Вы здесь

Клініко-патогенетичне значення порушень реологічних властивостей крові та їх корекція у хворих на реактивний спондилоартрит (хворобу Рейтера)

Автор: 
Шаповалова Валентина Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U005166
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Під спостереженням знаходились 107 хворих на РХА у віці від 16 до 55 років (у
середньому 32,8±1,01 років). Серед обстежених пацієнтів було 52,3% чоловіків та
47,7% жінок, які виявилися на 5 старшими (S=2,52, p=0,013). Тривалість
захворювання складала від 1 місяця до 28 років (відповідно у чоловіків 3,2±0,64
років, а у жінок – 4,1±0,61 років; S=1,00, p=0,318).
I ступінь активності патологічного процесу констатовано у 29,9% спостережень,
II – в 42,1%, III – в 28,0%. Як видно з табл. 2.1 та рис. 2.1, хворі різної
статі не відрізнялися між собою за активностю РХА (c2=2,81, p=0,245).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на РХА за статтю та ступенем
активності патологічного процесу
Групи хворих
Всього
Ступінь активності

II
III
абс.
абс.
абс.
Чоловіки
Жінки
56
51
19
13
33,9
25,5
22
23
39,3
45,1
15
15
26,8
29,4
Разом
107
32
29,9
45
42,1
30
28,0
c2=2,81, p=0,245

Рис. 2.1. Розподіл хворих на РХА різної статі (%) за ступенем
активності захворювання.
Хламідії у мазках з урогеніталій виявлено у 89,7% хворих, а підвищений рівень
антитіл до хламідій у сироватці крові – у 94,4%, причому чоловіки та жінки мало
відрізнялися між собою за ціма показниками перебігу РХА (відповідно c2=0,23,
р=0,630 и c2=0,52, р=0,470).
Таблиця 2.2
Показники суглобового синдрому у хворих на РХА
різної статі (M±m)
Показники
Групи хворих
Статистичні відмінності
чоловіки
(n=56)
жінки
(n=51)
Суглобовий рахунок
Індекс Річі
Індекс Лансбурі
9,9±1,53
16,1±2,17
74,4±6,55
15,1±1,79
24,1±2,76
73,1±5,87
2,21
2,31
0,14
0,030
0,023
0,889
Моноолігоартрит констатований у 25,0% чоловіків та 11,8% жінок (c2=3,08,
р=0,079), а середні значення суглобового рахунку відповідно склали 9,9±1,53 и
15,1±1,79 (S=2,21, p=0,030), що відображено у табл. 2.2. Індекс Річі у
чоловічій групі дорівнював 16,1±2,17, тоді як у жіночій він був на 49,7%
більшим (S=2,31, p=0,023). За середніми показниками індексу Лансбурі обидві
групи хворих практично не відрізнялися (S=0,14, p=0,889), складаючи у чоловіків
74,4±6,55, а у жінок 73,1±5,87.
На рис. 2.2 зображено частота окремих клінічних ознак хвороби Рейтера.
Рис. 2.2. Частота (%) окремих клінічних ознак
хвороби Рейтера у обстежених хворих.
Примітка. 1 – периферичний артрит, 2 – сакроілеїт, 3 – тендовагініти, 4 –
ентезопатії, 5 – спонділопатії, 6 – ураження урогеніталій, 7 – офтальмопатії, 8
– ураження шкіри, 9 – кардіопатії, 10 – нефропатії.
Так, сакроілеїт спостерігався у 29,0% від числа обстежених хворих,
тендовагініти – у 39,3%, ентезопатії – у 22,4%, спонділопатії – у 31,8%,
ураження урогеніталій – у 93,5%, очей (увеїт, кон’юнктивіт) – у 38,3%, шкіри,
її придатків та слизових оболонок (псоріазоподібний висип, кератодермія долоней
та підошв, оніходистрофія, ерозії ротової порожнини, цирцинарний та ксеротичний
баланіт, кільцеподібний баланопостіт) – у 17,8%, серця (міокардит,
міокардіодистрофія, аортальні та мітральні вади серця) – у 57,9%, нирок
(гломерулонефрит, пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит) – у 42,1%. Як видно із
табл. 2.3 та рис. 2.3, в групі чоловіків у 1,9 раза частіше виявляли ураження
крижоздухвинних зчленувань (c2=4,15,р=0,042).
Рис. 2.3. Достовірність статистичних відзнак (p c2)
частоти окремих клінічних ознак
хвороби Рейтера у хворих різної статі.
Примітка. 1 – сакроілеїт, 2 – тендовагініти, 3 – ентезопатії, 4 –
спонділопатії, 5 – ураження урогеніталій, 6 – офтальмопатії, 7 – ураження
шкіри, 8 – кардіопатії, 9 – нефропатії, 10 – систолічна артеріальна
гіпертензія, 11 – діастолична артеріальна гіпертензія, 12 – вегетосудинна
дистонія.
Систолічну артериальну гіпертензію (>140 мм рт. ст.) виявлено у 12,5%
чоловіків та 11,8% жінок (c2=0,01, р=0,907), діастолічну (>90 мм рт.ст.) –
відповідно у 12,5% та 13,7% (c2=0,04, р=0,851). Усереднені показники середнього
артеріального тиску у чоловіків та жінок склали 104,2±1,63 мм рт.ст. та
104,1±2,03 мм рт.ст. (S=0,06, p=0,955), а периферичного судинного опору –
2304,6±88,40 дин.с.см—5 та 2327,4±84,69 дин.с.см—5 (S=0,19, p=0,853).
Таблиця 2.3
Частота окремих клінічних ознак РХА
у хворих різної статі
Ознаки
Группи хворих
Статистичні відмінності
чоловіки
(n=56)
жінки
(n=51)
абс.
абс.
c2
6
10
11
12
21
25
13
17
52
23
11
29
19
11
37,5
44,6
23,2
30,4
92,9
41,1
19,6
51,8
33,9
12,5
12,5
19,6
10
17
11
17
48
18
33
26
24
19,6
33,3
21,6
33,3
94,1
35,3
15,7
64,7
51,0
11,8
13,7
47,1
4,15
1,43
0,04
0,11
0,07
0,38
0,29
1,83
3,18
0,01
0,04
9,11
0,042
0,232
0,839
0,741
0,792
0,539
0,593
0,176
0,074
0,907
0,851
0,003
Примітка. 1 – сакроілеїт, 2 – тендовагініти, 3 – ентезопатії, 4 –
спонділопатії, 5 – ураження урогеніталій, 6 – офтальмопатії, 7 – ураження
шкіри, 8 – кардіопатії, 9 – нефропатії, 10 – систолічна артеріальна
гіпертензія, 11 – діастолічна артеріальна гіпертензія, 12 – вегетосудинна
дистонія.
Якщо вегетосудинну дистонію реєстрували у 19,6% хворих чоловіків, то у жіночій
групі – у 2,4 рази частіше (S=9,11, p=0,003). Разом з тим, середньоквадратичні
показники індексу Кердо у чоловіків та жінок мало відрізнялися між собою,
складаючи відповідно 441,9±121,79 та 376,3±100,66 (S=0,41, p=0,682).
У 8,4% від числа обстежених пацієнтів при електрокардіографічному дослідженні
встановлено синусову аритмію (рис. 2.4), у 6,5% - екстрасистолічну аритмію, у
7,5% - синдром укорочення PQ, у 1