РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В.С. ІКОННИКОВА
2.1. Науково-методична діяльність В.С. Іконникова
Науково-методичну діяльність ученого характеризував творчий і вдумливий підхід.
Важливими є методичні нововведення, що підвищували ефективність засвоєння
історичних знань. У навчальних курсах В.С. Іконникова досить часто
зустрічаються висловлювання, які підтверджують свідоме ставлення вченого до
проблем удосконалення методів та форм викладання. Вчений цитував Г.Ф. Міллера:
„ ... бути вірним істині, безпристрасним ... історик ... ніколи не повинен
давати привід підозрювати себе в підлабузництві” [62, с. 65; 64; 65; 66, с.
184].
Аналіз науково-методичної діяльності показав, що вчений крім пояснювального
методу використовував метод проблемного історичного й історіографічного викладу
матеріалу. На початку лекції, педагог ставив певну наукову проблему перед
студентами, а потім сам її вирішував, розкриваючи усі доступні для їхнього
розуміння історичні проблеми і одночасно пояснюючи розвиток думки. Тож,
призначення цього методу В.С. Іконников вбачав у тому, що викладач показує
зразки наукового пізнання, а студенти контролюють цей процес, усвідомлюють його
логіку, засвоюючи етапи розвитку історичних подій, проблем. Такий проблемний
виклад знань учений будував на матеріалі історії науки і шляхом розкриття
наукових методів дослідження. Науково-методична діяльність привела В.С.
Іконникова до розуміння необхідності доповнення лекцій наочним матеріалом, як
необхідної умови забезпечення практичного оволодіння студентами навчальних
курсів. В.С. Іконников з метою поліпшення науково-методичної діяльності вже з
початку 70-х рр. XIX ст. (1871/1872 навчальний рік), почав вести практичні
заняття в педагогічній семінарії, яка за ініціативою попечителя Київського
навчального округу М.І. Пирогова була створена при Університеті св. Володимира
з 1 січня 1859 р. [186, с. 4]. До цього часу (1871) викладання в Університеті
було тільки лекційним. На практичних заняттях В.С. Іконникова, студенти
розглядали стародавні російські літописи, ними під керівництвом вченого
розроблялися часткові питання, придатні для читання на лекціях, готувалися
історичні програми, студенти ознайомлювалися із новітньою літературою і
основними джерелами [186, с. 5]. В.С. Іконников вважав за потрібне включення у
пізнавальний процес усіх органів сприйняття, що підвищує увагу, формує важливе
для спеціаліста та науковця вміння - спостережливість. Грунтовне засвоєння
теоретичних положень, учений пов’язував із практичними заняттями, застосуванням
демонстраційного матеріалу, стародавніми російськими літописами, новітньою
літературою, іншими письмовими джерелами [186, с. 5]. Вихованці вченого
згадували дидактичні знахідки, що використовувалися В.С. Іконниковим із метою
підвищення ефективності навчального процесу. Так, при викладанні курсу
російської історії він зазначав: „ ... студенти пояснювали пам’ятки російської
історії, аналізували реферати та пояснювали питання гімназійного курсу
викладання” [186, с. 5]. Теми, які вибирав вчений для студентів були мало
розробленими, але цікавими: студент О. Сребницький вдало розробив нарис історії
Тверського князівства і подав до розгляду В.С. Іконникову монографію
„Дворянство, селянство, купецтво і міста, за даними Катеринської комісії
складання проекту Нового уложенія” (1872) [186, с. 5].
Таким чином, у науково-методичній діяльності вчений, поряд із традиційним
пояснювальним методом, упроваджував й інші прогресивні на той час методи:
проблемний виклад матеріалу, метод демонстрації. Він обґрунтовував важливість
використання методів і форм викладання, що базуються на врахуванні пізнавальних
інтересів, активізації емоційних процесів.
Стимулюючо-мотиваційний компонент. Значна увага В.С. Іконникова приділялася
питанню мотивації навчальної діяльності. Головним чинником
стимулюючо-мотиваційної сфери студентів, на думку вченого, є пізнавальний
інтерес. Він вважав: „Можливо і повинно керуватися розумінням, що при
зростаючому прагненні до освіти, настав час турбуватися про те, щоб ...
прагнення до вищих ідеалів ... підтримував в юних розумах бажання до придбання
... знань ...” [66, с. 91]. Обґрунтовуючи важливе значення пізнавального
інтересу в процесі навчання, вчений звертав увагу на те, що під його впливом
активізуються психічні процеси і пізнавальна діяльність, які лежать в основі
творчої, пошукової і дослідницької діяльності. Під впливом пізнавального
інтересу активніше протікає сприйняття, усвідомлення й засвоєння навчального
матеріалу, стає пильнішою увага, активізується пам’ять, інтенсивніше працює
уява. Тож, саме пізнавальний інтерес є стимулом продуктивної навчальної
діяльності, творчого наукового пошуку. В.С. Іконников підкреслював такий
взаємозв’язок: пізнавальний інтерес сприяє тривалому й інтенсивному протіканню
пізнавальної діяльності, підживлює її енергетичні ресурси; у свою чергу,
успішна пізнавальна діяльність зміцнює пізнавальний інтерес.
Відтак, вирішення цієї проблеми вчений убачав у приведенні змісту наукової
галузі до педагогічно доцільного змісту навчальної дисципліни, що відповідає
науково-методичним вимогам доступності, врахування індивідуальних і вікових
особливостей: „Викладання повинно було з одного боку задовольняти всі наукові
вимоги, а з іншого – моральні цілі” [66, с. 104]. Одночасно з цим, В.С.
Іконников зауважував, що не слід підживлювати розум студентів виключно легкими
знаннями у привабливих формах, недоцільно спрощувати зміст і полегшувати процес
отримання знання. Викладання повинно відбуватися н
- Київ+380960830922