РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ТА СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Стратегії підприємств харчової промисловості в умовах невизначеності зовнішнього середовища
Оцінка зовнішнього середовища підприємства допомагає підприємству корегувати свою конкурентну позицію, покращувати управлінську діяльність і виграти конкурентну боротьбу в світовій економіці.
Здатність організації реагувати і справлятися зі змінами в зовнішньому середовищі є однією із складових успіху і спроможністю виживати. Разом з тим ця здатність є умовою здійснення запланованих стратегічних змін.
У відповідності з підходами стратегічного менеджменту до вивчення впливу зовнішнього середовища на діяльність підприємства його можна розділити на дві підсистеми: підсистему ближнього та підсистему дальнього оточення. Підсистема ближнього оточення безпосередньо впливає на ефективність діяльності підприємства, наближує або віддаляє досягнення стратегічних цілей. До підсистеми ближнього оточення відносять: постачальників, споживачів, конкурентів, місцеву владу, профспілки. Підсистема ближнього оточення справляє безпосередній вплив на діяльність підприємства і в більшій чи меншій мірі підлягає управлінню його топ-менеджментом.
До підсистеми дальнього оточення відносяться макроекономічна та політична ситуація в країні, зовнішньоторговельна політика країни експорту та країни імпорту, стан світових ринків, регуляторна політика, культурні традиції, структура споживання, рівень купівельної спроможності населення. Вплив даних факторів на діяльність підприємства визначити складніше, але наслідки їх впливу є більш довготривалими та глибшими. Дані фактори відносяться до таких, впливати на які менеджмент корпорації не в змозі, тому при плануванні стратегій розвитку корпорацій їх настання має бути враховано і в подальшому вони мають знаходитися під постійним контролем менеджменту.
Слід враховувати, що склад та інтенсивність факторів внутрішнього та зовнішнього організаційного оточення змінюється в часі і при цьому постійно існує небезпека неврахування якогось із факторів, вплив якого на планування стратегії незначний, але в майбутньому він набуде неабияке значення.
Вивчення зовнішнього середовища в економічній літературі рекомендовано здійснювати з використанням наступних методів:
? сканування;
? моніторинг;
? передбачення;
? оцінка.
Використання даних методів дає можливість виявити дані фактори на ранніх етапах їх прояву, визначити силу їх впливу на ефективність діяльності підприємства та розробити заходи по нейтралізації їх негативних наслідків, або максимального використання переваг ситуації, що склалася.
Існує безліч факторів, які впливають на організацію і вплив яких може бути не зовсім визначеним. В даних умовах менеджмент підприємства не може спрогнозувати результати реалізації стратегії, оскільки рішення доводиться приймати без достатньої кількості інформації про фактори зовнішнього оточення. Невизначеність ситуації підвищує ризик провалу стратегії підприємства і ускладнює розрахунок витрат і ймовірностей ризику, пов'язаних з альтернативними стратегічними рішеннями. Підприємство робить спробу отримати уявлення про невизначеність оточення і сформувати модель, яка б була зрозумілою і давала можливість приймати управлінські рішення.
В економічній літературі прийнято зовнішнє оточення класифікувати за двома характеристиками [50]:
? ступенем простоти або складності середовища;
? ступенем стабільності або нестабільності ( динамічності) подій.
Невизначеність середовища зростає зі збільшенням динамічності або з ускладненням її умов. Ступінь динамічності зовнішнього оточення визначається темпом і частотою змін.
Вимір невизначеності зовнішнього середовища здійснюється за принципом " проста-складна" та " стабільна-нестабільна".
"Простою" вважається ситуація, яка характеризується незначною кількістю подібних зовнішніх факторів.
Принцип "складної" ситуації стосуватиметься моментів часу в які на діяльність підприємства будуть діяти велика кількість неподібних факторів.
Складність факторів виникає в результаті кількості видів діяльності підприємства, спеціалізації діяльності, стану економічної та політичної стабільності в країні, розвитку ринкової інфраструктури.
Так, підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність попадають в залежність від зовнішньоекономічної політики своєї країни та країн його контрагентів. Спеціалізація діяльності визначає залежність стратегії діяльності від стану попиту на продукцію, що виробляється. Вузька спеціалізація діяльності в умовах мінливого ( сезонного) попиту збільшує фактор ризику в діяльності підприємства. Стан економіки визначає стабільність економічної політики в країні. В умовах наявності ознак нестабільності в економіці, які мають прояв в явищах дефіцитів державних бюджетів, зростання кількості осіб, які перебувають на межі бідності, збільшення безробіття, зменшення купівельної спроможності населення, зростання інфляції, невизначеність оточуючого середовища зростає.
Часті зміни урядів країни тягнуть за собою адекватні їх політиці зміни в регуляторній політиці, що збільшує ризикованість діяльності підприємств в умовах виборів.
Фактори зовнішнього середовища можуть змінюватися з різною швидкістю. Темпи зміни зовнішнього середовища характеризуються принципом "стабільності-нестабільності". Одні фактори мають тенденцію змінюватися часто, інші проявляють відносну стабільність і частота їх змін незначна. Частота зміни факторів для підприємств, які є переробниками сільськогосподарської сировини співпадає з періодами масових зборів врожаїв та поставок продукції з них.
Галузі харчової промисловості працюють в різних умовах складності та нестабільності зовнішнього середовища (табл. 2.1).
- Київ+380960830922