Ви є тут

Вимоги до працівників за трудовим правом України

Автор: 
Лукашева Наталія Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U002617
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРОФЕСІЙНІ ВИМОГИ ДО ПРАЦІВНИКІВ

2.1. Зміст професійних вимог до працівників.

Професійні вимоги до працівників займають центральне місце в системі вимог до працівників. Тому в науковій літературі звертається увага на те, що принцип "застосування праці робітників і службовців за їх спеціальністю та кваліфікацією лежить в основі норм, що визначають порядок і межі використання праці працівника" [114, с. 160].
При встановленні професійних вимог до працівників ураховуються перш за все передбачені законодавством про освіту структура освіти, освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні, наукові ступені та вчені звання. До працівників можуть висуватися вимоги наявності загальної середньої освіти, професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти.
У межах загальної середньої освіти як освітні рівні виокремлюються початкова загальна освіта, що здобувається в загальноосвітніх навчальних закладах І ступеня, базова загальна середня освіта, що здобувається в загальноосвітніх навчальних закладах ІІ ступеня, і повна загальна середня освіта, що здобувається в загальноосвітніх навчальних закладах ІІІ ступеня (ч. 1 ст. 30 Закону "Про освіту" [29]; ч. 1 ст. 12 Закону "Про загальну середню освіту" [31]). Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників при встановленні кваліфікаційних вимог до працівників досить часто висуває вимогу наявності повної або базової загальної середньої освіти. Трапляються і випадки, коли до працівників альтернативно висувається вимога наявності базової або початкової загальної середньої освіти (це стосується, наприклад, професії швейцара, кваліфікаційна характеристика якої дається в § 147 Розділу 2 Випуску 1 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників [46]). Однак, початкова загальна середня освіта не може бути альтернативою базовій загальній середній освіті: якщо визнається обов'язковою і достатньою початкова середня освіта, то це означає, що вимога базової загальної освіти не заявляється взагалі.
Вища освіта також поділяється на освітні рівні. Як освітні рівні виокремлюються неповна вища освіта, базова вища освіта, повна вища освіта (ч. 1 ст. 6 Закону "Про вищу освіту" [32]). В Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників [45; 46] при формулюванні кваліфікаційних вимог до працівників використовуються всі названі освітні рівні. При цьому зазвичай указується "освіта відповідного напрямку" без розкриття змісту цього напрямку. Часто цей напрямок є самозрозумілим. Так, напрямок вищої освіти для юрисконсульта не може бути іншим, ніж правознавство. Але коли вимога мати повну вищу освіту відповідного напрямку висувається до керівника підприємства, то зміст цього напрямку не може бути встановлений однозначно: "відповідними" напрямками вищої освіти для керівника підприємства можуть бути визнані не тільки вища технічна освіта за профілем діяльності підприємства, а і вища економічна чи юридична освіта. Не виключається, що "відповідним" напрямком вищої освіти може бути визнана й інша вища освіта.
В окремих актах законодавства напрямок вищої освіти встановлюється не вказівкою на те, що він має бути відповідним, а більш конкретно. Так, п. 1 частини другої ст. 42 Закону "Про банки і банківську діяльність" [8] встановлює, що керівники банку (такими в даному випадку є голова і заступники голови ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку, головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених структурних підрозділів банку) повинні мати вищу економічну або юридичну освіти чи освіту в галузі управління. При цьому робиться посилання "залежно від займаної посади". Керівниками та головними фахівцями гірничого підприємства призначаються особи з вищою освітою, що відповідає профілю цього підприємства. Стосовно працівників, які здійснюють керівництво гірничими роботами, встановлена вимога наявності вищої гірничотехнічної освіти (частини п'ята, шоста ст. 40 Гірничого Закону [6]). Частина третя ст. 38 Закону "Про страхування" [27] встановлює, що голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинні мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер - вищу економічну освіту.
Встановлення у кваліфікаційних характеристиках вимоги до працівників мати вищу освіту відповідного рівня за певним напрямком конкретизується вказівкою на освітньо-кваліфікаційний рівень (молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, магістра).
Навчання в аспірантурі і докторантурі не обов'язково закінчується здобуттям наукового ступеня кандидата чи доктора наук. Але вже самому проходженню (закінченню) навчання в аспірантурі чи докторантурі інколи надається юридичного значення. Так, відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону "Про вищу освіту" [32] на посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, "а також випускники магістратури, аспірантури, докторантури".
До керівника факультету вищого навчального закладу висувається вимога мати вчене звання (принаймні, доцента) і науковий ступінь (принаймні, кандидата наука) (ч. 1 ст. 40 Закону "Про вищу освіту"). Стосовно кандидатів на посади керівників вищих навчальних закладів висувається вимога мати вчене звання професора і науковий ступінь доктора або кандидата наук (ч. 1 ст. 39 Закону "Про вищу освіту").
Стосовно професійних вимог до працівників, які встановлені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, є пряма вказівка на те, що особи, які не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання й обов'язки, можуть бути, як виняток, прийняті на відповідну роботу [46, п. 13]. Стосовно керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців допустимість прийняття на роботу за зазначених умов пов'язується з рекомендацією атестаційної комісії [45, п. 11].
Разом з тим стосовно певних категорій