РОЗДІЛ 2.
ЕКОАНТРОПОСОЦІАЛЬНИЙ ПІДХІД ЯК МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ СВІДОМОСТІ.
2.1. Опозиція об'єктивних та суб'єктивних детермінант екологічної свідомості.
Визначивши статус екологічної свідомості у структурі суспільної свідомості та з'ясувавши характер її взаємодії з основними формами останньої, звернемося до змісту досліджуваного феномену. Екологічна свідомість "не є усталеним утворенням" [82, с.12], вона не може вмістити в собі всю дійсність (тобто сучасні екологічні реалії) і тому перебуває у постійному становленні.
Вивчення цього процесу можливо проводити за допомогою генетичного підходу, тобто зосереджуючи увагу на походженні екологічної свідомості. Таким шляхом пішли Ю.І.Єфімов, Б.Ф.Ломов, М.Щетінін та ін.
Іншим варіантом побудови теоретичного дослідження є відтворення логіки саморозгортання відповідного духовного феномену з відокремленням певних етапів чи періодів. Означену процедуру було виконано в працях В.П.Андрющенка, Г.О.Бачинського, О.О.Горбовського, М.М.Кисельова, В.С.Крисаченка, М.І.Михальченка, М.В.Поповича, М.Ф.Тарасенка та багатьох інших.
Тому нам залишається зробити третій, наступний крок і вказати на чинники, що обумовлюють процес формування екологічної свідомості. У сучасних дослідженнях такі чинники отримали назву "детермінант" [55, с.123], під якими розуміють найбільш впливові фактори, що визначають походження та подальший розвиток цього процесу.
Виокремлення таких чинників не є простим завданням через те, що вони взаємозумовлюють один одного, про що свого часу писав М.М.Ковалевський: "говорити про фактор, тобто про центральний факт, що уводить за собою всі інші, для мене теж саме, що говорити про ті краплі річкової води, які своїм рухом обумовлюють переважно її течію. У дійсності ми маємо справу не з факторами, а з фактами, кожний із яких, так чи інакше, пов'язаний із масою інших, ними обумовлюється та їх обумовлює" [85, с.8].
Г.В.Плеханов у роботі "До питання про розвиток моністичного погляду на історію" також підкреслював, що спроби одностороннього детермінізму кожного разу призводили до "зачарованого кола взаємодії", оскільки кожний із факторів, що виділяється, перш ніж стати причиною, сам є наслідком (цит. за [55, с.123]). Указана обставина повною мірою відноситься і до факторів, що зумовлюють специфіку екологічної свідомості. Оскільки будь-який із них легко абсолютизувати, підкреслимо, що аналіз факторів детерминації має бути цілісним, неоднолінійним. Не слід також забувати методологічну вимогу стосовно того, що слідом за аналізом йде синтез.
У нашому дослідженні для забезпечення цілісності аналізу ми розглядатимемо об'єктивні та суб'єктивні детермінанти екологічної свідомості, виділення яких обумовлено тим, що "для ситуацій, що складаються в реальному світі, майже завжди є властивими два аспекти: природничий та соціальний" [127, с.9], а також моральний та світоглядний аспекти.
Під об'єктивними (лат. objectum - предмет, від лат. objictio - кидаю уперед, протиставлю) детермінантами формування екологічної свідомості ми розумітимемо ті чинники, що описують стан природного середовища у взаємодії із суспільством, інакше кажучи, це феномени "першої природи". Відразу зауважимо, що виокремлення об'єктивних детермінант має відносний характер та стосується безпосередньої незалежності природних факторів від суспільної свідомості, оскільки опосередковано суб'єктивний момент, безумовно, є присутнім і в економічній, і у політичній, і у військовій діяльності людини, що впливає на її екологічне оточення.
По-перше, до об'єктивних детермінант формування екологічної свідомості слід віднести негативні зміни природного середовища, що виникли під впливом техногенної цивілізації, а саме - деградаційні зміни атмосфери, гідросфери, літосфери, біосфери: хімічне та радіоактивне отруєння повітря, грунтів, забруднення водних артерій планети; деформація озонового шару внаслідок збільшення концентрації "парникових газів"; зміна клімату (глобальне потепління); кислотні дощі; глобальне скорочення площі родючих грунтів у результаті їх ерозії, засолення та виснаження; опустелювання та збезлісіння; масове зникнення тисяч видів флори і фауни; зменшення запасів прісної води; вичерпність корисних копалин; загроза зміни енергетичного балансу Землі і чимало (не менш серйозних) інших моментів.
Загроза екологічної та антропологічної катастроф, яка виникла внаслідок руйнувальної антропогенної діяльності, обумовлює "вимушений" характер формування екологічної свідомості, який, однак, і сам створює загрозу, але тепер вже для самої екологічної свідомості, яка в рамках дій деяких екологічних рухів ризикує бути зведеною до рівня природоохоронної діяльності, певної системи заборон, бережливого ставлення до обмежених природних ресурсів і т.ін.
По-друге, об'єктивною детермінантою формування екологічної свідомості є протиріччя між масштабами споживання сучасної цивілізації та природними можливостями біосфери. Незаперечний факт полягає у тому, що експлуатація природи людиною є основним видом відношень суспільства й природи, а споживання природних ресурсів було притаманно людству на всіх стадіях його розвитку. Однак, як підкреслює Д.В.Афіногенов, поворотним пунктом в історії відношень людини й природи виявилося зародження західної цивілізації, в рамках якої "експлуатація природи постає як звичайна діяльність" і надає людині можливість необмеженого задоволення потреб з огляду панівної форми свободи [7, с.158].
Чимало дослідників вбачають саме "експансії технологій, спрямованих на задоволення усіх людських бажань, а не лише базових потреб людини" [82, с.173], витоки сучасної екологічної кризи. Все частіше можна зустріти висловлювання про те, що ХХ століття було "століттям Бажань" [96, с.12], роль безправної виконавиці яких відіграла природа; що в останнє десятиріччя ХХ століття людина піддалася "істериці споживання" та непомітно для себе перетворилася у "машину бажань", "невтримного споживача сфери товарів та пос