Ви є тут

Оптимізація прийомів вирощування еспарцету першого року життя на корм та насіння в умовах північного Степу України.

Автор: 
Тарасенко Олександр Анатолійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
3407U004255
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Врожайність багаторічних бобових трав, як і інших сільсько-господарських
культур, формується під впливом складного комплексу природних та агротехнічних
факторів. Провідна роль при цьому належить ґрунтовим та кліматичним умовам
зони. Їх облік та господарська оцінка є необхідною умовою вибору заходів
технології вирощування культури, що направлені на більш повне задоволення
життєвих потреб рослин у факторах зовнішнього середовища. Продуктивність
посівів бобових трав може розглядатися лише в безпосередньому зв’язку з
конкретними ґрунтовими та кліматичними умовами їх вирощування.
Між рослиною та оточуючим середовищем завжди існує тісний взаємозв’язок. Під
впливом зовнішніх умов рослини синтезують більшу чи меншу кількість складних
органічних сполук (білків, вуглеводів, жирів). Встановлена глобальна роль
рослини, згідно з якою зелені об’єкти зв’язують сонячну енергію з усіма
проявами життєвих процесів на землі [166]. Зміни зовнішніх умов життя
рослинного організму в бік створення найбільш сприятливого середовища сприяє
покращанню розвитку самої рослини та підвищує її продуктивність [167-171]
Продуктивність посівів еспарцету в степовій частині України, як і в інших
зонах, знаходиться в тісній залежності від грунтово-кліматичних умов та заходів
технології її вирощування.
2.1. Кліматичні умови і ґрунтовий покрив місця проведення досліджень
Територія Ерастівської дослідної станції, де проводили дослідження, розташована
на правобережному Придніпровському плато в міжріччі Інгульця і Саксагані та
відноситься до різнотравнотипчаково-ковильної підзони степової зони.
Географічні координати ділянки, де проводиться дослідження, визначаються 48о
39' північної широти та 38о 51' східної довготи.
Ґрунти місця проведення досліджень представлені типовими для північного Степу
звичайними малогумусними важкосуглинковими чорноземами [172, 173].
Ґрунтоутворюючою породою є льосові відкладення, які характеризую-ться
бурувато-палевим забарвленням, великою пористістю та нещільною будовою. Льоси
містять велику кількість карбонатів (вуглекислих солей кальцію й магнію) у
вигляді суцільних або локальних відкладень, часто у формі окремих конкрецій,
незасолених шкідливими речовинами для утворення на них високородючих ґрунтів.
Їх товщина на водорозділах сягає 10-15 м і поступово зменшується по мірі
зниження схилів до балок. Фізико-хімічні та мінералогічні особливості цих порід
значною мірою визначають родючість ґрунтів.
Ґрунтові води на території дослідної ділянки залягають на глибині 12-20 м і в
різній мірі засолені хлоридами, а також сульфатами. Менше засолені, або взагалі
прісні ґрунтові води у верхів’ях балок та по ложбинах стоку. Морфологічна
будова профілю звичайного малогумусного чорнозему така: гумусний горизонт (від
0 до 60-65 см) бурувато-сірий, пухкий з горіховатою структурою. Від 60-65 до
80-90 см розташований сірувато-бурий нерівномірно забарвлений перехідний
горизонт. Материнська порода (глибше 80-90 см) – карбонатний, важкосуглинковий
льос із слабкою гумусованістю у верхній частині з причини сильної перекопаності
землериями. Закипання карбонатів від 10%-ної соляної кислоти виявляється на
глибині 50-60 см. За даними аналізів, максимальна гігроскопічність в горизонті
0-20 см коливається в межах 9,0-9,1%.
Хімічний склад орного шару ґрунту такий: вміст гумусу – 4,0-4,5%; з глибиною
його вміст значно зменшується і на глибині 30-40 см становить 3,5%, а на
глибині 50 см – 2,0-2,5%, рH водної витяжки 6,5-7,0.
Водоутримуюча здатність у горизонтах така: 0-10 см – 30,5-31,5%; 10-20 см –
27,0-29,0%, та 20-30 см – 25,0-27,0% вологи.
Поглинуті основи представлені, головним чином, кальцієм, магнієм та в незначній
кількості – воднем. Поглинутий Са в орному шарі складає 27,9-31,2 мг/екв. на
100 г абсолютно сухого ґрунту.
Валові запаси поживних речовин в орному шарі ґрунту коливаються в межах: азоту
0,23-0,25%; фосфору – 0,11-0,18%; кальцію – 2,0-2,5%. За даними Л.М. Дудченко,
В.Т. Пашової [173] кількість рухомих фосфатів в ґрунтах Ерастівської дослідної
станції складає 20,3 мг на 100 г абсолютно сухого грунту.
Кліматичні особливості Ерастівської дослідної станції, є характерними для
північного Степу України з помірним континентальним кліматом. Це
підтверджується добовою і річною амплітудою температури повітря, а також
значними коливаннями річних погодних умов.
Характерне також нерівномірне і часто недостатнє випадання атмосферних опадів
впродовж року, особливо, протягом періоду вегетації сільськогосподарських
культур. Влітку виявляється зливовий характер випадання опадів, що охоплюють
смугами невеликі території. Таке випадання опадів при їх недостатній кількості
у більшості років помітно впливає на процеси росту, розвитку та формування
врожаю.
За вегетаційний період еспарцету у 2003 р. випало 190,3 мм опадів, що було на
45,2 мм, або 24% менше від середньої багаторічної норми. На період початку
сівби цієї культури запаси продуктивної вологи в півтораметровому шарі ґрунту
були задовільними і складали 152,8 мм. В травні та до середини червня
встановилась суха жарка погода. Температура повітря піднімалась до +20-24єС, а
в окремі дні сягала 26-30є. Мінімальна відносна вологість повітря на цей час
складала 20-28%. Дощі відновилися, починаючи з другої декади червня і
продовжувались з різною інтенсивністю, що суттєво позначилось на тривалості
вегетаційного періоду еспарцету. Високий рівень вологозабезпечення
спостерігався в період із середини червня до середини серпня, коли випало 170
мм опадів, що стало вирішальним для формування високої урожайності зеленої маси
та насіння. Темп