РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих на гіменолепідоз
Спостерігалися 140 хворих на гіменолепідоз, які лікувалися в Івано-Франківській
обласній інфекційній лікарні за період з 2000 по 2005 роки. Відбір хворих
проводився випадково-вибірковим методом. Діагноз гіменолепідозу встановлювали
на основі клініко-епідеміологічних даних та овоскопічного дослідження фекалій,
проведеного в паразитологічних лабораторіях міської (18 хворих – 12,86%) та
обласної (88 хворих – 62,85%) санепідемстанцій, а також обласної інфекційної
лікарні (54 хворих – 24,29%), згідно стандартних методик [117].
У хворих з визначеним анамнезом хвороби з?ясовували динаміку скарг і проявів
від початку їх появи. Зібраний епідеміологічний анамнез мав на меті
конкретизувати можливе джерело інфікування, спосіб передачі та фактори, які
сприяли виникненню захворювання. В анамнезі життя з'ясовували дані про
перенесені в минулому хвороби.
Всі пацієнти були віком від 18 до 68 років. Середній вік обстежених 32,18±1,59
років. Переважали люди віком до 50 років (120 осіб, 85,71%) (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на гіменолепідоз за віком та статтю
Число обстежених (абс.)
Стать
Віковий інтервал (роки)
18-19
20-29
30-39
40-49
50-59
60-68
Разом
Чоловіки
13
14
52
Жінки
20
25
16
14
88
Разом
33
39
24
23
16
140
Жінки становили 68,57% (96 особи), а чоловіки – 31,43% (44 особи).
Співвідношення жінок до чоловіків було на користь перших у всіх вікових
інтервалах (див. табл. 2.1).
Більшість хворих (109 осіб, 77,86%) – міські жителі. Серед обстежених 57,85%
(81 особа) були батьками та близькими родичами інвазованих дітей і складали 38
сімейних осередків гіменолепідозу. Ще 16 осіб (11,42%) вказували на прямий
контакт із хворим на гіменолепідоз. 21 чоловік (15,0%) не могли чітко вказати
на контакт чи його відсутність із хворими на гіменолепідоз. Лише 23 особи
(16,43%) були переконані, що не мали прямого контакту з хворими на
гіменолепідоз. Необхідно зазначити, що лише 18 осіб (12,86%) до поступлення в
стаціонар знали про можливість інфікування при прямому контакті з хворими на
гіменолепідоз. Серед можливих причин, які на думку пацієнтів спричинили
захворювання, можна виділити споживання немитих овочів та фруктів (69 особи,
49,29%), вживання некип?яченої води (42 особи, 30,0%), недотримання
санітарно-гігієнічного режиму (13 осіб, 9,28%), погані санітарні умови
проживання (28 осіб, 20,0%). На запитання про наявність тарганів в оселі 68
осіб (48,57%) дали позитивну відповідь.
Більшість пацієнтів (102 особи, 72,86%) вказували на перенесені в минулому
хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, а саме: хронічний
гастродуоденіт — 35 пацієнтів (25%), хронічний холецистит – 28 особи (20%),
виразкову хворобу шлунку – 11 хворих (7,86%), хронічний панкреатит – у 4
(2,86%), хронічний коліт – у 3 (2,14%), поєднання (гастродуоденіт + хронічний
холецистит, хронічні холецистит + панкреатит, гастродуоденіт + коліт) – у 21
хворих (15%). У 26 хворих (18,57%) виявлено ішемічну хворобу серця, у 31
(22,14%) – гіпертонічну хворобу, у 12 осіб (8,57%) – хронічний пієлонефрит, у
14 (10%) – хронічний бронхіт, у 18 жінок (12,86%) – фіброміома матки. Усі
супутні захворювання не проявляли ознак загострення і досліджувані показники
вкладались в спільний довірчий інтервал.
До початку лікування хворі відмічали різноманітні скарги (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Скарги, виявлені у хворих на гіменолепідоз до початку лікування
Скарги
Кількість хворих
Абс.
Знижений апетит
79
56,43
Нудота
56
40
Гіркота в роті
24
17,14
Сухість в роті
48
34,29
Болі в животі
72
51,43
Бурчання та здуття в животі
61
43,57
Розлади дефекації (закрепи-проноси)
82
58,57
Втрата ваги
48
34,29
Головний біль
38
27,14
Подразливість
54
38,57
Безсоння
49
35
Погіршення пам?яті
13
9,29
Нав?язливі рухи (головою, кліпання)
2,14
Болі суглобів
28
20
Свербіж шкіри
62
44,29
Висип на шкірі
58
41,43
Облисіння
1,43
Слабкість
101
78,57
Гарячка
44
31,43
Примітки: 1. Абс. – абсолютна кількість хворих;
2. % -- відсоток від абсолютної кількості результатів.
При госпіталізації не подавали жодної скарги 18 (12,86%) із 140 обстежених.
Приводом до їх звернення в клініку було виявлення яєць карликового ціп?яка у
фекаліях при обстеженні як контактних осіб (11 пацієнтів, 7,86%) чи при
профілактичному обстеженні «декретованого» контингенту (7 чоловік, 5,0%). Однак
при детальному опитуванні таких пацієнтів все ж вдалося виявити окремі ознаки
хвороби.
Прояви диспепсичного синдрому спостерігались у більшості обстежених: у 79
(56,42%) хворих – зниження апетиту, у 56 (40,0%) – нудота, у трьох пацієнтів
(7,50%) – поклики на блювоту зранку. На сухість та гіркоту в роті вказували
відповідно 48 (34,29%) та 24 (17,14%) пацієнти. Болі в животі різної
локалізації турбували 13 хворих (9,29%), тяжкість у правому підребер?ї – 72
осіб (51,43%), здуття та бурчання в животі – 61 (43,57%) з усіх обстежених.
Серед інших проявів диспепсії відзначалися розлади дефекації у 82 хворих
(58,57%) (схильність, здебільшого, до закрепів у 61 (43,57%) та до проносів у
21 (15,0%) осіб). 48 пацієнтів (34,29%) скаржились на втрату ваги в середньому
на 5,8±0,4 кг (найменше 3 кг, найбільше 12 кг).
Скарги, що характеризують ураження нервової системи, турбували 62 хворих
(44,29%). Головний біль спостерігався у 38 осіб (27,14%), безсоння – у 49
(35,0%), подразливість, невмотивована тривога – у 54 (38,57%), погіршення
пам?яті – у 13 (9,29%) з усіх обстежених. Окремо виділимо синдром нав?язливих
рухів
- Київ+380960830922