РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРТИЗА ЯК ЗАСІБ ДОКАЗУВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ У СПРАВАХ З ПОРУШЕННЯ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
2.1. Поняття експертизи як засобу доказування у справах з порушення прав інтелектуальної власності
Сучасний стан розвитку науки і техніки, вдосконалення рівня правового регулювання суспільних відносин у сфері господарської діяльності, інтереси судової практики потребують від фахівців, що займаються проблемами судової експертизи, швидкої реакції на появу нових наукових даних, технічних рішень, розробки та оволодіння новими методиками. Об'єктивним процесом є постійне поглиблення галузі знань про судову експертизу, що пов'язується з рядом факторів: процесом розвитку пізнавальних можливостей людини, розробкою наукою нових наукових методів та методик отримання вірного знання, нових технологій, напрацювання практичного досвіду тощо. Не дарма говорять, що через експертизу відбувається залучення на службу правосуддю сучасних досягнень науки і техніки [162, с. 9; 67, с. 51].
Доцільність залучення експерта до участі у цивільному процесі з розгляду спорів, пов'язаних з порушенням прав інтелектуальної власності, пояснюється, головним чином, необхідністю винесення рішень на підставі спеціальних знань, якими судді, що мають юридичну освіту, переважно не володіють.
Враховуючи роль судової експертизи як засобу доказування у цивільно-правових спорах, пов'язаних з порушенням прав інтелектуальної власності, логічною виглядає необхідність безпосереднього розкриття її специфіки як одного із засобів доказування.
Поняття "експертиза" (лат. expert - такий, що знає із досвіду, досвідчений, досліджений, перевірений) використовується в науці і практиці для позначення досліджень, що вимагають використання професійних знань. Результати експертизи отримуються дослідним шляхом за допомогою спеціального інструментарію - експертних методик.
Судова експертиза - це відмінний від інших специфічний різновид експертиз, що має особливий статус. Подібність її до експертиз в інших сферах людської діяльності полягає у тому, що вона, по суті, є дослідженням, заснованим на використанні спеціальних знань. Водночас далеко не будь-яке дослідження, засноване на використанні спеціальних знань, може називатися судовою експертизою, оскільки такі експертизи здійснюються у ході судового дослідження з цивільних, господарських або кримінальних справ, справ про адміністративне правопорушення.
Зокрема, на погляд фахівців, судову експертизу від експертиз, що здійснюються в інших сферах людської діяльності (державна експертиза, відомча експертиза, експертиза якості та безпеки товарів, експертиза по факту порушення прав споживачів тощо) відрізняють наступні ознаки: 1) підготовка матеріалів на експертизу, призначення та проведення її з дотриманням спеціального правового регламенту, що визначає поряд з відповідною процедурою права та обов'язки експерта, суб'єкта, що призначив експертизу, учасників кримінального, цивільного, господарського, адміністративного процесу; 2) проведення дослідження, заснованого на використанні спеціальних знань у різних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла; 3) надання висновку, що має статус джерела доказів [152, с. 24].
Сучасне розширення сфери використання судової експертизи у цивільних справах з правовідносин у сфері інтелектуальної власності (як і у господарському судочинстві) обумовлено рядом факторів, у тому числі:
- необхідністю об'єктивізації процесу доказування, забезпечення захисту майнових та немайнових прав та законних інтересів особи;
- скороченням легального виробництва, розповсюдженням піратської продукції, падінням довіри до реклами і бізнесу взагалі;
- погіршенням якості товарів, їх підробкою, що може спричинити погрозу здоров'ю та життю споживачів;
- тим, що інтеграція та диференціація наукового знання обумовлюють можливість використання у доказуванні нових досягнень сучасної науки і техніки;
- погіршенням ділової репутації, недоотриманням доходів від законного володіння об'єктами права інтелектуальної власності тощо.
Аналіз юридичної літератури дозволяє зробити висновок, що існує декілька видів процесуального використання спеціальних знань, основним з яких є судова експертиза. Її суть полягає в аналізі за завданням слідчого, суду, особи або органу, що здійснює судочинство по справі про адміністративне правопорушення, обізнаною особою (експертом) наданих в його розпорядження матеріальних об'єктів експертизи (речових доказів), а також різноманітних документів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для правильності вирішення справи [152, с. 8]. За результатами дослідження експерт складає висновок, який виступає одним з передбачених законом джерел доказів, а фактичні дані, що містяться в ньому, - доказами.
Водночас слід розуміти, що висновок судової експертизи жодним чином не має переваг перед іншими доказами. Високий науковий авторитет висновку експерта не надає йому наперед встановленої сили. Тому випадки, коли суди всупереч закону розглядають висновки експертів як джерело доказів, що має перевагу над іншими доказами, без належної їх перевірки й оцінки або переоцінюють доказове значення ймовірних висновків, є помилковою практикою, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд України, зокрема - у постанові Пленуму від 30 травня 1997 р. № 8 (із змінами, внесеними постановою Пленуму ВСУ від 25 травня 1998 р. № 15 [240].
Можна погодитися з думкою Сахнової Т.В., що судова експертиза є одним з інститутів доказового права, через призму якого можна прослідкувати значну кількість закономірностей сучасного розвитку цивільного процесуального права [158, с. 3]. Її процесуальна функція полягає у вирішенні на підставі спеціальних знань та навичок питань, що виникають у процесі цивільного судочинства [19, с. 303].
Системне дослідження інституту судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності дозволяє вирішити ряд завдань науково-практичного характеру. З одного боку воно має нау