РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Робота виконана на базі Клініки інфекційних хвороб Головного військового
клінічного госпіталю МО України та клініки Інституту епідеміології та
інфекційних хвороб АМН України. Набір матеріалу з 1996 по 2005 рр.
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих.
Відповідно до поставленої мети обстежено 132 хворих із тяжким перебігом ГГВ.
Діагноз захворювання встановлювався на підставі клініко-епідеміологічних,
біохімічних та серологічних даних. Діагноз верифікований за наявності
специфічних серологічних маркерів ГГВ (HВsAg, анти-HBcor-IgМ, HBе-Ag) та
відсутності анти-HBс-IgG, маркерів інших вірусних гепатитів (анти-HAV Ig,
анти-HCV (сумарні), що визначалися методом ІФА з використанням тест-систем НПО
«Диагностические системы» м. Н. Новгород, “ДіаПрофМед” м. Київ.
Оцінка ступеня тяжкості ГГВ проводилася на підставі виявлення виразного
синдрому інтоксикації та характеристики жовтяничного періоду за даними
біохімічних досліджень відповідно до клінічної класифікації [28.33.59],
запроваджених у клінічній практиці критеріїв і положень [242.243],
регламентованих наказами МОЗ. Такий підхід є загальноприйнятим в інфекційних
відділеннях військових медичних установ.
Критерії занесення хворих до обстеження: пацієнти з важким перебігом ГГВ; вік
пацієнтів – 18-50 років, а також відсутність некомпенсованої супутньої
патології.
Хворі в стані коми до обстеження не залучалися.
В основну групу ввійшло 63 пацієнти, в комплексному лікуванні яких
застосовувалося внутрішньовенне лазерне опромінення крові. До групи
співставлення було залучено 69 хворих, котрі отримували базисну терапію, за
методами і схемами лікування, затвердженими МОЗ України [28.243].
Склад досліджених нами осіб характеризувався однорідністю за низкою ознак: усі
хворі були чоловіки у віці від 18 до 21року (60 %), від 22 до 40 (35 %), до 50
років (5 %), їх об’єднували загальні умови праці й побуту. Домінування серед
хворих осіб молодого віку багато в чому визначало структуру супутньої
патології, що не мала принципових відмінностей у групах порівняння. Ні в кого з
обстежених до захворювання не було встановлено серйозних соматичних розладів,
лише у 17 % із них реєструвалася гастроентерологічна патологія. Варто
наголосити, що до хвороби усі вони в обов'язковому порядку й неодноразово
оглядалися різними за фахом лікарями. Отже, можливий вплив супутньої патології
на ступінь перебігу процесу можна виключити. Характеристика хворих за віковим
аспектом представлена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих за віком
Вік
Основна група
Група співставлення
18-21
38
60
42
61
22-40
22
35
24
35
41-50
Усього
63
100
69
100
Таким чином, контингент досліджених за низкою вище перелічених ознак був
однорідний. Це сприяло виявленню закономірності впливу ВЛОК на перебіг
патологічного процесу з більшою долею імовірності.
В результаті вивчення клініко-лабораторних особливостей ГГВ з тяжким перебігом
у групах порівняння спостерігався гострий початок захворювання у 59 хворих
(44,9 %), поступовий у 73 (55,1 %). Середня тривалість переджовтяничного
періоду склала 7,9+0,6 дні. Таблиця 2.2 вказує на частоту основних симптомів і
синдромів при надходженні хворих із важким перебігом ГГВ основної групи та
групи співставлення.
Таблиця 2.2.
Клінічна характеристика хворих із важким перебігом ГГВ
Показник
Основна група
Група співставлення
абс.
абс.
Усього хворих
63
100
69
100
Клінічні прояви в розпал захворювання
Слабкість (інтоксикаційний синдром)
63
100
69
100
Зниження (відсутність) апетиту
63
100
69
100
Нудота
39
61,9
42
60,9
Блювота
20
31,7
21
30,4
Біль у правому підребер'ї або епігастрії
47
74,6
50
72,5
Лихоманка
21
33,3
21
30,4
Свербіння шкіри
36
57,1
40
58
М'язово-суглобовий біль
25
39,7
26
37,7
Головний біль
20
31,8
21
30,4
Запаморочення
41
65,1
43
62,3
Гепатомегалія
63
100
69
100
Спленомегалія
23
36,5
24
34,8
Ведучим (головним) симптомом, у характеристиці інтоксикаційного синдрому, була
загальна слабкість, що виявлялася в усіх хворих обох груп із перших днів
захворювання, поступово посилюючись до моменту появи жовтяниці. Досить часто в
хворих реєструвалися диспептичні розлади: зниження апетиту в усіх хворих обох
груп, у 61 % нудота, блювота в 31,7 % пацієнтів основної групи і 30,4 % хворих
групи співставлення (у переважній більшості випадків кратність блювоти не
перевищувала 1-2 рази на день). Больовий синдром, що виявлявся у більшості
випадків відчуттям розпирання, важкістю в правому підребер'ї і епігастрії,
турбував хворих основної групи в 57 % випадків, а групи співставлення в 55 %.
При пальпації больовий синдром відзначався в 74,6 % хворих основної та 72,5 %
хворих групи співставлення, не маючи достовірної різниці. Характер і
локалізація болю свідчили, насамперед, про запальний набряк печінки й
розтягнення глісонової капсули. Лихоманку відзначали в 1/3 хворих в обох група.
М'язово-суглобовий біль реєструвався у 39,7 % хворих основної та 37,7 % хворих
контрольної групи. У жовтяничний період на свербіння шкіри скаржилися дещо
більше половини хворих. У 6,5 % пацієнтів реєструвалася екзантема, що, як
правило, носила уртикарний характер. На головний біль скаржилося близько 31 %
пацієнтів у досліджуваних групах. Запаморочення – симптом, що при ГГВ указував
на наявність енцефалопатичного синдрому, реєструвався в 65,1 % хворих основної
групи та 62,3 % пацієнтів групи співставлення. Пальпаторно гепатомегалія була
зареєстрована у 100 % хворих, спленомегалія в 36,5 % хворих осно
- Київ+380960830922