РОЗДІЛ 2
СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ДІВЧАТ-ПІДЛІТКІВ В УМОВАХ ШКОЛИ ТА МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
2.1. Механізми гендерної соціалізації дівчат-підлітків у Великій Британії
Вивчення стану розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічному контексті дало змогу нам охарактеризувати механізми гендерної соціалізації дівчини-підлітка у Великій Британії, складовими якої є підготовка дівчат до подальшого дорослого життя, формування у них жіночого імперативу поведінки, усвідомлення морально-етичних ідеалів, норм знань, вмінь та навичок, необхідних жінці для саморозвитку та виконання природних та суспільно-значущих функцій.
Формування способу життя молоді, зокрема й такого, невід'ємною частиною якого стає високий рівень гендерного виховання, відбувається за тими ж закономірностями розвитку індивіда, за якими здійснюється процес соціалізації особистості взагалі. Соціалізація особистості охоплює всі сфери життя, зумовлює вибір моделей поведінки, у тому числі й гендерної. Тому теоретичні аспекти гендерного виховання дівчат-підлітків ми розглядали у контексті соціалізації молодої людини взагалі.
Вперше поняття "соціалізація" було розроблено американськими соціальними психологами А.Бандурою, Дж.Кольманом, В.Уолтером на початку 50-х років ХХ століття. Дослідження соціалізації проводилося, як зарубіжними вченими, так і вітчизняними, зокрема Б.Ананьєвим, Т.Андрєєвою, А.Бандурою, С.Бєлічевим, Л.Виготським, Д.Ельконіним, Дж.Кольманом, І.Коном, В.Соколовим, В.Уолтесом [6, 29, 39, 85, 96, 303].
Як зазначає В.Циба, соціалізація індивіда полягає у виробленні власних програм життєдіяльності щодо задоволення своїх матеріальних і духовних потреб як індивідуальних, так і в складі потреб колективних суб'єктів, та в узгодженні їх з подібними програмами партнерів і конкурентів за допомогою системи соціальних ( тобто морально-правових) настанов [183, с.152].
Крім того, М.Савчин виокремлює три сфери соціалізації: діяльність, спілкування і самосвідомість, причому самосвідомість, на думку автора, не може бути представлена як простий перелік характеристик, а є розумінням особистості себе як певної цілісності. Ці три сфери, взяті в цілому, створюють для людини дійсність, у якій вона діє, пізнає і спілкується на макро- і на мікрорівні [154, с.206].
Оскільки соціалізація охоплює весь спектр взаємодії індивіда з усією сукупністю соціальних явищ, дослідники А.Коваленко, М.Корнєв, Ю.Семенов, В.Соколов та ін. вказують, що загальна теорія соціалізації не повинна виключати філогенетичний аспект, зокрема соціогенез (становлення суспільної людини) та антропогенез (становлення людини як родової істоти) [29, с.3; 75]. Хоч за змістом соціалізація в соціогенезі відрізняється від соціалізації в антропогенезі, В.Соколов (таблиця 2.1.) зробив спробу подати соціалізацію як єдиний процес, виокремлюючи в ньому певні компоненти [29, с.3-4].
Отже, за трактуванням Міжнародного СЛОВНИКА педагогічних термінів Пейджа-Томаса-Маршалла: "Соціалізація - процес освоєння ролей та очікуваної поведінки у стосунках із сім'єю та суспільством і розвиток задовільних зв'язків з іншими людьми" [29, с.32]. У зв'язку з цим нами виділено три умовні групи завдань, які вирішуються людиною на різних етапах соціалізації: природно-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні.
Таблиця 2.1.
Структура процесу соціалізації (за В.Соколовим)
КомпонентЗміст компонентаГомінізація Прилучення індивіда до родуСоціальна адаптаціяСтандартизація мови, жестів, сприймання морально-психологічних стетеотипів, формування соціального характеру, засвоєння загальних цінностей, значень символівЕнкультурація Засвоєння класичної культурної спадщини, збагачення духовного світу особистостіІнтеграція Розвиток специфічної ієрархії мотивів цінностей, інтересів, формування почуття особистої ідентичності, відповідності між різними психічними процесами і станами
Так, до природно-культурних завдань соціалізації людини відносятьтся досягнення певного рівня фізичного та сексуального розвитку, тобто:
- людині необхідно досягнути певного рівня пізнання тілесного ідеалу, що притаманний тій культурі, в якій він живе;
- засвоїти елементи етикету, символіки, пов'язаних з тілом та статево рольовою поведінкою;
- розвинути та реалізовувати фізичні та сексуальні задатки;
- вести здоровий спосіб життя, адекватний статі та віку;
- перебудовувати ставлення до життя, стиль життя відповідно з статево віковими та індивідуальними можливостями.
За цих умов, під соціально-культурними завданнями маємо на увазі пізнавальні, моральні, ціннісні орієнтації індивіда. Індивід, відповідно до його вікових особливостей, набуває певного рівня суспільної культури, оволодіває певною сумою знань, умінь, навичок, певного ріння сформованості цінностей тощо.
У свою чергу, соціально-психологічні завдання ми розглядаємо як становлення самосвідомості особистості, її самовизначення в сьогоденному житті та на перспективу, самореалізація і самоутвердження, які на кожному віковому етапі мають специфічний зміст і засоби їх вирішення. Розв'язання всіх цих завдань є об'єктивною необхідністю для розвитку кожної людини.
Так, на підставі зазначеного, наявні та необхідні фактори впливу на формування способу життя особистості об'єднуються нами у чотири великі групи: мега-, макро-, мезо-, мікрофактори. Мегафактори - космос, планета, світ, що тією чи іншою мірою впливають на соціалізацію всіх жителів Землі. Макрофактори - країна, етнос, суспільство, держава, які визначають напрями соціалізації людей, котрі живуть у певних країнах, за умови залучення у цей процес і використання населенням засобів масової інформації. Мезофактори - умови соціалізації великіх груп людей, які розмежовуються за типом місцевості та поселення, де вони проживають (регіон, село, місто), за належністю до тих чи інших субкультур. Мікрофактори - чинники, що безпосередньо впливають на конкретних людей. Це сім'я, групи ровесників, навчально-вих