Ви є тут

Розвиток просторової уяви учнів основної школи в процесі технічного моделювання

Автор: 
Пригодій Алла Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U004200
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ТА МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УЧНІВ
ТЕХНІЧНОМУ МОДЕЛЮВАННЮ
2.1. Обґрунтування структури і змісту програми гурткової роботи "Технічне
моделювання з елементами художнього конструювання виробів з паперу"
Досягнення найвищої ефективності розвитку просторової уяви школярів в системі
позашкільної освіти за художньо-естетичним напрямком передбачає комплексний
підхід до розробки навчальної документації для роботи гуртків, визначення
оптимального співвідношення між окремими формами, методами та прийомами роботи,
цілеспрямовану взаємодію з іншими елементами позашкільної та загальної освіти.
Вирішальна роль в цій сукупності факторів (що одночасно впливають на розвиток
просторової уяви та формування умінь з технічного моделювання) належить
навчальній програмі, зміст і структура якої визначає характер всіх складових
дидактичного комплекту – посібника, рекомендацій для вчителів та засобів
наочності.
Для визначення основного змісту роботи гуртка "Технічне моделювання з
елементами художнього конструювання виробів з паперу" необхідно визначити:
1) зміст діяльності пов’язаної із моделюванням об’єктів з паперу;
2) критерії відбору матеріалу до змісту навчальної програми;
3) зміст роботи гуртка "Технічне моделювання з елементами художнього
конструювання виробів з паперу".
Аналізуючи узагальнене поняття "паперова пластика", що лежить в основі
теоретичних основ технічного моделювання та художнього конструювання виробів з
паперу, ми прийшли до висновку, що у прямому розумінні даного словосполучення,
відповідно до визначення тлумачних словників С.І. Ожегова [128], Н.Ю. Шведової
та Л.П. Крисіна, це мистецтво створення об’ємних форм з паперу.
Провідний спеціаліст в галузі виготовлення художніх виробів з паперу,
Б.Г. Гагарін зазначав, що конструювання з паперу має власні особливості і
таємниці порівняно з іншими матеріалами. Щоб оволодіти ними необхідно вивчити
азбуку формотворення, тобто оволодіти прийомами згинання, скручування, різання,
стискання, тиснення [32].
Папір як матеріал для художньо-естетичної діяльності використовується людством
з стародавніх часів, тому існує велике різноманіття форм
декоративно-прикладного мистецтва пов’язаного з даним матеріалом.
М.Є. Станкевіч зазначав, що в Україні витинанками здавна прикрашали житло на
свята, а сама технологія витинання (вирізання), що правда не з паперу, а з
тканини та шкіри популярна в українців, особливо у гуцул та лемків [4, с.
219].
В декоративних цілях різні народи по різному використовували папір, так
загальновідома техніка мистецтва японського орігамі, китайського (чуанхуан) та
французького силуетного вирізання, німецького мережива тощо [4; 185].
На основі проведеного аналізу, можна зробити висновок, що паперова пластика –
це декоративно-прикладне мистецтво із створення об’єктів з паперу на основі
використання різних технологій роботи з папером або їх поєднання.
На основі аналізу літератури [4; 26; 32; 42; 88; 185; 201] визначено перелік
способів обробітку паперу у художньо-естетичній та конструкторській діяльності
людини:
* складання виробів з паперу (провідне місце в даному напрямку належить орігамі
та подібним технологіям);
* вирізання виробів з паперу (симетричне та несиметричне вирізання, силуетні та
сюжетні витинанки, об’ємне вирізання);
* різні види аплікації (на основі використання паперового рельєфу отриманого
різноманітними способами);
* об’ємне конструювання (художнє та технічне конструювання, що використовується
в архітектурі, будівництві, промисловості, театральному мистецтві, тощо).
При вирішенні питання про побудову змісту навчання слід з’ясувати, які складові
повинні входити до цього поняття. Вчені-дидакти В.В. Краєвський і М.М. Скаткін
пропонують такий зразок розмежування задач в галузі побудови змісту навчання:
По-перше, через подолання і усунення недоліків, що мають місце у цій галузі;
По-друге, застереження виникнення подібних недоліків у процесі побудови нового
змісту.
Вирішення обох задач потребує наукового підходу, але друга взагалі не може бути
вирішена інакше як з теоретичних позицій [161, с. 6]
Для розв’язування першої задачі необхідно проаналізувати навчальні програми, що
тісно пов’язані (міжпредметні зв’язки), мають окремі елементи (поняття, вміння)
з розроблюваної програми або є попередніми для її вивчення.
На сучасному етапі для позашкільних навчальних закладів підготовлені програми,
що пов’язані тим чи іншим чином з обробкою та використанням паперу. Проведемо
їх аналіз.
Програма "Паперова пластика" для основного рівня гурткової роботи (за ред.
О.Б. Семеня) [139] розрахована на три роки навчання по півтори годині на
тиждень. Частка теоретичних годин – 24,3 %, практичних – 75,7 %. При навчанні
за даною програмою учні ознайомлюються з основними способами формоутворення з
паперу: об’ємна аплікація, конструювання із смужки та складеного аркушу паперу;
об’ємне формотворення макетів будинків, фігур людей тощо.
Аналізуючи зміст та структуру програми, а також з опитування керівників гуртків
художньо-естетичного напряму ми встановили, що матеріал має суто прикладний
характер, тобто учні засвоюють типові операції та дії роботи з папером,
виконують шаблонні об’єкти, не ознайомлюються з основами та принципами
конструювання і в межах годин, що відводяться на дану гурткову роботу не мають
можливості проявити власну творчу ініціативу. Розробка та виготовлення
авторських робіт передбачена лише на третьому році занять у гуртку, на даний
вид робіт заплановано 15 годин (8 теоретичних та 7 практичних). Практика
показала, що таке планування є малоефективним оскільки великий обсяг
теоретичного матеріалу не допомагає, а навпаки заважає творчій практичній
діяль