РОЗДІЛ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1. Об’єкт досліджень
Дослідження проведені на 232 білих нелінійних щурах – самцях масою 180–200 г,
яких утримували у стаціонарних умовах віварію на стандартному раціоні.
Дослідження були проведені згідно міжнародних вимог.
Згідно меті і завданням досліджень експериментальні тварини були розділені на 3
групи. Перша група включала 4 серії досліджень по вивченню ультраструктурної
організації та процесів ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного
захисту, вмісту окису азоту у слизовій оболонці великої кривизни тіла шлунка за
умов:
1 - норми;
2 - введення серотоніну;
3 - введення норадреналіну;
4 - введення етилового спирту.
У другій групі тварин у 5 серіях досліджень вивчали ультраструктурну
організацію по вивченню ультраструктурної організації та процесів
ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного захисту, вмісту окису
азоту:
- даларгіна та серотоніна;
- верапаміла та серотоніна;
- верапаміла та норадреналіна;
- даларгіна та норадреналіна;
- даларгіна та етилового спирта;
- верапаміла та етилового спирта.
Третя група тварин включала 5 серій досліджень по секреторної функції шлунка,
процесів ліпопероксидації, цитопротекції та вмісту оксиду азоту на тлі
структурно-геморагічних ушкоджень викликаних серотоніном та етанолом за умов:
- самостійної дії даларгіна;
- самостійної дії верапаміла;
- спільної дії даларгіна та етанолу;
- спільної дії даларгіна та серотоніна;
- спільної дії верапаміла та етанолу.
Проведення досліджень по визначенню функціональних змін секреторних клітин
(парієтальних та головних), а також процесів ліпопероксидації, активності
ензимів антиоксидантного захисту та секреції шлункових залоз пов’язано з
поглибленим визначенням взаємозв’язку між морфологічними та
функціонально-метаболічними процесами у СОШ при дії даларгіну та верапамілу.
2.2. Методики досліджень
2.2.1. Моделювання ульцерогених пошкоджень слизової оболонки шлунка
Моделювання деструктивних ушкоджень проводили застосовуючи норадреналін,
серотонін та етанол, що пов’язано із їх різним механізмом дії на СОШ.
Використання норадреналіну для моделювання ульцерогенних пошкоджень пов’язано з
тим, що при стресових реакціях його концентрація в крові різко зростає,
викликаючи деструктивні зміни у кровоносних судинах слизової оболонки та
шлункових залозах внаслідок гіпоксії, оксидативного стресу та шляхом виділення
внутрішньоклітинних протеолітичних ензимів [6, 41, 74].
Норадреналін (норадреналіна гідрохлорид) вводився у дозі 2 мг/кг
внутрішньоочеревино натще [41]. Через 24 години під нембуталовим знечуленням
тварин декапітували, шлунок виймали, розрізали по великій кривині, промивали,
сканували і застосовуючи комп’ютерне програмне забезпечення визначали ступінь
структурно-геморагічних пошкоджень. Як було показано раніше, найбільш виражений
розвиток виразкових ушкоджень СОШ при введенні норадреналіну у дозі 1 мг/кг
відбувався через 24 години, які через 48 – 72 години різко зменшувалися, а при
введенні норадреналіну у дозі 5 мг/кг найбільш виражені ульцерогенні зміни
відзначались через 1-3 години після його введення [6].
Однією з моделей, що часто застосовується для вивчення механізмів формування
ушкоджень слизової оболонки шлунка, є введення екзогенного серотоніну.
Структурні порушення, що виникають після введення серотоніну пов’язують з
судиннозвужуючим його ефектом. Серотонін (серотонін кратинін сірчанокислий,
Reanal, Hangary) вводився у дозі 10 мг/кг [94, 111, 217]. Через 24 години після
введення серотоніну тварин декапітували, оцінювали макроскопічні зміни та
здійснювали забір біоптатів стінки великої кривини тіла шлунка для
електронно-мікроскопічного дослідження.
За останній час особлива увага приділяється застосуванню як ульцерогенного
фактора етанолу. Дія етанолу пов’язана з ушкодженням поверхневої зони слизової
оболонки. У наших дослідженнях дошлунково вводили 1 мл 70 % розчину етанолу
[200]. На 1 годині після введення етанолу тварин декапітували, визначали рівень
макроскопічних ушкоджень та здійснювали забір біоптатів стінки великої кривини
тіла шлунка для електронно-мікроскопічного дослідження.
Макроскопічна оцінка стану СОШ проводились також при транслюмінаційному
освітленні. Диференційно підраховували кількість наступних уражень слизової
оболонки шлунка:
1) виразки – у вигляді глибоких округлих уражень слизової оболонки з фіброзним
нальотом на дні та запальним валиком навколо неї;
2) ерозії – у вигляді тріщин слизової;
3) масивні крововиливи – бурі або чорні плями овальної форми діаметром 2-3 і
більше мм, як правило, з ерозійною поверхнею;
4) краплинні крововиливи – червоні плями діаметром менше 1 мм.
Згідно із завданнями досліджень був визначений вплив на структурну організацію
СОШ агоніста д - опіоідних рецепторів, препарата лей-енкефаліна – даларгіна та
блокатора L-Ca2+ каналів – верапамілу при їх самостійному введенні, а також при
поєднаній дії з серотоніном, норадреналіном або етанолом. Вибір цих препаратів
пов’язаний з тим, що по-перше, даларгін і верапаміл використовуються у
клінічній практиці, однак характер їх дії на структурні компоненти при
виразковому ушкодженні СОШ досліджений недостатньо; по-друге, даларгін і
верапаміл виказують цитопротекторний вплив на основі різних механізмів;
по-третє, не вияснені взаємовідношення між структурними змінами та
метаболічно-функціональними при спільній дії цих речовин з серотоніном,
норадреналііном та етанолом.
Даларгін (“Біолік”, Україна) вводився у дозі 0,1 мг/кг, верапаміл (“Дарниця”,
Україна) - у дозі 1,25 мг/кг. Препарати вводились за 15 хв до ульцерогенної дії
серотоніну
- Київ+380960830922