РОЗДІЛ 2
ФЕНОМЕН ГРОШЕЙ У ПРАЦЯХ М.І.ТУГАНА-БАРАНОВСЬКОГО
2.1. Походження та роль грошей у народному господарстві
Розвиток процесів у фінансово-монетарній сфері підчас та після Першої світової війни привернув суспільний інтерес до питань про природу грошей та грошової політики. Серед праць М.І.Тугана-Барановського стосовно проблеми грошового обігу окреме місце займає його всесвітньо відома праця "Основи політичної економії", в якій ці питання розглядаються особливо докладно. Як зазначає М.І.Туган-Барановський, обмін одного товару на інший є процесом відносно простим, інша справа - обмін товару на гроші. М.І.Туган-Барановський робить спробу відповісти на питання, чому людство, так би мовити, ускладнює собі життя, використовуючи гроші замість простого обміну товару на товар. Аналізуючи історичний процес розвитку світового господарства, М.І.Туган-Барановський робить декілька висновків стосовно необхідності та значення грошей в розвитку світового господарства, розглядаючи приклади появи грошей, починаючи зі стародавніх часів.
Одним з перших висновків М.І.Тугана-Барановського є те, що гроші не виникли як ініціатива держави за допомогою законодавчої ініціативи. "Одначе, вивчення історії грошей показало, що законодавчих актів, котрі вперше створили гроші, не було, і що гроші виникали завжди непомітно й поволі так само, як мова, звичаї", - зазначає М.І.Туган-Барановський ?171, с. 121?. Тобто, гроші виникли природно у процесі еволюції господарських відносин по мірі розвитку, ускладнення взаємозв'язків різних господарств. Але момент виникнення грошей не є одночасним для усіх народів та держав. М.І.Туган-Барановський зазначає, що гроші неминуче з'явилися у всіх народів на певних етапах господарського розвитку, а сам по собі обмін товару на товар вже був передумовою для народження грошей. Таким чином, за М.І.Туганом-Барановським, саме поширення процесу обміну стало головним чинником появи грошей. Гроші виникли як наслідок зростання товарного обміну.
Як зазначав М.І.Туган-Барановський, перші спроби пояснити роль грошей в сучасному господарстві надзвичайно перебільшували цю роль. Економісти XVI-XVII ст. вбачали в грошах головне, навіть єдине багатство країни. Інші, наприклад представники утопічного соціалізму, вбачали у грошах основне лихо господарського ладу та причину зубожіння, бідності у суспільстві.
Звичайно, що обмін товару на товар не був позбавлений певних перешкод і ускладнень між їх власниками. Питання що це за ускладнення при обміні товару на товар і наскільки вони були серйозні, що б історично призвести до появи грошей стають предметом аналізу у працях М.І.Тугана-Барановського. Саме збіг потреб різних людей із різними товарами на товар один одного і був найбільшою перепоною для швидкого обміну. Обмін міг статися тільки тоді, коли з обох сторін, що мають на меті обмін своєї продукції, кожна потребує продукцію, що належить протилежній стороні. М.І.Туган-Барановський звертає увагу на те, що процес обміну ускладнюється ще й тим, що кожна з осіб, що обмінюється, повинна потребувати саме стільки продукту протилежної особи, скільки ця остання постачає для обміну. Процес обміну товару на товар був доволі складним, кволим, у певній мірі позбавлений швидкості та зручності, бо випадки збігу таких потреб на відповідну кількість відповідної продукції траплялися дуже рідко. До цих двох перешкод на шляху обміну товару на товар М.І.Туган-Барановський наводить ще й третю. За його словами, важко було визначати вартість тих самих товарів, що ідуть на обмін. Для визначення вартості товарів, що обмінюються, доводилося звертатися до вартості цілого ряду інших продуктів, які обмінювалися на даний продукт ?171, с. 122?.
Усі ці труднощі при наявності більш-менш розвиненого обміну і стають головними чинниками появи грошей. На певному етапі розвитку відносин обміну той чи інший товар береться на обмін навіть тоді, коли він безпосередньо не потрібен особі. Людина обмінює свій товар та такий, що у даний час їй не потрібен тому, що вона має надію та впевненість на те, що цей товар потім можна бути обміняти комусь іншому. Природно, це товар відомий, поширений та доволі необхідний у різних господарствах. "Такий товар, - зазначає М.І.Туган-Барановський, - і є початковими грошима" ?171, с. 122?. Важливою властивістю цього товару є те, що його збут потребує найменших зусиль, бо сам процес обміну звільнений багатьох ускладнень.
Виникає інша проблема щодо обміну товарів. М.І.Туган-Барановський звертає увагу, що поміж товарів далеко не всі були однаково придатні для того, щоб стати грошима. Поволі починають відокремлюватися такі товари, які для нашого суспільства в певний час були придатні для того, щоб стати грошима. Отож, у різних народів у різні часи за гроші були різні товари. Саме це є наслідком властивостей регіону їх мешкання чи їх роду заняття. М.І.Туган-Барановський наводить приклади, що у народів, які займалися полюванням, грошима, природно, стають шкіри та хутра; у народів, що жили з випасу худоби - рогата худоба; у хліборобських народів - пшениця, жито, маїс, тютюн. В Новій Гвінеї, зокрема, за гроші були раби; в Норвегії - сушена тріска; в Абіссінії - сіль; в центральній Африці - тканина; у регіоні Індійського океану - низки раковин молюсків. У деяких народів за гроші вважали намисто. Але найбільшу популярність набувають різні метали, що розповсюджуються у ролі грошей у багатьох країнах світу. Грошима стають залізо, олово, цинк, мідь. Такі товари на довгий час різні народи мають за гроші через їхню властивість доволі легко обмінюватися. Таким чином, грошима стають товари, які мали найбільш забезпечений збут.
Дійсно, грошима стає який-небудь найбільш важливий товар для споживання. У багатьох народів роль грошей відігравала худоба. Латинська назва грошей - pecunia - походить від pecus - худоба, як і російське слово товар від тюркського слова, що означає "худобу". На території сучасної Німеччини в I тис. до н. е. існували так названі "коров'ячі гроші". У північних народі