РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Під спостереженням перебували 104 хворих на ХРХС (41 чоловік і 63 жінки) віком від 15 до 69 років (у середньому 42,5±1,29 років), яких було поділено на дві групи: першу склали 67 пацієнтів без вторинного ІЕ, а другу - з ІЕ. У 1 групі було 18 чоловіків і 49 жінок, а в 2 - відповідно 23 і 14 (?2=12,44, p<0,001). Обидві групи не розрізнялися між собою за віком (S=1,96, p=0,053), який відповідно склав 40,7±1,33 років і 45,9±2,65 років.
Серед обтежених осіб 1 групи тривалість пороків серця складала 16,2±1,43 років. Недостатність мітрального клапана констатовано у 97,0% хворих, стеноз лівого атріовентрикулярного отвору - у 50,8%, недостатність півмісяцевих клапанів аорти - у 64,2%, стеноз устя аорти - у 10,5%, недостатність тристулкового клапана - у 11,9%. Комбінований мітральний порок відзначено в 47,8% спостережень, комбінований аортальний - у 13,4%, сумісний мітрально-аортальний - у 61,2%, мітрально-трикуспідальний і аортально-трикуспідальний -у 1,5%, мітрально-аортально-трикуспідальний - в 9,0%. Відносну недостатність тристулкового клапана встановлено у 40,3% пацієнтів, пульмонального клапана - у 7,5%. 14,9% хворим на попередніх етапах виконано мітральну комісуротомію, 6,0% - протезування мітрального клапана, 4,5% - аортального. 1 порок серця діагностовано у 19,4% хворих, 2 - у 35,8%, 3 - у 35,8%, 4 - у 6,0%, 5 - у 3,0%.
Відсутність активності ревматизму або її I ступінь відзначено у 88,1% хворих, II-III ступінь - у 11,9%. Показники середнього артеріального тиску склали 104,7±2,23 мм рт. ст., а периферичного судинного опору - 1349±51,4 дин.с.см-5. Згідно з класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA), I функціональний клас серцевої недостатності констатовано в 19,4% спостережень, ІІ - в 40,3%, ІІІ - в 32,8%.
Рис. 2.1. Частота окремих електрокардіографічних показників
у хворих на ХРХС (%).
Примітка. 1 - мерехтіння передсердь, 2 - тріпотіння передсердь, 3 - надшлуночкова екстрасистолічна аритмія, 4 - шлуночкова екстрасистолічна аритмія, 5 - внутрішньошлуночкова блокада, 6 - атріовентрикулярна блокада 1 ступеня, 7 - синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, 8 - гіпертрофія лівого шлуночка, 9 - гіпертрофія лівого передсердя, 10 - гіпертрофія правого шлуночка.
Як видно з рис. 2.1, при електрокардіографічному дослідженні мерехтіння передсердь виявлено у 31,3% обстежених, їх тріпотіння - у 6,0%, надшлуночкову екстрасистолічну аритмію - у 4,5%, шлуночкові - у 9,0%, внутрішньошлуночкову блокаду - у 3,0%, атріовентикулярну блокаду I ступеня - у 4,5% , синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта - у 7,5%, гіпертрофію лівого шлуночка - у 67,2%, гіпертрофію лівого передсердя - у 37,3%, гіпертрофію правого шлуночка - у 17,9% .
За даними ехокардіографічного дослідження (рис. 2.2), ураження мітрального клапана встановлено в 97,0% випадків, аортального - в 70,2%, трикуспідального - в 11,9%, пролапс мітрального клапана - в 26,9%, гіпертрофію міжшлуночкової перегородки - в 20,9%, лівого шлуночка - в 35,8%, дилатацію його порожнини - в 52,2%, гіпертрофію міокарда та дилатацію порожнини лівого передсердя - відповідно в 26,9% і 61,2%, правого шлуночка - в 16,4% і в 22,4%, правого передсердя - в 3,0% і 7,5%, зміни перикарда - в 10,5% .
Рис. 2.2. Частота окремих ехокардіографічних показниківу хворих на ХРХС (%).
Примітка. 1 - ураження мітрального клапана, 2 - ураження аортального клапана, 3 - ураження трикуспідального клапана, 4 - пролапс мітрального клапана, 5 - гіпертрофія міжшлуночкової перегородки, 6 - гіпетрофія лівого шлуночка, 7 - дилатація лівого шлуночка, 8 - гіпертрофія лівого передсердя, 9 - дилатація лівого передсердя, 10 - гіпертрофія правого шлуночка, 11 - дилатація правого шлуночка, 12 - гіпертрофія правого передсердя, 13 - дилатація правого передсердя, 14 - ураження перикарда.
Тривалість ІЕ складала 16,2±1,43 років. Серед обстежених осіб 2 групи ревматичні пороки виявилися такими (рис. 2.3): недостатність мітрального клапана констатовано у 91,9% хворих, стеноз лівого атріовентрикулярного отвору - у 51,4%, недостатність півмісяцевих клапанів аорти - у 73,0%, стеноз устя аорти - у 27,0%, недостатність тристулкового клапана - у 43,2%. Таким чином, останній порок і аортальна недостатність при ХРХС є факторами ризику розвитку вторинного ІЕ. Комбінований мітральний порок відзначено в 46,0% спостережень, комбінований аортальний - у 27,0%, сумісний мітрально-аортальний - у 64,9%, мітрально-трикуспідальний - в 32,4%, аортально-трикуспідальний - в 18,9%, мітрально-аортально-трикуспідальний - у 18,9%. 1 порок серця діагностовано у 5,4% хворих, 2 - у 32,4%, 3 - у 43,2%, 4 - у 16,2%, 5 - у 2,7%.
Відсутність активності ревматизму або її I ступінь на попередніх етапах відзначено у 83,8% хворих, II-III ступінь - у 16,2%. Показники середнього артеріального тиску склали 102,6±2,90 мм рт. ст., а периферичного судинного опору - 1666±163,9 дин.с.см-5. Згідно з класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA), I функціональний клас серцевої недостатності констатовано в 13,5% спостережень, ІІ - у 59,5%, ІІІ - у 27,0%.
Рис. 2.3. Частота окремих пороків серця у хворих 1 та 2 груп (%).
Примітка. 1 - мітральна недостатність, 2 - мітральний стеноз, 3 - аортальна недостатність, 4 - аортальний стеноз, 5 - трикуспідальна недостатність.
Як видно з рис. 2.4, при електрокардіографічному дослідженні мерехтіння передсердь виявлено у 43,2% обстежених з ІЕ, їх тріпотіння - у 16,2%, надшлуночкову екстрасистолічну аритмію - у 8,1%, шлуночкові - у 13,5%, внутрішньошлуночкову блокаду - у 35,1%, атріовентикулярну блокаду I ступеня - у 13,5%, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта - у 5,4%, гіпертрофію лівого шлуночка - у 54,1%, гіпертрофію лівого передсердя - у 27,0%, гіпертрофію правого шлуночка - у 21,6%.
Рис. 2.4. Частота окремих електрокардіографічних показників
у хворих на ХРХС, ускладнену ІЕ (%).
Примітка. 1 - мерехтіння передсердь,