РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи дослідження.
1. Вивчення та аналіз науково-методичної літератури i документальних матеріалів (програм з фiзичного виховання, контент-аналiз медичних карт).
2. Антропометричні методи.
3. Фізіологічні методи.
4. Анкетування.
5. Педагогічні методи (з реєстрацією рухової активності за Фремiнгемською методикою, оцінкою фізичного стану i фізичної підготовленості).
6. Математична обробка експериментального матеріалу.
2.1.1. Аналіз та узагальнення літературних джерел.
Аналіз літератури здійснювався з урахуванням багатоплановості досліджуваної проблеми. Аналізувалися як фундаментальні праці з фізіології людини, так і ті, що стосуються окремих аспектів предмета досліджень. Особлива увага була приділена публікаціям провідних у світі фахівців в сферi рухової активності й фізичного виховання студентів: Р.С. Паффенбаргер, Л.Я. Іващенко, С.А. Душанiн, Г.Л. Апанасенко [11, 12, 83-87, 105-110, 178]. Детально аналізувалися роботи, що стосуються методів діагностики кількісного рівня здоров'я (Апанасенко Г.Л., Баєвський Р.М., Купер К.Х., Безматерна Г.Є. та Куликов І.Г.), організації фізичного виховання студентів (Круцевич Т.Ю., Куц О.С., Шиян Б.М.)[11, 15, 24, 133 - 137, 140, 248, 279].
2.1.2. Антропометричні дослідження.
При оцінці фізичного розвитку, при розрахунках індексів кількісного рівня здоров'я широко застосовувалися антропометричні методи дослідження.
Визначаючи зріст, ураховували, що довжина тіла протягом доби змінюється, до вечора вона може зменшитися на 1-2 см, а після тривалого фізичного навантаження зріст може зменшитися на 3-5 см.
Маса тіла має істотне значення для оцінки впливу фізичних навантажень на організм людини. Тому зважування систематично здійснювалося під час лікарсько-педагогічних спостережень і при самоконтролі. Визначення маси тіла здійснювалося на медичних вагах із точністю до 50 г.
Окружність грудної клітини вимірювали в трьох станах: при максимальному вдиху, під час паузи та при максимальному видиху. При вимірі стежили, щоб обстежуваний під час вдиху не напружував м'яза i не підіймав плечі, а під час видиху не нахилявся. Різниця між окружністю грудної клітини на вдиху i видиху називається екскурсією грудної клітини, та її середня величина дорівнює 5-7 см.
Життєва ємність легенів визначалася за допомогою спірометра. Обстежуваний спочатку робив 2-3 рази глибокий вдих і видихав, а потім, зробивши максимальний вдих, рівномірно видихав повітря до відмови. Вимір проводився 3 рази, ураховувався найбільший показник.
Динамометрія. Для виміру сили м'язів кисті використовують динамометр, що береться до руки стрілкою до долоні i стискується з максимальною силою, при цьому рука відводиться вбік. Із трьох вимірів ураховувався кращий результат у кілограмах.
Метод антропометричних індексів. Хоча цей метод не дає можливості повністю характеризувати ті або інші дані, він дозволяє періодично робити орієнтовні оцінки змін пропорційності фізичного розвитку.
Приводимо способи обчислення найбільш застосовуємих антропометричних індексів:
Масо-зростовий показник. Обчислювається діленням маси тіла на його довжину. У нормі частка від ділення рівняється 350-400 г для чоловіків i 325-375 г для жінок. Дані масо-зростового показника говорять про надлишок маси або навпаки.
Зросто-масовий показник обчислювався за формулою:
зріст (см) - 100 = маса (кг).
Результат показує нормальну для людини даного зросту масу тіла. Це найбільш простий і загальновідомий показник. Однак віднімання цифри 100 застосовується лише для оцінки зросто-масового показника дорослих людей низького зросту (155-165 см). При зрості 165-175 см віднімалося не 100, а 105 одиниць, при зрості 175-185 см - 110 одиниць. Наприклад, при зрості 173 см маса повинна дорівнювати 68 кг (173 - 105 = 68).
Коефіцієнт пропорційності (КП) можна визначити, знаючи довжину тіла у двох положеннях, що виміряється у відсотках:
де L1 - довжина в положенні стоячи, L2 - довжина тіла в положенні сидячи.
У нормі КП = 87-92%. Коефіцієнт пропорційності має певне значення при заняттях спортом. Особи з низьким КП мають за інших рівних умов більш низьке розташування центра ваги, що дає їм перевагу при виконанні вправ, що вимагають високої стійкості тіла в просторі (гірськолижний спорт, стрибки із трампліна, боротьба та ін.). Особи, що мають високий КП (більше 92%), мають перевагу перед людьми з низьким КП у стрибках, бігу. У жінок коефіцієнт пропорційності трохи нижче, ніж у чоловіків.
Життєвий показник визначався розподілом ЖЄЛ на масу тіла (у грамах). Частка від розподілу нижче 65-70 мол/кг у чоловіків i 55-60 мл/кг у жінок свідчить про недостатню життєву ємність легенів або про надлишкову вагу.
Індекс пропорційності розвитку грудної клітини дорівнює різниці між величиною окружності грудної клітини (у паузі) і половиною довжини тіла. Нормальна різниця становить 5-8 см для чоловіків. Якщо різниця дорівнює або перевищує названі цифри, то це вказує на гарний розвиток грудної клітини. Якщо вона нижче зазначених величин або має негативне значення, то це свідчить про вузьку грудну клітину.
Силовий показник (СП). Між масою тіла та м'язовою силою є відоме співвідношення. Звичайно, чим більше м'язова маса, тим більше сила. Силовий показник визначався по формулі i виражався у відсотках:
Для найсильнішої руки цей показник дорівнює 65-80% для чоловіків.
Показник міцності статури виражає різницю між довжиною тіла i сумою маси тіла, та окружністю грудної клітини на видиху. Наприклад, при зрості 181 см, вазі 80 кг, окружності грудної клітини 90 см цей показник дорівнює 181 - (80 + 90) = 11.
Визначення часу відновлення ЧСС після 20 присідань за 30 с. В обстежуваного вимірявся пульс у положенні сидячи за 15 с після 5-ти хвилинного відпочинку, потім він робить 20 глибоких присідань за 30 с.
Останнім часом широко застосовується степ-тест. Це підйо