Ви є тут

Генетичні маркери крові у хворих на хронічний гепатит С

Автор: 
Попович Олександра Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U002831
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Клініко-лабораторна характеристика обстежуваного контин-генту

Для вирішення поставлених у роботі завдань було обстежено 358 хворих на ХГС, з них 232 (64,8%) чоловіка і 126 (35,2%) жінок, які знаходяться на диспансерному обліку у Вінницькому міському гепатологічному центрі (інфекційне відділення №2, МКЛ №1 м. Вінниця). Матеріалом для дослідження в залежності від виду надання медичної допомоги (амбулаторне лікування, стаціонарне лікування) слугували амбулаторні карти та історії хвороб пацієнтів з ХГС, які не отримували противірусної, імуномоделюючої або тривалої, більше місяця гепатопротекторної терапії. Всі обстежені - особи української національності у третьому поколінні, корінні жителі Вінницької області. Такий підхід щодо збору матеріалу викликаний тим, що за даними літератури широко відомий факт неоднакового розподілу антигенів крові у різних народів [10]. Змішування в одну групу осіб різного походження дає недостовірну оцінку фенотипічних та генних частот груп крові серед популяції. Крім того, міграція населення, котра в тій чи іншій мірі характерна для жителів Вінницької області, також могла б вплинути на структуру поширеності антигенів крові.
При розподілі контингентів за віком ми застосовували класифікацію, затверджену на симпозіумі по віковій морфології, фізіології АПН СРСР в 1965 році, яка найбільш часто використовується при антропогенетичних дослідженнях. За цією класифікацією були виділені такі вікові категорії: перший зрілий вік (І ЗВ) - 21-35 років; другий зрілий вік (ІІ ЗВ) - 36-55 років; похилий вік (ПВ) - 56 років і старші. Також окремо ми визначили групу пацієнтів віком 16-20 років. Серед обстежених переважали особи зрілого віку: І ЗВ - 43%, ІІ ЗВ - 43,1% (середній вік 37,14?0,64) (табл. 2.1).

Таблиця 2.1
Статево-вікова характеристика обстежуваного контингенту
Стать
ВікЧоловіки
Абс.(%)Жінки
Абс.(%)16-2018(5,0)4(1,1)І ЗВ115(32,1)39(10,9)ІІ ЗВ89(24,9)65(18,2)ПВ10(2,8)18(5,0)Всього232(64,8)126(35,2)
Для визначення можливих факторів ризику виникнення ХГС, встанов-лення передбачуваної давності захворювання ми проводили аналіз епідеміоло-гічного анамнезу. Класифікація основних чинників епідеміологічного анамнезу проводилась з урахуванням відомих світовій медицині факторів, які як доведено, сприяють розповсюдженню HCV - інфекції [ 118, 121, 157, 167].
В нашому дослідженні більшість хворих вказували на наявність оперативних втручань (21,0%), лікувально-діагностичні парентеральні маніпуляції (20,4%), трансфузії препаратів крові (19,0%). Найменший відсоток пацієнтів складали медичні працівники з обтяженим професійним анамнезом (4,7%), особи, яким робили татуювання (1,4%) та хворі з можливим статевим шляхом передачі (0,8%). Зв'язок захворювання на ХГС із вживанням ін'єкційних наркотиків був встановлений у 4,7% випадків. Серед всіх обстежених за виключенням осіб з епідеміологічним анамнезом, пов'язаним з трансфузіями препаратів крові та можливим статевим шляхом інфікування переважали чоловіки (табл. 2.2).
На рис. 2.1 фактори ризику згруповані для акцентування частоти їх розподілу в залежності від природності механізму передачі. В нашому дослідженні більшість випадків інфікування HCV належить хворим з парентеральним шляхом зараження, пов'язаним з різноманітними лікувально-діагностичними процедурами.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на ХГС з різним епідеміологічним анамнезом
Епідеміологічний анамнезХворі на ХГСЧоловіки і жінки
Абс.(%)Чоловіки
Абс.(%)Жінки
Абс.(%)Оперативні втручання75(21,0)45(12,6)30(8,4)Лікувально-діагностичні парентеральні маніпуляції73(20,4)52(14,5)21(5,9)Трансфузії препаратів крові68(19,0)25(7,0)43(12,0)Донорство крові46(12,9)40(11,2)6(1,7)ХГС із невстановленим фактором передачі28(7,8)22(6,2)6(1,6)Санація ротової порожнини26(7,3)18(5,1)8(2,2)Вживання ін'єкційних наркотиків17(4,7)16(4,4)1(0,3)Професійний анамнез (медпрацівники)17(4,7)10(2,7)7(2,0)Татуювання5(1,4)4(1,1)1(0,3)Статевий шлях3(0,8)0(0)3(0,8)Всього358(100)232(64,8)126(35,2)
Рис. 2.1. Розподіл хворих на ХГС в залежності від шляхів інфікування.

Враховуючи середньостатистичні темпи розвитку процесу фіброзування в тканині печінки [20, 164, 218, 224] всі пацієнти на ХГС були розподілені на групи з різним терміном тривалості захворювання (середня тривалість ХГС - 10,94?0,36 років), при цьому враховувались дані епіданамнезу, клініко-лабораторні показники та результати інструментальних методів дослідження, в тому числі пункційної біопсії печінки з послідуючим морфологічним вивченням пунктату. Згідно отриманих даних особи з вірогідною тривалістю захворювання ?5 років складали 25,1%, 6-11 років - 39,7%, 12-17 років - 19,6%, >17 років - 15,6% хворих на ХГС (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Розподіл хворих на ХГС з різною тривалістю захворювання.
При обстеженні у 329(92%) хворих відмічались ознаки астенічного синдрому, які проявлялись скаргами на підвищену втомлюваність після звичайних фізичних та психоемоційних навантажень, загальним нездужанням більш вираженим в другій половині дня, відсутністю відчуття бадьорості після нічного сну, порушенням нічного сну у вигляді тривалого періоду засинання, поверхневим чутливим сном та ранніми прокиданнями.
У частини обстежених 204(57%) спостерігались симптоми диспепсич-ного синдрому, при цьому найбільш частими скаргами були відчуття важкості і болі в правому підребер'ї, зниження апетиту і втрата ваги, періодично виникаюча нудота.
Скарги на болі в різних групах суглобів, які виникають без явної причини і самостійно минають без медикаментозної корекції турбували 75(21%) обстежених хворих.
При фізикальному обстеженні пацієнтів у 37(10%) були виявлені ознаки жовтяниці, які проявлялись субіктеричністю склер та слизової піднебіння Жовтушне забарвлення шкіри спостерігалось у 9(2,5%) випадках.
25(7%) хворих на ХГС скаржились на підвищення температури тіла