Не випадково проблема правовідносин привертала та привертає увагу як учених,
котрі займаються проблемами загальної теорії права (С.С. Алексєєв, Л.С. Явич,
Ц.А. Ямпольська) [86] [127 [86] Марксистко-ленинская общая теория государста и
права. Социалистическое право. – М.: Юридична література, 1973. – С. 490 і
наступні; Проблемы теории государства и права / Под ред. С.С. Алексеева. – М.:
Юридична література, 1987. – С. 268 і наступні. ], так і науки трудового права
(М.Г. Александров, М.П. Карпушин, Л.Я. Гінцбург) [2], [54] [128 [2] Александров
Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрвидат, 1948. – С. 76. [54] Карпушин М.П.
Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Юрвидат, 1958.]. На сучасному
етапі певний внесок у дослідження цієї проблеми зробили такі вітчизняні
науковці, як О.І.Процевський, В.І. Прокопенко, В.С. Венедиктов, О.Т. Барабаш.
Ними сформульовані ознаки досліджуваного правового явища, його складові частини
крізь призму сьогодення [123] [129 [123] Процевский А.И. Метод правового
регулирования трудовых правоотношений. – М.: Юрид.Лит., 1972. [118] Прокопенко
В.І. Трудовий договір і трудові правовідносини. – К.: Вид-во КДУ, 1971. – С.
186; [19]Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Общая часть): Учебн. пособие.
– Харьков: Ин-т внутр. дел, 1994.].
Поняття правовідносин відображає об’єктивні властивості явища, розкриває його
найвизначніші риси, його сутність. Традиційним у правовій науці є визначення
понять через рід і видові відмінності. Так, наприклад, О.С. Іоффе та М.Д.
Шаргородський визначали правовідносини як регульовані правом суспільні
відносини між конкретними особами, взаємна поведінка суб’єктів яких закріплена
юридично й здійснення яких забезпечується заходами державної охорони [52] [130
[52] Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961. – С. 186.
]. С.С. Алексєєв вважав, що правовідносини – це індивідуалізований суспільний
зв’язок між особами, який характеризується наявністю суб’єктивних юридичних
прав і обов’язків та підтримується (гарантується) примусовою силою
соціалістичної держави[3] [131 [3] Алексеев С.С. Общая теория социалистического
права. – Свердловск, 1964. – С. 47.]. С.Ф. Кечек’ян писав, що правовідносини –
це особливі ідеологічні відносини, які виникають внаслідок впливу норм права на
поведінку людей [55] [132 [55] Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом
обществе. – М., 1958. – С. 5.].
На думку О.І. Процевського - соціалістичне трудове правовідношення – це
юридичне відношення товариського співробітництва і взаємодопомоги вільних від
експлуатації людей, у якому одна сторона (трудящі) зобов'язуються виконувати
роботу з визначеної спеціальності кваліфікації або посади з підпорядкуванням
внутрішньому трудовому розпорядку, а інша сторона (підприємство, установа,
організація) зобов'язується виплачувати тому хто працює заробітну плату і
забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним
договором і угодою сторін, а також уважно відноситься до його потреб та
побажань, поліпшувати побутові умови.
Трудове правовідношення є складним за складом прав і обов'язків сторін,
триваючим, двостороннім. [124] [133 [124] Советское трудовое право. Учебник под
общей редакцией А.И. Процевского. – К., Вищя школа, 1981. – С. 92 ]
Що ж стосується розуміння сутності правовідносин із працевлаштування, то в
науці трудового права існують різні точки зору.
У працях таких юристів, як К.П. Уржинський, О.В. Магницька, О.С. Пашков
правовідносини з працевлаштування розглядаються як складова частина «відносин
із підготовки, розподілу й використання робочої сили» [82] [134 [82] Магницкая
Е.В., Пашков А.С. Распределение трудовых ресурсов (правовые вопросы). – М.:
Юридична література, 1980.]. Так, К.П. Уржинський вважає, що власне
правовідносинами