РОЗДІЛ 2
ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
2.1. Форми державного управління в регулюванні міграційних процесів в Україні
Міграція включає в себе потоки людей, що стихійно виникають, які постійно переміщуються, і ті потоки, що організують державні органи, у тому числі й усередині країни.
До такого важливого соціально-політичного та економічного явища держава не може ставитися байдуже.
По-перше, міграція неминуче викликає додаткові витрати з державного бюджету, передусім, коли йдеться про біженців і вимушених переселенців.
По-друге, приток іноземної робочої сили може болісно позначитися на стані внутрішнього ринку праці, на якому зазвичай не вистачає вакансій, а це сприяє зростанню рівня безробіття.
По-третє, міграційні потоки, переважно незаконна міграція, сприяють проникненню у країну осіб, які нелегально прибувають та перебувають у ній та ускладнюють криміногенну обстановку.
По-четверте, наслідком стихійної міграції є зростання рівня напруженості в окремих районах, вороже ставлення місцевого населення до мігрантів, можливість соціального вибуху.
По-п'яте, очевидним є байдуже ставлення держави до співвітчизників за кордоном, до долі зовнішніх трудових мігрантів, що суперечить високим ідеалам захисту прав і свобод громадянина, принципам демократичної правової держави, на шлях створення якого вступила Україна.
По-шосте, зовнішня міграція може бути використана в дипломатичних цілях країною, до якої прагнуть переселитися мігранти, проти країни, з якої вони емігрують.
Характеризуючи форми державного регулювання у цій сфері, з'ясуємо, що означає цей термін.
Формою державного регулювання міграційними процесами є частина єдиної державної діяльності, спрямованої на досягнення конкретної мети, із застосуванням поряд зі звичайними специфічних для цієї мети способів [83].
Держава для регулювання міграційних процесів використовує різноманітний діапазон способів регулювання. Форми державного регулювання - це той чи інший спосіб зовнішнього вираження (оформлення) змісту цієї діяльності [84, с. 208]. Отже, державна влада не може реалізовуватися сама по собі. Вона має бути представлена (виражена) у певних діях, які сприймаються як такі, що містять державновладні накази управлінського впливу.
Такі дії являють собою: по-перше, чітко виражені в реальній дійсності вольові положення держави; по-друге, дії конкретних суб'єктів, які відображають інтереси держави (суб'єктів з державно-владними повноваженнями); по-третє, дії, які реально відчувають численні державні та громадські структури, а також фізичні особи.
Форми державного управління, які використовують як той чи інший варіант зовнішнього вираження змісту щодо державного регулювання міграційними процесами, створюють умови для досягнення конкретної мети, а саме: забезпечують функціонування держави у сфері міграції.
Виділимо такі форми державного регулювання міграційних процесів:
- створення нормативної бази для правового регулювання міграції, її потоків, облаштованості мігрантів;
- розробка державної міграційної програми розвитку;
- система підготовки кадрів для роботи з мігрантами;
- формування єдиного банку даних щодо потоків мігрантів, які існують;
- створення моделі розвитку міграційних процесів з обліком особливості соціально-економічного й політичного становища України;
- систематизація імміграційного контролю для забезпечення державних інтересів України;
- організація структурних осередків влаштування вимушених мігрантів;
- організація щодо забезпечення формування міжрегіональної і селищно-міської міграції в Україні;
- робота з неурядовими організаціями з питань міграції;
- організація необхідних санітарно-епідеміологічних умов мігрантів.
Розглянемо кожну з наведених форм державного управління міграційними процесами.
До першої форми державного управління міграційними процесами ми віднесли створення нормативної бази, яка здійснює правове регулювання міграції, її потоків, облаштованості мігрантів.
Основним призначенням цієї форми управлінської діяльності є виконання законів, а також інших державно-владних приписів, для реалізації яких потрібні додаткові положення нормативного характеру.
Як правило, повноваження органів державного управління зі встановлення загальнообов'язкових адміністративно-правових приписів (норм права), тобто повноваження щодо самостійності (на основі законів i на виконання законів) правотворчості, закріплюються у відповідних нормативних документах.
Нині правову базу, що регулює міграційні процеси в Україні, становлять закони України: "Про правовій статус іноземців та осіб без громадянства" [71], "Про біженців" [69], "Про імміграцію"[59] "Про державний кордон України" [85], "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією" [74]; постанови Верховної Ради України: "Про направлення на повторне перше читання проекту Закону України про державну міграційну службу в Україні" від 3 квітня 2003 року; постанови Кабінету Міністрів України та програми, положення, правила, які затверджені постановами Кабінету Міністрів України: "Про затвердження Національної програми боротьби з корупцією" [86], "Про Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію" [70], "Правила оформлення візових документів для в'їзду в Україну", "Про запровадження нового порядку оформлення візових документів для в'їзду в Україну", "Про затвердження положення про прикордонний режим" [87], "Про затвердження Програми боротьби з нелегальною міграцією на 2001-2004 роки" [88], "Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення", "Про утворення Міжвідомчої ради з питань координації заходів, спрямованих на боротьбу з незаконною міграцією"; укази Президента України: "Про додаткові заходи щодо зміцнення зако
- Київ+380960830922