РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ КАРТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
2.1. Сутність системної методології розробки карт
Розглядаючи лісове господарство як складну систему, що функціонує в ландшафтній оболонці та виступає одним із напрямків взаємодії між Суспільством та Природою, слід базуватися на загальній методології, теорії та методах картографічних досліджень всієї геосистеми, конкретизуючись відповідно до територіальної та змістовної специфіки об'єкта.
Теоретична основа картографування лісового господарства базується на теорії і методах геоінформаційного картографування, теорії картографічної інформації і картографічного образу.
Методологічний апарат геоінформаційного картографування лісового господарства має базуватися на застосуванні усіх методологічних рівнів наукового пізнання: всезагального або філософсько-світоглядного, загальнонаукових методів дослідження (абстракції, узагальнення, визначення; аналізу, синтезу, аналогії; індукції та дедукції; систематизації, загальнонаукові підходи еволюційний, системний, кібернетичний, моделювання, екологічний, інформаційний, семантичний, семіотичний); конкретно-наукових підходів і методів - негеографічних (математичні, економічні, статистичні) та загальногеографічних (картографічних, геоінформаційних). Важливе місце в розробці теоретичних і методичних основ картографування лісового господарства посідає методологія географії: польові та камеральні методи, методи окремих географічних наук - фізико-географічні, ландшафтні, геоморфологічні, еколого-географічні, історико-географічні, соціально-географічні, економіко-географічні та інші.
Авторські розробки базуються АН фундаментальних положеннях, викладених у роботах О.Ф.Асланікашвілі, М.М. Баранського, О.М.Берлянта, М.К. Бочарова, Я.І. Жупанського, А.П. Золовського, Т.І.Козаченко, І.Ю.Левицького, І.К.Лур'є, О.О.Лютого, Г.О.Пархоменко, А.І. Преображенського, Л.Г.Руденка, К.О.Саліщева, С.М.Сербенюка, Р.І. Сосси, В.Б.Сочави, В.С.Тікунова та інших науковців [1, 5, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 16, 40, 44, 45, 52, 71, 87, 90, 93, 94, 95, 96, 99, 118, 119 та ін.].
Важливою теоретичною парадигмою в географічній картографії є системний підхід, який полягає в тому, що об'єкт дослідження розглядається як система, а дослідження здійснюється системними методами. Системна організація картографування є передумовою системного використання карт - системного читання карт та сприйняття інформації, аналізу та перетворення карт з використанням картографічних та інших прийомів.
Системний підхід передбачає не тільки вивчення лісового господарства як системи, але і його дослідження системними методами. Системний підхід відкриває шлях до більш глибокого розуміння лісу як природного ресурсу та лісового господарства як багаторівневої територіальної соціально-економічної системи, що базується на стійкому, екологічно безпечному використанні ресурсів лісу.
Принципи системного картографування відповідають основним властивостям складно організованих систем. За К.О. Саліщевим, О.М. Берлянтом, Л.Г. Руденком [12, 16, 87, 95, 96] можна виділити такі принципи системного картографування:
Принцип цілеспрямованості - орієнтація картографування певної системи має бути спрямована на досягнення загальнонаціональних цілей, а окремих її елементів - на підвищення ефективності функціонування всієї системи, в нашому випадку це стійке невиснажливе лісокористування з поступовим збільшенням лісової площі країни.
Принцип цілісності та поліструктурності - необхідність картографування об'єкта дослідження як цілісної поліструктурної системи.
Принцип декомпозиції системи - доцільність на перших етапах картографування розглядати окремі елементи системи та її зв'язки.
Принцип структурного ієрархічного розгляду системи на основі аналізу вертикальних зовнішніх зв'язків системи, що дає можливість картографувати взаємозв'язки в системі на різних рівнях організації - локально-виробничому, регіональному, національному.
Принцип вибірковості - необхідність відбору всіх елементів, які складають систему, а також обмеження всіх видів зв'язків для вивчення системи як самостійного об'єкта.
Принцип відносної ізольованості - ізольованість виділеної системи відносна, адже ця система є складовою системи більшої розмірності і відчуває на собі вплив останньої, взаємодіючи з системами того ж рангу.
Принцип множинності - необхідність врахування під час картографування окремих елементів складно організованої системи та їх властивостей.
Принцип визначеності: дослідник може за допомогою системи карт одночасно висвітлити та відобразити основні властивості та відношення елементів системи.
Принцип часткової нетотожності відображення - знакова система дослідника в процесі прямого сприйняття відрізняється від знакової системи відображення основних елементів об'єкта та їх властивостей. Отримання за допомогою карт нової інформації спричиняє деяку нетотожність реальної системи та її відображення на картах.
Дотримання принципів системного картографування дає можливість створити багаторівневу універсальну систему картографічних моделей (серію карт чи атлас), яка комплексно відображатиме природну, ресурсну, господарську, промислову, соціальну і екологічну складові лісового господарства на єдиній картографічній основі із застосуванням взаємоузгодженої системи показників, що і є основною метою нашого дослідження.
Таким чином системний підхід в картографуванні лісового господарства полягає у розробці та використанні систем карт та інших моделей для оцінки стану і перспектив розвитку лісового господарства країни, регіону, підприємства тощо. Моделі можуть мати різні форми, залишаючись в рамках шести загальних видів: словесної, графічної, інформаційної, математичної, картографічної, і електронної (комп'ютерної).
Системному картографічному моделюванню передує вивчення об'єктів картографування як систем різного ієрархічного рівня та частин макросистеми "Суспільст