Розділ 2
Матеріали та методи дослідження
2.1 Характеристика досліджених
Загальну вибірку досліджених склали 406 мешканців м. Одеси у віці від 18 до 69
років - відвідувачі Одеської міської поліклініки № 6; відвідувачі амбулаторії
сімейних лікарів при поліклініці № 6; члени сімей пацієнтів лікарів загальної
практики; відвідувачі лікувально-діагностичного центру при ГКБ № 9; відвідувачі
лікувально-діагностичного центру “Андромед”; клієнти кадрової агенції “Веста”;
студенти Одеського державного медичного університету.
Беручи до уваги рекомендації A. Kunst і J. Mackenbach, викладені в докладі ВООЗ
"Вимірювання відмінностей в стані здоров'я, обумовлених соціально-економічними
чинниками", орієнтовними контрольованими ознаками вибіркової сукупності були
стать і вік досліджених [253]. У цілому, структура загальної вибірки
характеризується розподілом респондентів за статтю, віком, рівнем освіти,
характером трудової зайнятості [31, 48, 173, 264]. Як додаткові параметри
диференціації досліджених на користь дослідження були прийняті такі
характеристики, як “віросповідання” і “категорія доходів” респондентів.
Результати угрупування досліджених, які взяли участь у дослідженні, наведені у
Додатку А.
Базою для угрупування досліджених за віком була обрана періодизація життєвого
шляху Ш. Бюлер [141], а саме: період спроб (від 16-20 до 25-30 років), пора
зрілості (від 25-30 до 45-50 років), фаза старіння (від 45-50 до 65-70 років).
При цьому ми приймаємо до уваги ті факти, що, по-перше, значна частина людей у
період зрілості, окрім “кризи середини життя” переживає й “кризу 40 років”,
пов’язану із корективою життєвого замислу, і, по-друге, вік від 50 до 60 років
вважається періодом переходу від прогресу до регресу (при цьому інволюційні
процеси у розвитку психічних функцій пов’язуються із початком біологічного
старіння) [5, 39, 100, 206]. Таким чином, за віком досліджені віднесені до
п’ятьох груп.
Визнаючи суб’єктивність показників, які описують соціальний стан опитуваних
[23, 61, 103, 104], ми дотримувались рекомендації Л. В. Кулікова та при аналізі
результатів розглядали характристики соціального стану, надані дослідженими за
самозвітом як “суб’єктивно оцінюваний соціальний (матеріальний) статус” [103].
При розробці блоку реєстрації соціально-демографічних показників інтерв’ю
(анкети) для запобігання можливих спотворень [34, 48, 69, 76, 253], ми
спирались на те, що питання, які вимагають від респондентів простої констатації
факту і відповідей типу "так-ні", а особливо – вибору певної описової
характеристики групи, з якою досліджені можуть співвідносити власний статус,
позицію і т.п., є менш сенситивними, ніж ті питання, які припускають
"квантифікацію поведінки" та опис її кількісних характеристик [150].
Так, для вивчення характеристики економічного (матеріального) статусу
використане розділення респондентів на 4 групи за категорією доходів
(“катастрофічно низьких”, “низьких”, “середніх” і “високих”) [180]. За нашою
думкою, намагаючись віднести себе до тієї або іншої групи, відповідаючий,
по-перше, співвідносить рівень власних потреб і реальні можливості їх
задоволення, і по-друге, визначає власне місце в існуючій за його уявленнями
сучасній структурі доходів населення країни, отже – і в соціальній ієрархії
[168, 173, 228]. За нашими даними 54,67 % опитаних відносять себе до категорії
громадян з “низькими доходами”, 34,23 % - з “катастрофічно низькими доходами”,
9,11 % - з “середніми доходами”, 1,97 % - з “високими доходами”.
За параметром “стан здоров’я” [125, 193], на основі опиту про загальний стан
здоров’я та обізнаність про нього кожний досліджений був віднесений до однієї з
чотирьох категорій: умовно здорові; хворі; ті, хто мають психосоматичні
розлади; ті, хто знаходиться у так званому “третьому стані”. Критерії, за якими
приймалося рішення щодо віднесення досліджених до тієї чи іншої групи, описані
у розділі 2.2.
2.2 Методи дослідження
Для опису психоемоційного стану досліджених були вибрані показники
психоемоційної напруги, тривоги та домінуючого психічного стану.
Діагностика відносно стійких (домінуючих) станів досліджувалася за допомогою
“Методики визначення домінуючого стану” Л. В Кулікова [105, 177]. Методика
включає формують 7 основних та 1 контрольну шкалу. Основні шкали: активне –
пассивне ставлення до життєвої ситуації (“Ак”), бодьорість – смуток (“Бо”),
тонус: високий – низький (“То”), розкованість – напруженість (“Ро”), спокій –
тривога (“Сп”), стійкість – нестійкість емоційного тону (“Ст”), задоволеність –
незадоволеність життям в цілому (її ходом, процесом самореалізації) (“Зд”),
позитивний – негативний образ самого себе (“По”).
Для діагностики, основних емоційних станів, що складають психоемоційну напругу
(ПЕН) [95, 128], використана методика експрес-діагностики рівня психоемоційної
напруги та її джерел О. С. Копіної із співавторами [93]. Методика включає 4
шкали: психосоціального стресу Л. Рідера [91, 251], задоволеності життям в
цілому [90], задоволеності умовами життя [92], задоволеності основних життєвих
потреб [91].
Серед методик, призначених для вивчення рівня тривоги та тривожності [15, 103,
125, 137, 138, 139, 144, 178, 212] для реалізації цілей дослідження обрана
шкала проявлень тривожності Ж. Тейлор (Taylor Manifest Anxiety Scale), за якою
визначався загальний рівень тривожності і її спрямованість – соматична,
соціальна, нейротична [199, 223, 224].
Для врахування та вивчення впливу стану здоров’я досліджених на їх ставлення до
здоров’я нами використано два параметри – суб’єктивна оцінка (самооцінка) стану
здоров’я та медична характеристика стану досліджених, дана ними у самоз
- Київ+380960830922