РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Аналіз та узагальнення наукової літератури
Вивчення наукової літератури з теорії та методики фізичного виховання, психології, фізіології, гігієни, педагогіки дало можливість з'ясувати причини низького рівня фізичного розвитку, стану соматичного здоров'я і психологічних особливостей у школярів з ПС, які пов'язані із основним захворюванням даного контингенту населення України, виділити невирішені питання, визначити проблему і наукове завдання для власного дослідження.
Аналіз наукових джерел, який проводився в науковій бібліотеці імені М.О. Вернадського (м. Київ) дав можливість розкрити зміст основних понять, визначити зміни фізичної працездатності, рухової активності та їх взаємозв'язок із станом соматичного здоров'я та станом психічного розвитку, а також встановити основні критерії у дозуванні фізичного навантаження на уроках фізичного виховання в спеціальних навчальних закладах. На основі аналізу та узагальнення науково-методичних джерел були визначені об'єкт, предмет, гіпотеза, мета і завдання дослідження.
2.2. Педагогічне спостереження проводилося з метою вивчення нових організаційних форм фізичного виховання для школярів з ПС. Уточнення рівня рухового компоненту у добовому бюджеті часу у школярів з ПС, методів проведення занять, відповідність об'єму та інтенсивності навантаження, інтервалів відпочинку у процесі занять фізичними вправами. Спостереження проводились за виконанням режиму дня старшокласниками експериментальної групи і за відношенням учнів до занять фізичною культурою під час обстеження зверталась увага на індивідуальні психологічні особливості школярів з ПС, реакцію організму на заданий рівень фізичного навантаження. Узагальнені результати педагогічного спостереження були використані у процесі розробки експериментальної програми фізичного виховання для школярів з ПС.
2.3. Педагогічне тестування включало комплекс методик, які були направлені на вивчення розвитку фізичних якостей у школярів з ПС. Для вибору показників, які характеризують рівень фізичних якостей, ми враховували сучасні комплексні дослідження стану фізичного розвитку школярів України [20].
2.4. Морфо-фізіологічні методи дослідження використовувалися для оцінки функціональних властивостей кардіореспіраторної системи за рівнем систолічного і діастолічного артеріального тиску (АТ), частотою серцевих скорочень (ЧСС), типом електрокардіографічного (ЕКГ) дослідження, життєвою ємністю легень (ЖЄЛ). Для визначення АТ і ЧСС користувалися портативним електронним сфігмоманометром фірми "Nissay". ЕКГ реєстрували у 12-ти відведеннях на комп'ютерній приставці "CardioLab -2000". Визначення ЖЄЛ проводили за допомогою комп'ютерної приставки для спірографії "SpiroCom".
Антропометричні дослідження проводили за методикою Е. Мартіросова (1975).
Визначення фізичної працездатності здійснювали з використанням функціональної проби PWC170 на велоергометрі.
При постійній частоті педалювання (60 обертів за хвилину) навантаження дозували індивідуально в залежності від маси тіла. Потужність першого навантаження складала 1 Вт/кг, потужність другого - 2 Вт/кг. Якщо після другого навантаження ЧСС не досягала 170 уд за хвилину, тоді визначали третє навантаження потужністю 2,5-3 Вт/кг. Тривалість кожного навантаження складала 3 хвилини із однохвилинною перервою для відпочинку. Під час велоергометрії здійснювали ЕКГ-контроль за допомогою 12-ти канальної комп'ютерної приставки "CardioLab-2000".
За допомогою прикладної комп'ютерної програми визначали показник максимального споживання кисню (МСК).
Для оцінки вегетативної регуляції серцевої діяльності додатково розраховували моду ряду (МО), амплітуду моди (АМО), максимальне (Мх) і мінімальне (Мn) значення ряду.
Показник, який досить повно характеризує стан ССС є індекс напруження (ІН) який обчислювали за формулою:
; (2.1)
де АМО - амплітуда моди (вірогідність домінуючого R-R інтервалу); ?Х - варіаційний розмах (різниця між максимальним і мінімальним значенням R-R інтервалів); МО - мода (найбільш вірогідне середнє значення випадкових величин, центр гістограми розподілу кардіоцентрів (R-R інтервалів).
Індекс напруження прямопропорційний середньому значенню ЧСС і оберненопропорційний значенню ?Х. Значення АМО збільшується пропорційно активації симпатичної регуляції серця, а ?Х - паралельно зростанню активності парасимпатичної регуляції.
2.5. Методи визначення кількісних і якісних характеристик рухової активності
Кількість добових і тижневих локомоцій визначали крокометрією за допомогою приладу фірми "OMRON" HJ-109-E/
Рухову активність визначали за методикою фремінгемського дослідження [58], яка дозволяє кількісно і якісно визначити добову рухову активність на основі хронометражу добової діяльності різного характеру з реєстрацією інтенсивності кожного виду фізичних зусиль [199]. Величина цих вимірів представляється у вигляді цифрового значення індексу фізичної активності (ІФА).
Для визначення кількісного значення різних за інтенсивністю видів рухової діяльності використовували вагові коефіцієнти з врахуванням кількості годин на кожному рівні фізичної активності (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Вагові коефіцієнти індексу фізичної активності
Рівень фізичної активностіПоглинання кисню, л/хвВагові коефіцієнтиБазовий0,251,00Сидячий0,281,10Малий0,411,50Середній0,602,40Високий1,255,00
При перемноженні кількості годин витрачених на кожен вид діяльності на ваговий коефіцієнт отримують кількість балів, які відповідають ІФА на кожному рівні. Сума ІФА всіх рівнів за добу відповідає добовому індексу фізичної активності (ІФАд).
Метод дозволяє аналізувати не тільки кількісний, але й якісний зміст індивідуальної рухової активності протягом доби, визначаючи вклад кожного виду діяльності в добовому бюджеті часу (ДБЧ).
Тижневу рухову активність дітей з ПС визначали за методикою О.С.Куца (1997). Еталоном динаміки рухової активності слугував індекс рухової активності (І
- Київ+380960830922