Ви є тут

Правове регулювання відпусток цільового призначення.

Автор: 
Гуцу Світлана Федорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U003040
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
Право на цільову відпустку у зв'язку з навчанням
та умови його реалізації
2.1. Юридична природа відпусток у зв'язку з навчанням
Сучасні інтереси розвитку держави обумовлюють необхідність інтенсифікації суспільного виробництва та росту продуктивності праці як вирішальних факторів економічного та соціального розвитку України. В свою чергу розвиток сучасної економіки не можливий без ефективної праці, а вона - без подальшого зросту культури праці, без високої професійності працівника та постійного підвищення його кваліфікації. О.І. Процевський підкреслював, що взаємообумовленість таких категорій, як характер праці та підготовка людини до праці, дозволяють ставити питання про підвищення вимог до професійної підготовки працівників та службовців. Тут професійна підготовка охоплює не тільки кваліфікацію працівника, але і його політичний, загальноосвітній та культурний рівень [13, с. 102]. Як відомо, високий рівень освіти людини значно впливає на зміст її праці, надає їй нового, більш свідомого та раціонального характеру, а праця в свою чергу впливає на формування професійних якостей людини як працівника. Отже сама наявність такого зворотнього зв'язку потребує підготовки та підвищення професійної майстерності кадрів, що є сферою інтересів і працівника, і роботодавця, і держави.
Доступність всіх рівнів освіти є предметом як ідеологічних суперечок, так і державного законодавчого регулювання, в якому втілюються певні ідеологічні принципи. Як доводить С. Оксамитна, на ринку праці існує доволі тісний зв'язок між рівнем освіти та матеріальним положенням працівника. Цей зв'язок виявляється у тому, що у всіх сферх економіки з підвищенням рівня освіти знижується ризик втрати роботи, вища освіта стає основним фактором конкурентноспроможності на ринку праці та високих заробітків, про що свідчить значно вищий рівень зайнятості і благополуччя людей з вищою освітою [90].
Загальна декларація прав людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, гарантує кожній людині право на працю та освіту [91]. Україна не тільки закріпила вказані права, але і виступає гарантом їх реалізації, що підтверджується статтями 43 та 53 Конституції України. Реалізація права на освіту за чинним законодавством України гарантується доступністю та безоплатністю освіти в державних та комунальних навчальних закладах; розвитком системи навчальних закладів, що базуються на різних формах власності; відкритим характером навчальних закладів, який передбачає вільний вибір навчального закладу в залежності від здібностей та інтересів громадян; наданням державних стипендій та пільг учням та студентам; наявністю різних форм навчання (очна, заочна, екстернат); можливістю навчатися на рідній мові громадянам, що належать до національних меншин тощо.
Встановлені державою гарантії, що забезпечують право на освіту, дають можливість працівникам здобувати її і без відриву від виробництва. З метою заохочення працівників до підвищення свого освітнього рівня, трудовим законодавством України передбачені різноманітні пільги спрямовані на створення належних умов праці для працівників, що поєднують працю із здобуттям освіти. Наприклад, це встановлення скороченого робочого часу; надання вільного від роботи дня; обмеження щодо залучення до надурочних робіт тощо. Серед таких пільг провідне місце займає надання працівникам додаткових відпусток для навчання. Призначення вказаних відпусток полягає у забезпеченні працівників вільним від роботи часом для підготовки до іспитів та заліків, захисту дипломних робіт, навчання в аспірантурі тощо.
У зв'язку з великою різноманітністю форм та напрямків навчання чинне трудове законодавство передбачає декілька видів відповідних відпусток. Закон України "Про відпустки" у п'ятому розділі містить таку систему відпусток у зв'язку з навчанням:
1) відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах (ст.13 Закону);
2) відустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах (ст.14 Закону);
3) відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі (ст.15 Закону);
4) відпустки у зв'язку з профспілковим навчанням (ст.15-1 Закону);
В основу наведеної класифікації законодавцем покладено рівень освіти, яку здобуває працівник та її спрямованість. Окреме місце у системі відпусток займає творча відпустка, цільове призначення якої визначається у тому ж розділі Закону.
Звертаючись до досліджень вчених ХХ століття, що стосуються питання навчальних відпусток, слід виділити праці Л.Я. Гінцбурга [33, с. 56], який дає аналіз цього поняття, розкриває зміст, порядок надання та цілі вказаних відпусток. Він виділяє відпустки для здобуття освіти; відпустки по закінченню курсу навчання, які надаються молодим фахівцям, що були направлені на роботу після закінчення навчання; відпустку для складання вступних іспитів в аспірантуру; відпустки для підвищення кваліфікації. Окрім цього пропонує поділ відпусток за тривалістю, за способом та розміром оплати, за періодами часу в яких вони обчислюються тощо.
В сучасній науковій літературі також надається класифікація відпусток у зв'язку з навчанням. Наприклад, Л.П. Гаращенко [24] в основу класифікації поклала мету відпустки. Учбова відпустка на її думку надається для: 1) здобуття освіти; 2) професійної підготовки; 3) профспілкового навчання. Окремо виділяється творча відпустка. Така класифікація відповідає поділу відпусток наведеному у Конвенції МОП за № 140, яка у статті 2 передбачає, що "оплачувані учбові відпустки надаються для цілей: 1) професійної підготовки на будь-якому рівні; 2) загальної, соціальної або цивільної освіти; 3) профспілкового навчання" [70].
Аналіз норм Розділу ІІІ Закону України "Про відпустки" та інших чинних правових актів, що стосуються регулювання та порядку надання навчальних відпусток, надає можливість провести класифікацію додаткових відпусток у зв?язку з навчанням за декількома ознаками. Наприклад, вони різняться: