РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА Й ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЗАЛУЧЕНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Наукові засади побудови системи обліку залученого капіталу на підприємствах молочної промисловості
Вивчення питань обліку операцій у разі залучення капіталу та визначення теоретико-методичних засад їхнього обліку особливо актуальне, адже перехід України на ринкові відносини зумовило потребу застосування різноманітних джерел і форм залучення капіталу. Водночас, перебудова діяльності підприємств молочної промисловості відповідно до сучасних вимог можлива лише внаслідок розширення можливостей підприємств щодо залучення додаткових зовнішніх джерел фінансування. Тому для ефективної діяльності підприємств молочної промисловості важливим є визначення залученого капіталу в системі ведення й організації бухгалтерського обліку.
Визначення залученого капіталу як специфічного об'єкта облікової системи, у тому числі й у молочній промисловості передбачає запровадження ефективної системи його обліку та адекватної організації облікових робіт.
Питання вдосконалення методологічної основи відображення інформації про залучений капітал у системі обліку сьогодні розглядає багато науковців, серед яких треба назвати Ф.Ф.Бутинця,[U1] Н.Г. Горицьку [28], С.Ф. Голова, В.М Костюченко [50], В.П. Завгороднього [63], Я.В Соколова [168], В.В Сопка.[172], В.В. Сопко [174], Н.М. Ткаченка [180] та інших. Однак деякі проблеми й досі не вирішені. Це стосується насамперед визначення залученого капіталу як об'єкта бухгалтерського обліку, внесення коректив щодо його визнання та оцінки, методики обліку деяких його складових елементів, організації обліку залученого капіталу тощо.
Якщо розглянути залучений капітал з позиції бухгалтерського обліку, то можна стверджувати, що весь механізм облікових робіт, пов'язаний із залученим капіталом, повністю підпадає під облік зобов'язань.
Загальні засади обліку залученого капіталу (зобов'язань) регульовані нормативно-правовими актами, зокрема законами, міжнародними і національними стандартами. Наприклад, у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також у П(С)БО 1 , П(С)БО 2, та П(С)БО 11 надано визначення зобов'язань як категорії бухгалтерського обліку та фінансової звітності [66, 144, 149].
Національні положення бухгалтерського обліку складені з урахуванням вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) і не суперечать їм. Багато визначень запозичено з міжнародних стандартів. З огляду на це розглянемо визначення зобов'язання в МСФЗ. Можна стверджувати, що воно, по суті, відповідає визначенню, наведеному в національних стандартах. Проте в МСФЗ воно є в розділі "Елементи фінансової звітності", а в законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - у розділі "Загальні положення" [58].[U2] Отже, міжнародні стандарти розглядають зобов'язання як елемент фінансової звітності, а національні - як обліковий та як звітний. Тому, трансформуючи це поняття у сферу обліку залученого капіталу, можемо констатувати, що зобов'язання - це залучений капітал підприємства, тобто його заборгованість, яка виникає внаслідок минулих подій, і погашення якої, як очікують приведе до зменшення активів підприємства, а отже і зменшення економічних вигод.
Важливість цього визначення впливає на з'ясування сутності зобов'язання з погляду використання не власних ресурсів у забезпеченні господарських потреб. Залежно від зміни характеристик зобов'язань заборгованість може бути визнана і відображена як зобов'язання або ні, можуть змінюватись оцінка та характеристика зобов'язань на момент здійснення бухгалтерських записів і складання фінансової звітності та в майбутньому. З іншого боку, правила обліку зобов'язань дуже тісно пов'язані з іншими положеннями бухгалтерського обліку. Тому уникнути проблем з обліком залученого капіталу неможливо, не побудувавши відповідно інші елементи облікової системи.
З огляду на викладене вище на підприємствах молочної промисловості України доцільно визначити єдині засади ведення фінансового обліку залученого капіталу. Дослідження фінансового обліку залученого капіталу треба проводити на підставі загальної моделі, що показана на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Загальна модель обліку залученого капіталу
Збільшення ринкової вартості підприємства в разі залучення капіталу підприємствами визначає головну мету обліку залученого капіталу.
Як засвідчують дослідження теорії і практики обліку залученого капіталу на підприємствах у цілому і в молочній промисловості зокрема, для підприємницьких структур його необхідно застосовувати відповідно до головних положень бухгалтерської теорії капіталу і тотожностей, що випливають з них: залучений капітал дорівнює активам мінус власний капітал.
Така організація обліку залученого капіталу необхідна для формування власності, глобального фінансового результату, ефективного використання залученого капіталу суб'єкта господарювання.
Локальні цілі обліку залученого капіталу спрямовані на визначення рахунків, субрахунків, системи звітності про залучений капітал підприємства, у разі використання яких можна організувати ефективну систему обліку залученого капіталу підприємств молочної промисловості.
Для правильної побудови системи обліку залученого капіталу важливими є:
- визначення моменту залучення;
- дотримання умов визнання своїх зобов'язань;
- параметризація облікових процедур.
У разі визначення моменту залучення загальновідомо, що зобов'язання відображається в обліку тільки тоді, коли господарська операція, у зв'язку з якою виникає заборгованість, здійснена. Зобов'язання за операціями, які ще не виконано і які підлягають виконанню в майбутньому, не є заборгованістю і їх не відображають в обліку. Це зумовлено тим, що юридичний та економічний аспекти виникнення зобов'язання не збігаються.
Відповідно до п.5 П(С)БО 11: "зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовір