РОЗДІЛ 2.
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ
ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ВОЇНА-ПРОФЕСІОНАЛА
В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СОЦІУМУ
2.1. Основні детермінанти формування особистості воїна-професіонала: сутність, закономірності та принципи розвитку
Процес формування особистості воїна-професіонала, як ми відзначали у першому розділі дослідження, тісно пов'язаний зі станом суспільства, він спирається на реальність, рівень духовності, відповідальності та професіоналізму, умови, в яких живуть суспільство й конкретна людина. Теорія і практика виховання постійно стикаються з проблемою співвідношення реальності ("буття") з виховними ідеалами, завданнями, устремліннями.
Спробуємо висвітлити зазначену реальність, буття саме військового фахівця, яке є живильним середовищем для розвитку й розбудови ідей і концепцій, визначає певні особливості, тенденції, закономірності й принципи формування особистості. Професіоналізація військової діяльності ґрунтується на об'єктивних закономірностях суспільного розвитку і, відповідно, на знанні та використанні цих закономірностей, а також на закономірностях самої професіоналізації в умовах інформаційного соціуму, принципах військової діяльності. Ми маємо застосовувати як закономірності, виявлені раніше, так і нові, що детермінують розвиток особистості військового професіонала саме на етапі становлення інформаційного суспільства. Одним із своїх завдань ми вбачаємо виявлення та формулювання цих нових закономірностей та принципів.
Спираючись на висновки, які викладені у третьому параграфі першого розділу щодо соціально-технологічного, техніко-технологічного детермінізму та реальності формування в Україні інформаційного суспільства, можна висловити наукову гіпотезу про доцільність застосування деяких аспектів синергетичної теорії до процесу формування особистості військового фахівця, професіонала в умовах переходу до інформаційного соціуму. Синергетичне пояснення моделі саморуху відкритих систем приводить до усвідомлення неможливості аналізу будь-якої еволюційної системи лише на основі емпіричного матеріалу, без знання внутрішніх причин і закономірностей, що породжують цю еволюцію та розвиток. Програма зміни системи уявляється нам відправною точкою внутрішньої детермінації, викликаною техніко-технологічною детермінацією ззовні, відповідно до якої відбуваються зміни, що визначають, які флуктуації системи приживуться і будуть підтримані внутрішніми і зовнішніми процесами [63, с. 35]. Тому доречним буде підкреслити саме ті теоретичні положення синергетики, які характеризують процеси, що відбуваються в системі суспільства та активно впливають на відкриту систему особистості. Як було показано нерівноважною термодинамікою І. Пригожина, ентропія локально зменшується за рахунок передачі середовищу виробленої відкритою системою ентропії [160; 161; 299]. Таким чином, загальна ентропія середовища зростає, тобто виконується другий закон термодинаміки (нерівноважна термодинаміка пов'язана з класичною термодинамікою принципом відповідності). Причиною появи таких утворень є нелінійність середовища. Доки інтенсивність взаємодії між елементами середовища є незначною, процеси в ньому описуються лінійними рівняннями, такими, де між змінними величинами існує лінійна (не вище першого порядку величини) залежність. І. Пригожин підкреслював, що самоорганізована система здатна підтримувати свою динамічну сталість під час великих збуджень; у точках біфуркації вона може реагувати на найменше збудження резонансним чином. При цьому дуже мала за енергією дія може мати великий вплив на подальшу долю системи [11; 108; 161; 236]. Саме ця властивість процесів самоорганізації відкриває широкі можливості для врахування цілеспрямованої дії особистості з попередження негативних впливів з боку інформаційного соціуму. Водночас ця властивість підвищує відповідальність за такі дії, підвищує й ризик людського існування. Як відомо, синергетичні теорії самоорганізації засновані на принципі підпорядкування (Г. Хакен) [236, с. 104], протилежному принципу редукції. Рух елементів середовища стає в процесі самоорганізації упорядкованим, підпорядковуючись вираженому параметром порядку, становленню цілого, яке формує з наявних елементів середовища свої частини. Таким чином, виникає великомасштабна далекодія, не пояснювана на основі короткодіючих сил, що пов'язують елементи середовища, хоча й не можлива без них [55, с. 10]. Виникнення нового цілого передбачає можливість розрізнення минулого й майбутнього, тобто цілісність тісно пов'язана з темпореальністю як незворотністю змін. На рівні теорії ця незворотність виражається у відсутності інваріантності нелінійних рівнянь, що мають декілька рішень, до зміни знаку часового параметру на протилежний. Розгалуження (у найпростішому випадку роздвоєння - біфуркація) на графічному зображенні нелінійної динаміки процесів самоорганізації наочно демонструє можливість розрізнювання минулого і майбутнього, тобто незворотність [55; 150; 161; 299].
Риси цілісності виникають у системи, яка самоорганізується, в процесі її становлення і зберігаються, якщо система, що врівноважилася, виявляється стійкою. Цю закономірність стосовно формування особистості можна сформулювати таким чином: стійкість особистості як системи, що самоорганізується, залежить від рівня її цілісності, яку визначають її духовність, соціальна відповідальність та професіоналізм. Розгляд стійкості системи особистості дає можливість застосувати до неї поняття цілого в його діалектичному розумінні (тобто як таке, що визначає в процесі становлення свої частини, але не зводиться до них), а також поняття цілісності. Цілісність пов'язана з темпоральністю в сенсі тимчасовості, минущості існування і в тому випадку, коли система здатна до динамічної стійкості. Цілісність і темпоральність як риси системи особистості, що самоорганізується, також пов'язані зі складністю як зі збільшенням упорядкованості. Цікавою є опрацьована І.В. Євіним (спільно з нейрофізіологами) гіпотеза про те, що, ос