Ви є тут

Державне регулювання процесами формування акціонерної власності в перехідній економіці України

Автор: 
Ногінова Наталія Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U000886
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2 АКЦІОНЕРНА ВЛАСНІСТЬ - ПРОВІДНА ФОРМА ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ
2.1 Особливості функціонування акціонерних товариств відкритого та закритого типу

Акціонерне товариство (АТ) - це основна форма організації великих та середніх підприємств, капітал яких формується шляхом продажу акцій. Кошти, отримані внаслідок випуску й продажу акцій, формують власний капітал акціонерного товариства. Він може збільшуватися шляхом наступних випусків акцій та вкладення частини прибутку у розширення виробництва.
Акціонерне товариство - одна з поширених організаційно-правових форм підприємств на Україні. Можна стверджувати, що вони складуть основу промислового потенціалу в Україні. Колишні середні, великі та надвеликі державні підприємства або вже акціоновані у процесі корпоратизації або будуть акціоновані найближчим часом. Середній та великий бізнес у кредитно-фінансовій та інвестиційній сферах також надає перевагу класичній акціонерній формі об'єднання фінансових ресурсів. У широкому розумінні від ефективної діяльності акціонерних товариств залежить подальше економічне зростання та стабілізація в Україні.
Акціонерні товариства являють собою об'єднання власників капіталу. При цьому на перший план у ньому виступає капітал, його інтереси і цілі. Інтереси об'єднаного капіталу підкоряють собі інтереси окремої особи (наприклад, окремий робітник зацікавлений у тому, щоб отриманий валовий прибуток надійшов до фонду заробітної плати, а колектив акціонерів може бути зацікавлений у збільшенні чистого прибутку та вирішити спрямувати у даному періоді більшу частину отриманого чистого прибутку на розвиток виробництва, модернізацію обладнання тощо). Це зайвий раз підтверджує колективну, а не приватну природу акціонерної форми власності.
Ключовим питанням процесу створення товариства є прийняття статуту як основного документа, що регулює його діяльність. Тому в статуті має бути досягнуто максимальне поєднання інтересів засновників та інших акціонерів. В основі статутного механізму поєднання інтересів має лежати заінтересованість усіх або максимального числа власників акцій у прийнятті ключових рішень щодо діяльності товариства. З урахуванням кращого становища засновників, порівняно з іншими акціонерами, щодо здійснення прийнятних для них рішень, такий підхід має реалізуватися переважно через законодавчу базу.
Акціонерне товариство має повну господарську самостійність. Воно може виконувати будь-які види господарської діяльності, крім заборонених законом. Товариство саме вирішує питання управління, програми діяльності, збуту-постачання, цін, оплати праці, розподілу прибутку та інші. Воно саме розміщує свій капітал за видами діяльності, вкладає кошти в інші підприємства, засновує філії, дочірні підприємства.
Принципи побудови і функціонування акціонерного товариства підпорядковані інтересам капіталу, що найбільш повно виражається в організації системи управління акціонерного товариства. Всі стратегічно важливі питання вирішуються на загальних зборах акціонерів більшістю голосів. Голосування йде згідно з кількістю акцій: одна акція - один голос. Організація акціонерного товариства уособлює в своїй структурі управління законодавчі, контрольні і виконавчі функції, передбачаючи загальні збори акціонерів як вищий орган влади, Раду, що безпосередньо представляє акціонерів, та правління товариства. Розподіл влади між зборами акціонерів і органами управління надає особливої стійкості акціонерному товариству, узгоджуючи прагнення акціонерів до отримання максимальних дивідендів і керівників до інвестицій з метою поліпшення перспектив розвитку. Розвиток акціонерної форми власності дозволяє різко збільшити чисельність осіб, що мають статус співвласника. Власники зацікавлені у збереженні і примноженні майна; тому найбільш стабільним вважається товариство, де переважають середні власники.
Вищим органом акціонерного товариства, як відомо, є загальні збори товариства, а не правління на чолі з директором, і справжній господар підприємства - акціонер. Загальні збори акціонерів є базовим елементом структури, що має завжди функціонувати у кожному товаристві. Головна мета загальних зборів - розгляд та прийняття найважливіших рішень щодо розпорядження власністю акціонерів.
Наступним в ієрархії елементом структури є рада товариства (спостережна рада). Оскільки її персональний склад, як правило, обирається загальними зборами акціонерів, то він має відповідати (за представництвом різних груп учасників) персональному складу учасників зборів. Проте за наявності достатньої переваги голосів у окремої групи акціонерів структура ради на практиці часто є однорідною, тобто включає представників лише однієї групи. Особливе значення персональна структура ради має при визначенні переліку повноважень, які делегуються їй загальними зборами. І навпаки, повноваження ради можуть бути обмежені лише функціями контролю за діяльністю виконавчого органу та поданням відповідних пропозицій зборам. При цьому вирішальне значення має вже персональний склад іншого елемента структури товариства - його виконавчого органу, як правило, правління.
У вітчизняній економіці за роки незалежності України сформовано досить потужний акціонерний сектор. Процес акціонування відбувався як класичним шляхом (створення нових акціонерних товариств на засадах об'єднання коштів), так і трансформаційним (на базі існуючих підприємств - державних і недержавних, їх перетворення в АТ) (рис. 2.1).
Акціонерні товариства за організаційно-правовим статусом мають певні переваги, до яких належать:
- підвищена довіра до товариства як найрозповсюдженішої форми організації бізнесу в світі;
- можливість створення стартового капіталу для започаткування бізнесу;
- підвищена зацікавленість власників у збереженні та примноженні капіталу;
- спрощений вихід зі складу засновників акціонерного товариства.
Рис. 2.1. Акціонування в умовах перехідної економіки України.
Названі вище переваги спр