РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМАТИКИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ПРОГРАМАХ ПОЛІТИЧНИХ
ПАРТІЙ УКРАЇНИ
2.1. Специфіка розвитку місцевого самоврядування в контексті програмних
положень лівих партій
Як засвідчує політична практика, назріла об’єктивна необхідність зміцнення
місцевої демократії та підвищення ролі політичних партій в органах місцевого
самоврядування. Ця необхідність може бути реалізована лише через нову роль
партій на місцевих виборах, делегування управлінських функцій згори до низу і
всебічний розвиток місцевої демократії, що відповідало б основоположним
принципам організаційної, фінансової та правової автономії місцевого
самоврядування.
Партії сприяють розвитку політичної участі, залученню громадян до політики,
організації та структурування політичного процесу в демократичних системах.
Взаємодіючи між собою, з органами державної влади та місцевого самоврядування,
вони можуть погоджувати різні, зазвичай протилежні соціальні інтереси, тим
самим знімаючи соціально-класові суперечності та долаючи суспільну напругу без
агресії та насилля, шляхом компромісу [238, c. 5-10].
Оскільки більшість сучасних партій прагнуть бути партіями для всіх, а не тільки
для якоїсь однієї суспільної верстви, вони пропонують суспільству цінності,
здатні об’єднати більшість громадян. Партія, здійснюючи електоральну функцію,
неминуче впливає на суспільну думку, намагаючись переконати виборців в
оптимальності власної платформи. Обираючи представників однієї з партій,
виборець тією чи іншою мірою (від свідомого вибору політичної платформи до
голосування за привабливого лідера) політично соціалізується. Англійський
політолог Дж. Блондель зазначав, що “виборці підтримують політичні партії,
виходячи з емоційного ставлення до них (негативного або позитивного) та оцінки
персонального складу партійної організації, особливо лідерів” [233, с. 56].
Його точку зору підтримує і відомий фахівець у галузі партійної наук К. Янда
[237, с. 754-759]. Перераховані функції органічно взаємопов’язані й у своїй
єдності характеризують специфіку політичних партій як невід’ємного інституту
демократичного суспільства. Ефективність демократичних інститутів та політична
стабільність суспільства значною мірою залежать від типу партійної системи, яка
утвердилася в даній країні, її узгодженістю з соціокультурними та економічними
установами, політичною традицією народу. Особливе місце посідають політичні
партії в перехідні періоди суспільного розвитку. Це підтверджується досвідом
трансформаційних процесів, які відбувалися в минулому столітті [223, с. 57-64].
Це стосується і значимості впливу партій лівого спрямування, які колись були
єдиними в електоральному полі країни, а нині в умовах багатопартійності змушені
шукати свою електоральну нішу, на формування державної політики у сфері
будівництва місцевої демократії. Полеміка про кризу сучасних політичних партій
так і не виявила можливої альтернативи для партій, яка була б здатна повноцінно
замінити їх у функціонуванні демократичних систем.
Для ефективного проведення політики, спрямованої на захист інтересів людини,
необхідним є подальше закріплення і розвиток демократичних основ української
державності, яка в своєму розвитку була б зорієнтована на впровадження та
реалізацію кращих моделей світової демократії і, водночас, відповідала б
історичним державно-правовим і національно-культурним традиціям українського
народу. Отже, не останнє місце у розвитку демократичних основ держави належить
політичним партіям. За словами Остіна Реннея, “політичні партії створили
демократію”, і “сучасна демократія не уявляється інакше, як у партійному
вигляді” [246].
Дослідження програм політичних партій українського парламенту 2002 – 2006 рр.
надає нам можливість провести їх аналіз на предмет “декларативності” чи
реальності та практичності програмових засад. Проблема партійних програм є
однією з ключових у питанні підвищення ролі партій в політичній системі. У
країнах усталених демократій програми політичних партій містять їхні позиції
щодо шляхів розвитку основних сфер суспільного життя та засоби розв’язання
нагальних суспільних проблем. В Україні політичні партії також розробляють
програмні документи, що є необхідною умовою для реєстрації партій, а виборчі
платформи партій загалом відповідають власне партійним програмам, проте мають
ухил до популізму та не розраховані на серйозний аналіз з точки зору оцінки
можливостей їх реалізації. Найхарактернішими хибами партійних програм є,
по-перше, визначення цілей, проте без зазначення засобів, якими передбачається
їх досягти; по-друге зазвичай партії уникають наведення в програмах конкретних
завдань, цифрових показників, термінів реалізації тощо.
Мета партійної програми переконати людей та спонукати їх на дію, тобто віддати
голос за партію. Вона здійсниться тоді коли буде емоційно донесена до виборця і
відповідати певним вимогам. Після того як політична партія оголосила свою
партійну передвиборну програму, вона повинна бути готова пояснити курс, який
вона пропонує для того, щоб нагодувати країну чи побороти злочинність і
корупцію, побороти високу смертність, боротись за справедливість, створити
робочі місця чи допомогти селу. Найчастіша помилка у політиці полягає в
розробці програми без практичних напрямків та ідей для її підтримки і навіть
реалізації, тобто виникають суто популістські програми, які реалізувати
практично неможливо, але звучать привабливо. Та виборець уже перестав реагувати
на них [23; 24].
Якщо партія обіцяє людям, що вирішить їх проблеми, але не може сказати як, то
вони скоріш за все (виборці) не повірять, або зроблять це пізніше. Наприкл
- Київ+380960830922