РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
ОСВІТОЮ В УКРАЇНІ
2.1. Поняття, принципи та система освіти в Україні
В сучасних умовах освіта виступає потенційно могутнім фактором соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку цивілізації. Вона проникає у всі аспекти соціального життя, бере на себе відповідальність за виховання підростаючого покоління, розвиток особистості, підготовку кваліфікованих кадрів для всіх сфер життєдіяльності суспільства. Ще в 70-і роки ХХ ст. західнонімецькі соціологи Х. Байнхауер і Е. Шмакке в роботі "Зведення міжнародних прогнозів" наголошували: "Кажуть про епоху науки, техніки, космічного простору, обчислювальних машин і т.д. З усіх цих визначень до найближчих 30 рокам більше всього підходить формула "епоха освіти" [126].
В Національній доктрині розвитку освіти України освіта зазначена як стратегічна основа розвитку суспільства, нації й держави, найбільш масштабна і людиноємна сфера суспільства, запорука його політичної, соціально-економічної, наукової організації. Вона є засобом відтворення й розвитку інтелектуального, духовного народу, виховання патріота і громадянина, дієвим чинником модернізації суспільства, авторитету держави на міжнародній арені [25].
В Конституції наша держава закріпила право громадян на освіту (ст. 53) і визначила підстави для його реалізації, тобто систему освіти, яка забезпечує загальноосвітню і професійну підготовку громадян України, а так само професійну підготовку іноземних громадян за міжнародними угодами або контрактами. Таким чином, право громадян на освіту, насамперед, реалізується через чинну в Україні систему освіти.
Для громадян України повна загальна середня освіта є обов'язковою. З цієї причини в Україні загальна середня освіта є стрижневою, що охоплює фактично все населення країни. Основні питання, пов'язані з його отриманням, регулюються Законом України від 13 травня 1999 р. "Про середню загальну освіту" [8].
Основним нормативним актом, що регулює діяльність у сфері освіти в державі, є Закон України від 23 березня 1996 р. "Про освіту". Він закріплює доступність і безкоштовність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних учбових закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання. Ним же регулюються питання надання державних стипендій і пільг учням і студентам; соціального захисту вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів закладів, у яких вони отримують освіту; способи сприяння отриманню освіти в домашніх умовах і т.ін. За законом громадяни мають право безкоштовно отримувати вищу освіту в державних і комунальних учбових закладах на конкурсній основі, а громадянам, які є представниками національних меншин, держава гарантує право навчання рідною мовою або вивчення рідної мови в державних і комунальних учбових закладах або за сприяння національних культурних товариств [14].
Освіта є одним з найдавніших соціальних інститутів, покликаним до життя потребами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навички, готувати нові покоління до життя, суб'єктів соціальної дії - для розв'язання економічних, соціальних, культурних проблем, що виникають перед людством. У сучасному світі освіта є складним і багатоманітним суспільним явищем, сферою передавання, засвоєння і перетворення знань та соціального досвіду. Освіта - це певна система навчальних і виховних закладів, які розробляють різноманітні форми залучення свого досвіду до засвоєння багатств культури.
Освіта інтегрує різні види навчальної та виховної діяльності в єдину систему, орієнтує їх на соціальне замовлення суспільства.
Серед соціальних інститутів суспільства сучасної цивілізації освіта посідає одну з провідних позицій. Адже добробут людини, стан культури та духовності в суспільстві, темпи економічного, науково-технічного, політичного і соціального прогресу безпосередньо залежать від якості та рівня освіти.
Освіта як соціальне явище органічно пов'язане з усіма галузями матеріальної та духовної культури, є об'єктом дослідження багатьох наук. Закон України "Про освіту" [14] трактує це явище як основу інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави, визначає цілі освіти:
- всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства;
- розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей;
- виховання високих моральних якостей;
- формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору;
- збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу;
- підвищення освітнього рівня народу;
- забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Д. Дзвінчук зауважує, що освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги націй і народів [107, с. 54-71].
Підвищення ролі освіти в житті суспільства потребує з'ясування самого поняття "освіта". Воно багатоаспектне, що обумовлює складність визначення. Відсутність інтегрального поняття примушує дослідників постійно виділяти той чи інший аспект, який відповідає його конкретним пізнавальним завданням. Це породжує розходження дефеніційного порядку, спричиняє заміну одного поняття іншим, робить нечітким понятійний апарат.
У науковій літературі освіта часто ототожнюється з процесом передавання готового знання, а також з процесом навчання. Освіта визначається як процес і результат засвоєння систематизованих знань, умінь, навичок або як сукупність знань і пов'язаних з ними умінь та навичок, необхідних для практичної діяльності, чи як навчання [134, с. 12-13; 208, с. 15; 228, с. 3
- Київ+380960830922