Вы здесь

Cтратегії розвитку та регулювання регіонального ринку теплової енергії

Автор: 
Люльчак Зореслава Стефанівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000694
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН СУБ'ЄКТІВ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ

2.1. Оцінка кон' юнктури регіонального ринку теплової енергії

Однією з характеристик логістичної концепції є мислення системними категоріями, що цілком враховує завдання теплозабезпечення населення міста: забезпечити високий рівень обслуговування за акцептованого рівня витрат. З боку споживача актуальною є проблема вибору постачальника тепла за ціновими та якісними критеріями оцінки. Власне якість теплозабезпечення та часові обмеження в подачі підігрітої води сьогодні є основними мотивами щодо децентралізації теплозабезпечення населення міста. Іншим мотивом є об'єктивність оцінки витрат: громіздкі, неефективні структури теплозабезпечення (тепломережі) із великим марнотратством, без стратегії розвитку переносять весь тягар витрат на споживача [71]. На оплату послуг з опалення середньостатистична українська сім'я інколи витрачає 1/3 свого доходу - набагато більше, аніж, наприклад, на електроенергію. Однак реформування сектора теплопостачання серйозно відстає від перетворень в електроенергетичній галузі. Загалом така тенденція є закономірною, про це засвідчує й європейський досвід. Водночас прогнозується [119] збільшення ємності ринку тепла України на підставі визначення потреби у паливно-енергетичних ресурсах економіки і соціальної сфери у наступні 10 років з використанням нормативного методу, а на період до 2020 р. і на перспективу до 2030 р.? оцінки динаміки енергоємності ВВП в базовому періоді, структурних змін в економіці та реалізації заходів щодо економії паливно-енергетичних ресурсів за рахунок енергозбереження. Потребу в тепловій енергії у житлово-комунальному господарстві оцінюють окремо, виходячи з динаміки факторів, що її визначають та з урахуванням підвищення норм споживання окремих енергоресурсів населенням. Зокрема у 2005 році попит на теплову енергію прогнозували у розмірі 23200 тис. Гкал, що на 3851,2 тис.Гкал (16,6%) більше аніж у 2000 році (додаток Д). Найбільшою пропозицією теплової енергії характеризуються регіональні ринки теплової енергії (сфера ЦТ) у Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях та м. Києві - понад 1 млн.Гкал протягом року, найменшою ? Чернівецька (77,9 тис.Гкал), Кіровоградська (137,25 тис.Гкал), Закарпатська області (126,04 тис.Гкал) та м. Севастополь (127,88 тис.Гкал) (додаток Е). Тому доцільно формувати ефективні стратегії розвитку регіональних ринків теплової енергії (особливо стосовно природомонольної сфері ЦТ), оскільки пропозиція теплової енергії, виробленої підприємствами комунальної теплоенергетики у 2005 році, становила 12821,1 тис.Гкал, що задовольнило 55,3 % спрогнозованих потреб споживачів у тепловій енергії, на підставі: формування такої пропозиції товарів та послуг, яка найповніше задовольнятиме сьогодніші вимоги споживачів; вирішення нагальних проблем у діяльності підприємств комунальної теплоенергетики, основних суб'єктів на регіональних ринках теплової енергії у зв'язку з необхідністю підвищення ефективності використання первинних енергоносіїв, необхідних для виробництва теплової енергії та її споживання; вивчення тенденцій поширення та особливостей функціонування центральних та індивідуальних систем теплопостачання як альтернативи системам ЦТ.
Запропоновано прогнозувати пропозицію теплової енергії, виробленої у сфері ЦТ, з врахуванням обсягів виробництва теплової енергії за 13 років на ринку теплової енергії у вигляді економетричної моделі ? часового тренду ? Y= 393,58x2-5763,3x+29623, де х - період, а Y? обсяг виробництва теплової енергії. Параболічний характер залежності визначає спад виробництва теплової енергії на цьому ринку у 1994?1999рр. та поступове його зростання у 2000?2006 рр. Розглянута економетрична модель є адекватною статистичним даним генеральної сукупності, оскільки критерій Фішера (F) з надійністю р=0,95 для цієї моделі становить 56,317, що значно перевищує Fкрит .(56,317>4,46) (рис.2.1).

Рис. 2.1. Прогноз обсягу виробництва теплової енергії на ринку теплової енергії України у сфері ЦТ*
*Примітка: власне опрацювання

Так, відповідно спрогнозований обсяг виробництва теплової енергії загалом на ринку теплової енергії України у сфері ЦТ у 14-му періоді ? 2007 році становитиме 26078,48 тис. Гкал. Використання цієї моделі буде правомірним для прогнозування обсягу виробництва теплової енергії України у сфері ЦТ на подальшу перспективу лише у випадку формування об'єктивно обумовленої природомонопольної сфери ЦТ на регіональних ринках теплової енергії, що забезпечить підвищення ефективності функціонування існуючих систем ЦТ та їхнє подальше активне поширення у випадку оптимальної централізації, впровадження інноваційних систем ЦТ з використанням нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії та відповідної маркетингової стратегії розвитку підприємствами ? природними монополістами. Як зазначалося, централізоване теплопостачання в Україні здійснюєть "Теплокомуненерго" (комунальна форма власності), до складу яких входять підвідомчі котельні та ТЕЦ. В областях, де ці об'єднання було ліквідовано розглядається питання про їх відновлення; на балансі комунальної теплоенергетики у 2004 році знаходилось 25 ТЕЦ установленою електричною потужністю 1150 МВт і тепловою ? 2360 Гкал/год, 26,2 тис. котелень установленою тепловою потужністю близько 66 тис.Гкал/год, зокрема числі 20,5 тис. котелень потужністю до 3 Гкал/год, 38,3 тис. км теплових мереж у двотрубному обчисленні і понад 6 тис. центральних теплових пунктів (ЦТП) і бойлерних. У зазначених котельнях установлено близько 35000 водогрійних і парових котлоагрегатів понад 120 типів і марок тепловою продуктивністю від 0,05 до 100 Гкал/год [120, 121, 157] (табл.2.1). Загалом зросла кількість ТЕЦ: від 4 у 2000 році до 25 у 2004 році, що відповідно забезпечило збільшення електричної потужності у 16 разів, а теплової у ? 1,4 рази.
Поряд з розвинутими потужними джерелами теплової енергії на базі теплових електростанцій, районних і кв