Ви є тут

Смушкова та м'ясна продуктивність каракульських овець в умовах степової зони півдня України

Автор: 
Міхельсон Любов Павлівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U003723
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Експериментальна частина роботи виконана на поголів'ї овець каракульської породи приватного підприємства "Агрофірма ім. М.О. Посмітного" Березівського району Одеської області та на кафедрах спеціальної зоотехнії, мікробіології та зоології Одеського державного аграрного університету, нормальної і патологічної анатомії Одеського державного медичного університету в період 1999-2003 рр. Дослідження виконувались за наступною схемою (рис. 1).
Для проведення науково-господарського досліду було сформовано 3 технологічні групи аналогів вівцематок у кількості 146 голів (міцного - 56 голів, ніжного - 56 голів, грубого - 34 голови) з урахуванням віку, живої маси, смушкового типу і забарвлення. В основу формування технологічних груп вівцематок був покладений їх конституціональний тип.
Парування вівцематок проводили з застосуванням гаремного способу з баранами-плідниками середнього розміру завитків, жакетного смушкового типу, міцної конституції. Кожну технологічну групу вівцематок спаровували з трьома баранами-плідниками з метою нівелювання впливу їхніх генотипів на продуктивні та біологічні особливості потомства. Навантаження на одного барана-плідника становило 48 голів вівцематок.
Одержане потомство також було розподілене на групи відповідно до технологічних груп вівцематок: I група ягнят - потомство від вівцематок міцного, II група ягнят - ніжного, III група ягнят - грубого типу конституції.
Тип конституції визначали за комплексною оцінкою міцності кістяка, екстер'єру, розвитку шкіри (товщини і щільності), підшкіряної клітковини, вовнового покриву, гармонійності тілобудови.
Вівцематки усіх груп утримувалися в однакових умовах при пасовищно-стійловій системі утримання. У сприятливі за кліматичними умовами пори року тварини випасались на пасовищі до 14 годин на добу з відпочинком уночі в базу біля кошари.

Каракульська порода овець різних типів конституції
????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????? ?????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????????
Показники, що вивчалися

Рис. 1. Загальна схема проведення досліджень

Площа базу на одну вівцематку становила - 10 м?, а площа кошари - 2 м?. Парування вівцематок проводили на протязі 40 - 45 днів у серпні - вересні 2000 року.
Потомство від вівцематок усіх груп до відлучення у 4-місячному віці вирощували за кошарно-базовим методом, а після відлучення - за методом міні-стада за пасовищно-стійловою системою з використанням комбінованого методу в літній період. За 4-місячний період росту молодняку було згодовано 39,4 корм. од. і 5034 г перетравного протеїну на 1 голову. У період з 4- до 8-місячного віку добовий раціон баранців містив 0,95 корм. од. і 115 г перетравного протеїну, а з 8- до 10-місячного віку - 1,28 корм. од. і 161 г перетравного протеїну та ярочок з 8- до 12-місячного віку - 1,18 корм. од. і 209 г перетравного протеїну.
Ріст і розвиток потомства вівцематок різного типу конституції вивчали шляхом щомісячного індивідуального зважування тварин та взяття промірів. У ярочок контроль за зміною живої маси вели до 18-, у баранців - до 10-місячного віку. Абсолютний, середньодобовий і відносний прирости та екстер'єр тварин визначали за методикою Е.Я.Борисенко, К.В.Баранова, А.П.Лисицина [24]. Абсолютний приріст вираховували за різницею величин живої маси в кінці і початку періоду зважування. Середньодобовий приріст - за різницею величин живої маси за періодом зважувань поділеним на кількість діб між двома зважуваннями. Відносний приріст визначали у відсотковому вираженні збільшення величини живої маси від попередньої і розраховували за формулою:
(3.1)
де W1 -величина живої маси на початку періоду, кг ;
W2 - величина живої маси в кінці періоду, кг

Для характеристики екстер'єру ярочок вимірювали за: висотою в холці і крижах, навкісною довжиною тулуба, обхватом, шириною, глибиною грудей, шириною в маклоках і в сідничних горбах, обхватом п'ястка. За результатами промірів розраховували індекси будови тіла у відсотковому значенні: високоногості - за різницею висоти в холці і глибини грудей до висоти в холці; розтягнутості - за відношенням навкісної довжини тулуба до висоти в холці; костистості - відношенням обхвату п'ястка до висоти в холці; збитості - за відношенням обхвату грудей до навкісної довжини тулуба; грудний - за відношенням ширини грудей до глибини грудей.
Смушкові якості ягнят оцінювали при бонітуванні у віці 2 -х діб за загальноприйнятою методикою відповідно "Інструкції по бонітуванню каракульських і сокільських овець з основами племінної роботи"[73].
Оцінку технологічних властивостей каракульських смушків визначали в парному та сухосолоному стані. Для цього їх зважували на терезах з точністю до 0,025 кг. Площу смушків визначали шляхом вимірювання їх довжини і ширини згідно ГОСТу 8778-70 та множення цих величин. Усадку шкіри визначали за різницею маси шкурок у парному і сухосолоному стані. Довжину волосу вимірювали за допомогою міліметрової лінійки. Товщину парн