РОЗДІЛ 2.
СУПЕРЕЧНОСТІ У МЕХАНІЗМІ РЕАЛІЗАЦІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІК
2.1. Історичні та функціональні основи суперечностей трансформаційної економіки
В загальному вигляді діалектична суперечність (грець. анфЯцбуйт, лат.
сontradictio, нім. Widerspruch, рос. противоречие) – це процес єдності,
взаємообумовлення, взаємопроникнення і боротьби, взаємовиключення
протилежностей, що є джерелом розвитку об‘єкту, якому вона притаманна. Також
суперечність є сутнісне відношення, взаємовизначення та одночасно
взаємозаперечення протилежних моментів всередині системи, яке лежить в основі
її саморозвитку [96, c. 403-405]. Протилежності – це (дві або більше) сторони,
складові частини предмету, явища, які одночасно виключають і визначають одна
одну (одні інших). Протилежності знаходяться одна по відношенню до одної в
реальній активній протидії, прагнуть до взаємовиключення, взаємозаперечення
одна одної, мають різні темпи дозрівання.
З точки зору генезису існують такі основні етапи, що циклічно проходить
суперечність у своєму розвитку: виникнення, тотожність, формування,
відмінність, протилежність, посилення (загострення) конфлікт сторін, взаємодія
(боротьба), вирішення, перехід її в нову форму, виникнення нової суперечності.
На кожній стадії змінюється характер взаємодії протилежних сторін суперечності.
Розвиток суперечностей відбувається 2 шляхами: з одного боку цей процес сприяє
появі більш складних суперечностей через послідовний власний рух простої
суперечності. З іншого боку цей процес сприяє появі взаємодії та
взаємообумовленності суперечностей як ступенів розвитку більш складного, що
інтегрується в цілісну систему. Найбільш раннє виявлення, систематизація
суперечностей, сприяє їх подальшому вирішенню. Діалектичні протилежності здатні
тільки за певних умов вступати в активні взаємодії такого рівня, що вони
актуалізуються у суперечностях [97, с. 253-254].
Класифікація філософських суперечностей досить громіздка і до кінця не
завершена, її наближено можна подати у вигляді рис. В.1.
Категорія економічні суперечності тісно взаємопов‘язана з філософською
категорією суперечності та з соціальними суперечностями. Після формування
філософських систем суперечностей у німецькій класичній філософії розгорнулись
спроби виділення їх в економіці П. Прудоном, К. Марксом тощо. Пізніше категорія
економічні суперечності широко використовувалась у роботах С. М. Булгакова і
була основою для формування інших категорій і понять в системі радянської
економічної науки. В сучасності продовжуються активні дослідження систем
економічних суперечностей В. Л. Іноземцевим, А. А. Чухно, В. Геєцем, А.
Гальчинським та багатьма іншими вченими. Маркс і Булгаков досліджували
об‘єктивність суперечностей між суспільством і природою та особистостями,
класами тощо. Прудон вивчав ідеальні економічні суперечності, В. Іноземцев, Дж.
Сорос - суперечності сучасної економіки, Дж. Стігліц – глобалізації. Аспектів
та напрямків вживання суперечностей є безліч, в чому проявляється широта і
багатогранність даної категорії.
Економічні суперечності незважаючи на схожість з філософськими мають свою
специфіку. Категорія суперечності в економічній науці має наступне значення:
Економічні суперечності - це взаємодія, взаємовизначення, боротьба протилежних
сторін економічних процесів і явищ, що є джерелом їх розвитку, вони
забезпечують історичну спадковість, генезис форм продуктивних сил і виробничих
відносин та суспільного виробництва вцілому, виражаються в протилежності
інтересів діяльності людей (індивідів, особистостей, колективів, класів) [98,
с. 3-5] [99, с 42-43]. Економічні суперечності це також система діалектичних
суперечностей в господарській життєдіяльності суспільства [98, с. 9-10].
Система економічних суперечностей має складну структуру, яка забезпечує їх
цілісність. Оскільки суперечності існують у кожному господарському процесі, є
багато підходів до формування їх систем [100, c. 72-74]. Деякі дослідники
вважають, що зв‘язок між економічними суперечностями і законами подібний до
відношення між причинністю та детермінізмом. За аналогією з економічними
законами, можна виділити всезагальні, загальні, особливі та конкретні
економічні суперечності [101, c. 20-21].
Всезагальні економічні суперечності - це взаємовплив і взаємодія продуктивних
сил та виробничих відносин.
Загальні суперечності - між продуктивними силами та організаційно-економічними
відносинами (суперечності товарного виробництва).
Особливі суперечності - відображають рівень розвитку організаційно-економічних
та соціально-економічних виробничих відносин (характеризують певну систему в
процесі розвитку, а також її сфери). Ці суперечності існують в кожній
перехідній економіці й розрізняються як по країнам, так і по їх групам.
Всезагальні економічні суперечності діють у будь-якій економічній системі, як у
розвиненій так і в перехідній економіці, притаманні суспільному виробництву
вцілому та визначають особливості розвитку господарства. Отже, результативність
перетворень насамперед залежить від вирішення загальних суперечностей,
властивим всім перехідним економікам та особливих суперечностей конкретних
перехідних економік. Зокрема, до загальних можна віднести суперечності між:
старими і новими елементами економічних систем, ефективності різних способів
виробництва, між працею і капіталом, ринковою та соціальною складовою реформ,
інвестиціями й споживанням, що присутні у всіх перехідних країнах.
Особливими суперечностями в країнах ЦСЄ і Балтії є: суперечності перебігу,
швидкості й послідовності реформ; макрорівно
- Київ+380960830922