Ви є тут

Ландшафтознавчі основи оптимізації природно-заповідного фонду Миколаївської області

Автор: 
Патрушева Лариса Іванівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U002928
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЛАНДШАФТОЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ТЕРИТОРІЇ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДЛЯ ЗАПОВІДАННЯ

2.1. Регіональні особливості ландшафтної диференціації
У Миколаївській області виділені ландшафтні комплекси (ЛК) класу рівнинних ландшафтів, двох типів лісостепових та степових з трьома підтипами північностепових, середньостепових, південностепових [121].
У процесі аналізу морфологічної структури ЛК виділено три рівні їх територіальної розмірності: регіональний, локальний і топологічний. Досліджена територія належить до Східно-Європейської рівнинної країни. Особливості її ландшафтної диференціації визначив комплекс зонально-азональних факторів: розташування в зоні контакту двох тектонічних макроструктур Українського кристалічного щита та Причорноморської западини; перевага в північній частині блокових тектоструктур; особливості неотектонічних рухів; неоднорідний геологічний фундамент (на півночі - кристалічний, на півдні - осадовий); рівнинний плоско-хвилястий рельєф; прибережно-морське розташування; помірно континентальний клімат з відносно теплою зимою та жарким посушливим літом; переважання в ґрунтовому покриві родючих чорноземних та темно-каштанових ґрунтів; поширення в до агрокультурний період різнотравно-типчаково-ковилових, типчаково-ковилових, полиново-злакових степів (на вододілах та привододільних схилах) і байрачних дібров на схилах балок та долин; розвиток ерозійних та суфозійних процесів; переважання в морфологічній структурі схилових і плоско-хвилястих рівнинних місцевостей.
У межах 8 ландшафтних областей виділяється 17 ландшафтних районів (рис. 2.1). Області об'єднують певні види та підвиди ландшафтів [219], наведені автором в дисертаційній роботі та продемонстровані на рис. 2.2.
Дністровсько-Дніпровський лісостеповий край
Південно-Подільська височинна область розташована у північно-західній частині адміністративної області від р. Південний Буг до вододілу рр. Кодима та Чичиклія. Абсолютні висоти досягають 190 м. У геоструктурному відношенні вона належить до Побузького антиклінорію. Загальний нахил поверхні південно-східний, що зумовило напрямок течії головних річок. Особливістю області є значне долинно-балкове розчленування до 1,0 км/км2 Річкові та балкові водозбори асиметричні. Долини мають ящикоподібну форму, добре розвинені заплави та перша надзаплавна тераса, високі тераси зустрічаються фрагментарно. Ця частина Миколаївської області є найбільш вологою та прохолодною. Пересічна температура січня становить -5? С, липня +21? С. Річна кількість опадів близько 450 мм. Розподілені вони протягом року нерівномірно, основна кількість припадає на теплий сезон [219]. На вододілах та схилах сформувалися чорноземи типові малогумусні та слабогумусовані. На північному заході регіону є фрагменти темно-сірих опідзолених ґрунтів та чорноземів реградованих переважно на лесових породах. У межах заплави та низьких надзаплавних терас р. Кодима є дернові переважно оглеєні піщані, глинисто-піщані та супіщані ґрунти у комплексі зі слабогумусованими пісками.
Рис. 2.1. Фізико-географічне районування Миколаївської області

Південна межа області співпадає з межею лісостепових височинних лесових ЛК, сильно розчленованих ярами та балками, врізаними в кристалічні породи, з чорноземами типовими малогумусними та опідзоленими під грабовими дібровами.
Рис. 2.2. Ландшафтні комплекси Миколаївської області
Південно-Придніпровська височинна область розташована у північно-західній частині Миколаївської адміністративної області на лівому березі р. Південний Буг. Абсолютні висоти до 180м, рельєф хвилястий. Вона належить до південно-західного схилу щита та південної околиці Бузько-дніпровського геоморфологічного рівня; ерозійні форми протягнулись у південному та північному напрямках і відкрили породи докембрію; характерною є коритоподібна форма річкових долин з асиметричними схилами. Клімат відрізняється невеликими амплітудами абсолютних та середньомісячних температур, відносно теплою та малосніжною зимою. У ґрунтовому покриві на вододілах переважають чорноземи типові малогумусні та слабогумусовані і чорноземи типові середньогумусні на лесових породах [121].
У межах дослідженої ділянки області виділено ЛК лісостепових височинних лесових ЛК, сильно розчленованих ярами та балками, врізаними в неогенові відклади, з чорноземами типовими середньогумусними, під дібровами з дубу скельного та дубу звичайного.
Дністровсько-Дніпровський північностеповий край
Південно-Придніпровська схилово-височинна область займає ділянку між р. П.Буг та адміністративним кордоном Миколаївської області. Територія ландшафтної області чітко поділяється на дві частини - північну та південну. Для північної частини характерним є: розміщення на Бузько-Дніпровському геоморфологічному рівні; належність до центральної припіднятої ділянки щита, що виражено у сучасній структурі ландшафту; численні ділянки річкових долин та долиноподібних балок глибоко врізані у докембрійський фундамент (у формуванні ЛК беруть участь кристалічні породи, їх скелясті виходи спостерігаються у долинах річок, балках та ярах); нерівний розподіл опадів протягом року приводить до частих засух та суховіїв, пилових бур, інтенсивних злив.
На вододілах сформувалися чорноземи звичайні глибокі середньо- та малогумусні на лесових породах. На шлейфах схилів у балках на делювіальних лесових породах утворилися намиті чорноземи та лучно-чорноземні ґрунти, що розміщені в комплексі з виходами кристалічних порід. На терасах зустрiчаються невеликi дiлянки супiщаних чорноземiв, які розвинулися на легких ґрунтоутворюючих породах.
Головною особливістю південної частини є розміщення на схилі Українського кристалічного щита, в північній частині архей-протерозойські породи фундаменту перекриті лише незначною товщею неогенових відкладів, у південній частині кристалічні породи опускаються на глибини понад 100 м. Така геологічна основа вплинула на геоморфологію, а відповідно і на весь ЛК. На межиріччі Інгул-Віс