РОЗДІЛ 2
Об’єкти, умови і методика проведення досліджень
2.1.Ґрунтові умови проведення досліджень
Польові дослідження проводились в 2000-2004 рр. в стаціонарному польовому
досліді на низинних осушених торфових ґрунтах Сарненської дослідної станції
Інституту гідротехніки і меліорації УААН (поле № 7 ім. Б.І.Дем’янчика).
Болотний масив “Чемерне”, на якому закладали досліди, розташований в
північно-східній частині Рівненської області. Він являє собою широку витягнуту
з південного заходу на північний схід лощину, що виникла на Горинь-Случському
водорозділі в період максимального ольоденіння суші. В післяльодовиковий період
фізико-географічні умови тут сприяли значному накопиченню флювіогляціальних, а
після відступу льодовика – делювіальних, атмосферних та ґрунтових вод.
Застоювання вод створювало умови для росту вологолюбної рослинності та
утворення торфу.
За літературними джерелами тип болота “Чемерне” – трав’яно-осоковий [94]. До
створенні на ньому дослідної станції болото було вкрите різною рослинністю. В
північно-східній його частині, тобто де знаходилися досліди, переважали
трав’янисті рослини – осоки своєрідна, омська, пущиця вузьколиста, калюжниця,
поширені були також гіпнові мохи, рідше - тростинник, плакун-трава, гірчак
болотний та інш.
За результатами обстеження [93] торф у 1913 році – гіпново-осоковий, місцями
тростинно-осоковий.
Широкий розвиток на масиві “Чемерне” мають підстиляючі відклади, що
представлені переважно середньозернистими світло-сірими кварцевими пісками.
Піщана товща перекрита сучасними озерно-болотними відкладами, представленими
темно-бурим, в теперішній час добре розкладеним торфом потужністю більше 2,6
м.
Водоносні горизонти приурочені до алювіальних відкладів русла та
озерно-болотними відкладами. Ґрунтові води алювія русла залягають на глибині
3-4 м від поверхні. Зазвичай вони гідравлічно зв’язані з річкою і з
нищерозміщеними водоносними горизонтами дочетвертинних порід.
Водоносний горизонт озерно-болотних відкладів залягає близько до поверхні
(0,1-1,1 м). Режим його залежить як від кількості атмосферних опадів, так і від
режиму нищерозташованого горизонта, з яким він зазвичай гідравлічно зв’язаний.
За сольовим складом і ступенем мінералізації ґрунтові води
гідрокарбонатно-кальцієві, прісні, мають нейтральну реакцію (рН= 7,0-7,4).
Після осушення і сільськогосподарського використання умови на дослідному полі
різко змінились: посилився сидаційний процес та, відповідно, інтенсивне
руйнування самої органічної породи торфу.
В 1924-1930 рр. на полі №7 було закладено жердинний дренаж. Реконструкція
меліоративної системи проводилась в 1958, 1975 та частково в 1997 рр.
Нижче наведений найбільш характерний опис ґрунтового розрізу.
В 1965 році [128] було закладено розріз №39. Цей розріз закладений на потужних
торфових середньозольних залізисто-вівіанітових грунтах, в центральній частині
болота, на ділянці, яка була осушена в 1924 і введена в культуру в 1926 році.
Т1- 0-33 см. Торф чорно-бурий, землистий, дуже добре розкладений з слабко
вираженою мілкокомковатою структурою, рихлий. Сильно пронизаний коренями
рослин, вологий. Перехід різкий.
Т2- 33-60 см. Торф світло-бурий, волокнистий з нерозкладеними рештками осок і
мохів, слабко ущільнений, середньорозкладений. Зустрічаються кореневища і
стебла рогоза, тростинника. Торф вологий, перехід помітний.
Т3- 60 см і глибше. Торф світло-бурий з жовтуватим відтінком, рихлий з
залишками напіврозкладених коренів і стебел рогоза, тростини і осоки. На
глибині 72-78 см і 107-117 см відмічені жовтувато-сірі прошарки вівіаніту, які
на повітрі набувають синього забарвлення. Починаючи з глибини 190 см,
виклинюються ґрунтові води.
Глибини встановлених ґрунтових вод в даному районі досягла 90 см. Потужність
торфу – 3,8 м.
В 2004 році нами було закладено розріз №1 на потужному багатозольному торфовому
ґрунті під лукою 4-річного використання.
Т1 – 0-33 см. Торф темно-бурий, переосушений, добре розкладений. Сильно
пронизаний коренями рослин. Перехід ясний.
Т2 – 33-52 см. Торф коричневий, волокнистий, середньої степені розкладу. Торф
вологий, перехід поступовий.
Т3 – 52-120 см і глибше. Торф світло-коричневий з жовтим або брудно-зеленим
відтінком, майже нерозкладений. Торф вологий, перехід поступовий. Глибше 120 см
стоїть вода.
Сg1 – Підстилаюча порода мінерального походження, оглеєна, світло-сірого
кольору, з вкрапленням органічних решток.
Наведені описи ґрунтових розрізів показують, що орний (0-30 см) шар ґрунту
добре окультурений, а підорний – майже не займаний.
Стаціонарні польові, лізиметричні та вегетативні досліди проводились на
низинному, добре розкладеному, кислому (рН 4,0), середньозольному (18,0 %)
торфовищі, що містить малу кількість Р2О5 (0,29 мг на 1 кг грунту) та рухомого
К2О (1,44 мг на 1 кг грунту) в орному шарі ґрунту.
2.2.Метеорологічні умови проведення досліджень
Важливим фактором для землеробства на торфових ґрунтах є метеорологічні умови.
Основні дані метеоспостережень використовувались з метеопосту Сарненської
дослідної станції, що розташований на віддалі менше 1 км від місця проведення
досліджень.
По агрокліматичному районуванню Рівненської області Сарненський район є
достатньо вологим. За даними багаторічних спостережень Сарненської
метеорологічної станції, характеризується такими основними
середньобагаторічними показниками:
- сума активних температур повітря за період з середньою добовою температурою
понад 10 оС близько 2400 оС;
- безморозний період досить тривалий і становить 238-341 день, а тривалість
періоду з середньодобовою температурою 5
- Київ+380960830922