Розділ 2. Програмно-методичне забезпечення роботи з обдарованими дітьми на рубежі ХХ - ХХІ століть
2.1. Передумови та еволюція змісту програм навчання і виховання дітей дошкільного віку
Упродовж перших десятиліть ХХ століття заклади дошкільної освіти в тодішній радянській державі, у тому числі й в Україні, функціонували без належного програмового забезпечення і послуговувалися в організації роботи з дітьми різного віку інструктивно-методичними листами Наркомосу включно до 30-их років. Однак із загальними поступом суспільства серйозні зміни торкнулися й освітньої галузі, що стимулювало ініціативи перших організаторів дошкілля (Л.Шлегер, Р.Жуковська, Є.Тихеєва, О.Симонович та ін.) до створення єдиної програми [95].
Таким чином, можемо стверджувати, що програму виховання дітей створено внаслідок поступального розвитку суспільного дошкільного виховання.
Сучасні дослідження засвідчують, що цінність для проблеми наукового пошуку становили ідеї відомих тодішніх науковців, які сконцентрувалися навколо ідеї про створення програми, неухильної для реалізації в дитячих садках різного типу. Могутнім чинником, який став об'єктивним поштовхом для її ускладнення, стали дослідження П.Я.Гальперіна, Д.Б.Ельконіна. Д.М.Богоявленського, Н.А.Менчинської, Л.С.Виготського, Л.В.Занкова, Ю.К.Бабанського та ін.
Важливими для нашого дослідження є визначальні віхи створення програми. Розглянемо їх детальніше.
Основні вказівки щодо організації видів діяльності, добору змісту і методів роботи в дошкільних закладах пореволюційної освіти і надалі подавав дошкільний відділ Наркомосу відповідно до спеціальної "Інструкції до організації осередків і дитячих садків", чинної з 1919 року. Створена науково обгрунтована програма роботи дитячого садка мала поліпшити якість дошкільного виховання загалом. За роки радянської влади перманентно створювались відповідні програми і програмно-методичні документи [95], які виникали внаслідок узагальнення теоретичного доробку вчених і практичного досвіду роботи на певному історичному етапі, віддзеркалюючи відповідний рівень поступу дошкільної педагогіки як науки. У 1920 році Наркомос УРСР доручає О.І.Дорошенко укласти посібник для вихователів дошкільних закладів. Наприкінці 1921 року виходить у світ книга "Дитячий садок". У ній відбито пошуки нових форм роботи, нових методів виховання радянських дітей.
На першій Всеукраїнській нараді з питань народної освіти (квітень 1920 року) було розглянуто питання необхідності охоплення пролетарським впливом дітей трудящих і створення системи соціального виховання: широкої мережі шкіл, дитячих будинків, дитячих садків і майданчиків, клубів тощо. Виникає величезна потреба в кадрах вихователів і викладачів. Для підготовки таких фахівців у великих містах України створюються різноманітні короткочасні і довготермінові курси, де викладання уперше ведеться українською мовою. О.І.Дорошенко читає лекції на курсах підготовки дошкільних працівників, а з 1923 року починає викладати в Київському інституті народної освіти, до якого ввійшов колишній фребелівський інститут і став відтак факультетом дошкільної педагогіки .
У виступах на ІІІ Дошкільному з'їзді (Москва, 1924 р.) детально й обгрунтовано, на підставі вивчення повсякденної роботи дошкільних закладів України, зазначалося що дошкільники завжди цікавляться життям та працею дорослих і у своїх розмовах, творчих іграх та малюнках яскраво відтворюють сучасність [278].
Перший проект Програми було видано Народним комісаріатом освіти РРФСР в 1932 р. Цей документ складався з розділів, співвідносних з видами діяльності дітей у дитячому садку: суспільно-політичне виховання, трудове виховання, музично-рухове виховання, образотворча діяльність, математика, грамота. Чи не вперше було зроблено спробу означити завдання і об'єм роботи з дітьми в дошкільному закладі. Загалом створення програми, вважаємо, сприяло впорядкуванню роботи в дошкільних установах, а також збагаченню змісту діяльності педагогів-вихователів[ 278].
Подальший аналіз нормативно-методичних документів засвідчив, що концептуальні засади програм та інструктивно-методичних листів зазнавали ґрунтовних змін унаслідок активного впровадження здобутків учених у царині дошкільної педагогіки. Було створено об'єктивну можливість забезпечити реалізацію суспільної потреби в програмному супроводі змісту роботи дошкільного закладу як соціальної системи з перманентними змінами не лише структури, а й змісту.
Дуже важливою віхою у розгортанні дошкільного виховання в СРСР, в тому числі і в Україні, була постанова Ради Народних Комісарів СРСР від 6 липня 1935 року "Про упорядкування роботи дитсадків".
До цього часу дошкільне виховання в країні розвивалось в основному з ініціативи і шляхом самодіяльності трудящих міста і села, за підтримки професійних і громадських організацій. Підприємства, колгоспи, радгоспи й інші організації часто створювали дошкільні заклади без відома органів народної освіти. Вони ж і фінансували їх, постачали продуктами харчування і забезпечували кадрами (часто некваліфікованими). Різні матеріальні можливості цих організацій зумовлювали різне матеріальне забезпечення дошкільних закладів, різні штати і ставки.
Постановою уряду було покладено край цій плутанині і повністю передано організацію дошкільного виховання органам народної освіти, які повинні здійснювати не лише методичне керівництво дитячими закладами, регулювати створення нових, а й фінансувати їх за рахунок коштів, які надходять з підприємств, установ і організацій, у вигляді відрахувань від загального фонду зарплати до Центральних комітетів профспілок. Так дошкільні заклади було поставлено в однакові матеріальні й адміністративні умови і упорядковано комплектування їх педагогічними кадрами, налагоджено подання методичної допомоги.
Поряд з кількісним зростанням дошкільних закладів удосконалювалися зміст, форми і методи дошкільного виховання. Це був нелегкий і складний період різних "правих" і "лівих" ух