РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
2.1. Особливості інноваційної діяльності у промисловості в умовах трансформації економіки України
До рубежу 80-90-х років ХХ ст. Україна підійшла із сформованим потужним багатогалузевим промисловим сектором, який був частиною єдиного господарського комплексу СРСР. У структурі промисловості домінували галузі з високим ступенем переробки, зокрема, частка машинобудування та металообробки становила понад 30 % загального обсягу промислового виробництва.
Водночас, перед промисловим сектором України постали такі системні проблеми як:
- висока енерго- і матеріалоємність виробництва;
- низький рівень автоматизації та інформатизації;
- низька продуктивність праці через недостатні темпи впровадження результатів науково-технічного прогресу у виробництво;
- відносно низька частка побутових товарів, їх низька якість та вузький асортимент;
- фактична відсутність українських підприємств у системі міжнародного поділу праці, особливо у високотехнологічних галузях;
- недостатні темпи розбудови постіндустріальної інфраструктури.
Для вирішення цих проблем були визначені стратегічні завдання на 90-ті роки ХХ ст. щодо радикального збільшення у структурі промисловості частки наступних галузей п'ятого та шостого технологічних укладів: програмне забезпечення, випуск обчислювальної техніки, телекомунікаційного та радіоелектронного обладнання, оптоволоконної та складної побутової техніки, роботобудування, розробка та впровадження біо- і нанотехнологій. При цьому вказані галузі мали доповнювати, а не замінювати галузі, що належали до третього і четвертого технологічних укладів (гірничо-металургійний комплекс, хімічна та легка промисловості, паливно-енергетичний комплекс, більшість галузей машинобудування), підвищуючи їх ефективність.
Однак, внаслідок геополітичних, економічних та соціальних трансформацій, промисловість України не стала на шлях вирішення цих стратегічних завдань, навпаки, у ній з'явилися і поширилися процеси деградації промислового потенціалу. У додатку Б наведені основні показники стану та розвитку основного капіталу у промисловості України, які дозволяють говорити про поширення процесів деградації промислового потенціалу в Україні.
Протягом 90-х років ХХ ст. у промисловості України з'явилися ознаки деградації, головними чинниками якої стали:
- економічна та політична криза;
- помилки у стратегії проведення ринкових реформ і процесах роздержавлення;
- дистанціювання держави від участі у розвитку промислового потенціалу країни;
- руйнування системи коопераційних і торгівельних зв'язків;
- різке підвищення цін на ресурси.
Як наслідок дії цих факторів, падіння обсягів промислового виробництва за 1990-1995 рр. становило близько 50 %, товарів народного споживання - майже 55 %, обсяги капіталовкладень зменшилися майже на 62 %. Найбільш значне скорочення виробництва за цей період відбулося у таких галузях як промисловість будівельних матеріалів, легка, хімічній та нафтохімічній промисловість (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Скорочення промислового виробництва в Україні у розрізі галузей, %
Галузі1995 до 19902000 до1990Промисловість, у т.ч.:100100Електроенергетика69,865,3Паливна промисловість44,041,4Чорна металургія41,259,4Кольорова металургія47,587,2Хімічна та нафтохімічна промисловість39,841,1Машинобудування та металообробка50,041,0Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість55,981,0Промисловість будівельних матеріалів37,722,8Легка промисловість32,138,8Харчова промисловість46,750,6Розраховано за даними: Промисловість України у 1996-2000 роках. Стат. зб. - К., 2001. - С. 20; Промисловість України у 2001-2005 роках. Стат. зб. - К., 2006. - С. 20, 249.
Водночас, відбувалися процеси деформації галузевої і технологічної структури у промисловості. Ця тенденція зберігається і характеризується скороченням частки машинобудування і легкої промисловості та високою часткою чорної металургії (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Галузева структура промислового виробництва України, %
Галузі1990199520002005Промисловість, у т.ч.:100100100100Електроенергетика3,211,012,115,9Паливна промисловість5,713,210,114,0Чорна металургія11,021,827,420,7Кольорова металургія1,11,62,41,2Хімічна та нафтохімічна промисловість5,57,05,96,4Машинобудування та металообробка30,516,013,412,9Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість2,92,22,42,5Промисловість будівельних матеріалів3,43,92,72,9Легка промисловість10,82,81,61,1
Продовж. табл. 2.2
Харчова промисловість18,615,116,816,3Інші галузі7,35,45,26,1Розраховано за даними: Промисловість України у 1996-2000 роках. Стат. зб. - К., 2001. - С. 20; Промисловість України у 2001-2005 роках. Стат. зб. - К., 2006. - С. 20, 249.
Ключові галузі української промисловості, що мали б стати "точками прориву" у постіндустріальну економіку, перебували у стані затяжної кризи, яка посилювалася негативними тенденціями у міжнародному науково-технічному співробітництві.
З кінця 90-х років ХХ ст. розвиток української промисловості відбувається на підґрунті експортоорієнтованої моделі. Цьому сприяли такі чинники:
- сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура на світових ринках для продукції певних галузей української промисловості (металургії, хімічної та лісової промисловості, сільського господарства низького ступеня обробки);
- впровадження комплексу заходів щодо податкового стимулювання розвитку експортоорієнтованих галузей (в першу чергу, "економічний експеримент" у гірничо-металургійному комплексі у 1999-2001 рр.);
- девальвація гривні у результаті фінансової кризи 1998 р.;
- цінова стабільність постачання енергоносіїв.
Покращення фінансових і виробничих показників експортоорієнтованих галузей на першому етапі позитивно вплинуло на націо