РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ
ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ
2.1. Об'єкт валютного контролю
Суб'єкти валютних правовідносин реалізують поставлені перед ними цілі через певні правові механізми. Така система заснована на нормативно заданій програмі, певному алгоритмі, що передбачає, які засоби, на якому етапі та при яких умовах повинні застосовуватися 75. Про ефективність конкретного ж механізму свідчить реальне досягнення мети, встановленої законодавством, а разом із тим і позитивність отриманих результатів.
Процес здійснення валютного контролю невід'ємно пов'язаний з державним управлінням у цій сфері правовідносин. Жодна держава не дозволить собі самоусунутися від координації підприємницької діяльності, зокрема, зовнішньоекономічної діяльності, з якою пов'язане здійснення більшої частини валютних операцій. Світовий досвід доводить неможливість абсолютної свободи ринкових відносин. Валютний контроль є необхідним інструментом здійснення державою управління валютними відносинами.
Механізм валютного контролю повинен включати всі необхідні елементи, які визначають внутрішню його будову, є органічно поєднаними та в сукупності складають передумову ефективної реалізації валютного контролю.
На сучасному етапі розвитку науки та практики валютного контролю питання механізму валютного контролю як комплексного явища є мало дослідженим. У більшості випадків науковці розглядають лише окремі елементи даного механізму.
На важливість виділення механізму валютного контролю звертає увагу російський учений О.М.Козирін у своїй праці "Валютный контроль внешнеторговой деятельности", визначаючи механізм валютного контролю як сукупність двох складових:
1) суб'єктної складової, що включає спеціальні особи, інститути, органи, що беруть участь у процесі валютного контролю, та
2) функціональної складової, що є набором форм та методів контрольної діяльності.76
На наш погляд, окрім зазначених елементів механізму валютного контролю, слід виділити таку необхідну його складову, як об'єкт валютного контролю. Адже як напрямок фінансового контролю валютний контроль повинен включати всі елементи, потрібні для успішної його реалізації.
З точки зору теорії пізнання, об'єкт і суб'єкт є взаємодіючими протилежностями процесу пізнання: свідома істота, що пізнає, - суб'єкт і пізнавана дійсність - об'єкт 77. Таким чином, із філософської точки зору об'єкт є необхідним компонентом відносин як те, що змушує суб'єкта активно діяти, вступати в конкретні зв'язки з іншими суб'єктами.
Метою дослідження категорії об'єкта є вирішення питання стосовно того, що контролюють органи та агенти валютного контролю, на яку діяльність спрямована їхня компетенція.
Об'єкт контрольного правовідношення повинен бути здатний задовольнити інтерес підконтрольного суб'єкта 78. Справедливою є думка про те, що контрольна діяльність полягає в перевірці відповідності стану контрольованого об'єкта встановленим правилам 79. Це означає, що діяльність суб'єктів валютних операцій повинна відповідати, зокрема, вимогам валютного законодавства. І саме об'єкт контрольних правовідносин у сфері валютних відносин буде визначати специфіку цих відносин.
Визначаючи об'єкт валютного контролю ключовим словом валютні операції, ми розуміємо під вступом у валютні контрольні правовідносини, у першу чергу, здійснення різних видів валютних операцій.
Таким чином, у процесі валютного контролю необхідно отримати відповідь на питання: "Хто є учасниками відносин у сфері валютного контролю? Стосовно чого здійснюється валютний контроль (на що спрямовані дії учасників валютного контролю)? Яким чином (за допомогою яких засобів) здійснюється валютний контроль?".
Отже, механізм валютного контролю, на наш погляд, являє собою систему взаємопов'язаних його елементів, зокрема, об'єкт, суб'єкти та методи валютного контролю, за допомогою яких реалізуються мета, завдання та функції останнього.
В Україні, на жаль, до цього часу основним нормативно-правовим актом, що має силу закону й закріплює засади валютного контролю, у тому числі визначає його окремі структурні елементи залишається Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року з наступними змінами й доповненнями (далі - Декрет). Саме цим актом визначений безпосередній об'єкт валютного контролю через закріплення сфери його поширення. Так, пункт 1 статті 12 (Сфера валютного контролю) вищезгаданого Декрету встановлює, що валютному контролю підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів.
Відповідно до пункту 2 статті 1 Декрету до валютних операцій належать наступні операції:
- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
- операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей 80.
Таким чином, чинне національне законодавство визначає валютні операції шляхом наведення їхнього переліку, не закріплюючи безпосередньо визначення поняття валютної операції. З нашої точки зору, такий підхід законодавця не відображає сутності валютних операцій, оскільки не містить вказівку на їхні загальні ознаки та специфіку по відношенню до діяльності, не пов'язаної з валютними цінностями. Фактично у вказаній статті Декрету міститься класифікація валютних операцій. Інші законодавчі акти, зокрема, Цивільний та Господарський кодекси України від 16 січня 2003 року, також не закріплюють поняття валютної операції. У Проекті Закону України "Про валютне регулювання" від 23 травня 1997 року також не передбачено визначання поняття валютної операції.
Поняття валютної операції на сьогоднішній день майже не д
- Київ+380960830922